Постанова № 16567770, 23.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" червня 2011 р. Справа № 45/186 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого,

Самусенко С.С.,

Саранюка В.І.

розглянувши касаційні

скарги          Дочірнього підприємства "Данія Хандел А\С"

та          Закритого акціонерного товариства "Оболонь"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2011 року

у справі          № 45/186

господарського суду міста Києва

за позовом          Дочірнього підприємства "Данія Хандел А\С"

до           Закритого акціонерного товариства "Оболонь"

про          стягнення 40073854,48 грн.

за участю представників          

позивача -          Шапошніков І.Б., Дружинін Є.Є.

відповідача - Касинюк І.О., Вітченко А.М.

В С Т А Н О В И В:

          У квітні 2009 року Дочірнє підприємство "Данія Хандел А\С" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 40073854,48 грн.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 03 грудня 2010 року у справі № 45/186 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 2 195 587,36 грн. пені, 26 581 365,39 грн. збитків, 17 207,40 грн. державного мита та 79,63 грн. ІТЗ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2011 року (судді Андрієнко В.В., Вербицька О.В., Буравльов С.І.), апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення господарського суду м. Києва від 03 березня 2010 року у справі № 45/186 скасовано в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства "Оболонь" збитків. В цій частині винесено нове рішення, яким стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Оболонь" на користь Дочірнього підприємства "Данія Хандел А\С" 8 084 216 грн. 50 коп. збитків. В іншій частині рішення суду залишено без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Оболонь" без задоволення.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2011 року у справі № 45/186, Дочірне підприємство "Данія Хандел А\С" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2011 року скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 03 грудня 2010 року у справі № 45/186 у частині стягнення 26581365,39 грн. збитків –залишити в силі, в частині стягнення неустойки змінити, задовольнити позов у повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги Дочірне підприємство "Данія Хандел А\С" обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення та постанова прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Також не погоджується з прийнятим у справі процесуальним документом, Закрите акціонерне товариство "Оболонь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначене рішення та постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Дочірньому підприємству "Данія Хандел А\С" відмовити повністю.

Вимоги касаційної скарги Закрите акціонерне товариство "Оболонь" обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення та постанова прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга Закритого акціонерного товариства "Оболонь", та касаційна скарга Дочірнього підприємства "Данія Хандел А\С" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до 111-7 ГПК касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Дочірнім підприємством "Данія Хандел А\С" та Закритим акціонерним товариством "Оболонь" 20 березня 2008 року були укладені наступні договори на постачання солоду:

—№ 0174-ОПП, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його згідно з умовами договору; найменування товару: солод світлий ячмінний, виробництва ТОВ “Острогожський завод по виробництву солоду” або ВАТ “Орловський завод по виробництву солоду ”(Росія); кількість товару –16300 тонн;

—№ 0175-ОПП, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його згідно з умовами договору; найменування товару: солод світлий ячмінний, виробництва ТОВ “Острогожський завод по виробництву солоду” або ВАТ “Орловський завод по виробництву солоду ”(Росія); кількість товару –7600 тонн.

Відповідно до п. 3.1. договору № 0174-ОПП зазначений в даному договорі товар поставляється залізничним транспортом, з 20 березня 2008 року до 31 грудня 2008 року згідно з графіком поставок, підписаним сторонами.

Пунктом 3.1. договору № 0175-ОПП передбачено, що зазначений в даному договорі товар поставляється залізничним транспортом з 20 березня 2008 року до 31 грудня 2008 року згідно з письмовими замовленнями відповідача.

Додатками №1 від 20 березня 2008 року до договорів сторонами визначені показники якості ячмінного солоду.

Додатками №2 від 20 березня 2008 року до договорів сторонами погоджені графіки поставки товару.

Згідно з п. 5.1. договору №0174-ОПП оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на вказаний в п. 10.1. рахунок позивача за кожну фактично поставлену ним партію товару. Оплата товару повинна відбуватись не пізніше 15 діб з моменту фактичної поставки кожної партії та передачі відповідачеві документів, перелічених в п. 3.5. договору.

Відповідно до п. 5.1. договору № 0175-ОПП оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на вказаний в п. 10.1. рахунок позивача за кожну фактично поставлену ним партію товару. Оплата товару повинна відбуватись не пізніше 5 діб з моменту фактичної поставки кожної партії та передачі відповідачеві документів, перелічених в п. 3.5. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів позивач поставив, а відповідач отримав товар у кількості 6436,8 тонн на загальну суму 41817495,95 грн., що підтверджується накладними:

—№25/03 від 25.03.2008 р. на суму 2781011,80 грн.;

—№26/03 від 26.03.2008 р. на суму 2972850,43 грн.;

—№01/04 від 01.04.2008 р. на суму 3035155,68 грн.;

—№02/04 від 01.04.2008 р. на суму 3059220,67 грн.;

—№03/04 від 02.04.2008 р. на суму 2820843,44 грн.;

—№03/04 від 03.04.2008 р. на суму 2825800,99 грн.;

—№08/04 від 08.04.2008 р. на суму 3079424,93 грн.;

—№16/04 від 15.04.2008 р. на суму 3091775,21 грн.;

—№17/04 від 17.04.2008 р. на суму 2879051,12 грн.;

—№18/04 від 17.04.2008 р. на суму 2928863,88 грн.;

—№19/04 від 19.04.2008 р. на суму 3072300,60 грн.;

—№20/04 від 19.04.2008 р. на суму 3094692,00 грн.;

—№22/04 від 22.04.2008 р. на суму 3101773,12 грн.;

—№25/03 від 25.03.2008 р. на суму 2781011,80 грн.

Відповідно до умов договору № 0174-ОПП позивачем на користь відповідача був поставлений товар у кількості 4147,9 тонн на загальну суму 27851924,72 грн.; а за договором №0175-ОПП позивачем на користь відповідача був поставлений товар у кількості 2288,90 тонн загальною вартістю 14235571,23 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договорами, оплата поставленого позивачем товару здійснювалась з затримкою платежів.

          Відповідно п 6.3. договорами №0174-ОПП та №0175-ОПП передбачається відповідальність відповідача у вигляді штрафу у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 6.3. зазначених договорів сторони передбачили відповідальність відповідача за прострочення оплати товару саме у вигляді сплати пені, а не штрафу. Оскільки, виходячи зі змісту чинного законодавства України неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання є пенею.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції можуть застосовуватися у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В свою чергу, за прострочу платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 16065447,12 грн.

          З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, що позивачем при нарахуванні пені не враховані вимоги ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з якими, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Місцевий суд вірно визначив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, а саме 2 195 587,36 грн.

Доводи ДП "Данія Хандел А/С" стосовно перевищення строків при нарахуванні пені обґрунтовано не прийняті господарським судом до уваги, оскільки розрахунок пені здійснений з урахуванням партій продукції відповідно з накладними та оплатами, які здійснювались відповідачем з простроченням.

Щодо стягнення з ДП “Данія Хандел А\С” збитків у сумі 26581365,39грн., слід зазначити про наступне.

Пунктом 4.3. договору № 0174-ОПП передбачено, що датою поставки товару вважається дата прибуття товару на залізничну адресу відповідача.

У свою чергу, згідно з п. 3.1. договору № 0175-ОПП товар поставляється залізничним транспортом згідно з письмовими замовленнями відповідача.

Пунктом 4.1. договорів № 0174-ОПП та № 0175-ОПП передбачено, що покупець (відповідач) повідомляє продавця (позивача) про дату прийняття товару телефоном, факсом або телеграмою на адресу, яка зазначена в договорі.

Позивач листом №345/08 від 22 серпня 2008 року звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість і продовжити поставок товару.

Також, у листі №214/078 від 14 серпня 2008 року позивач просив відповідача сповістити про графік погашення заборгованості за поставлений товар та сповістити про строки поставки і точку кількості солоду, обумовлені в графіках поставки.

В свою чергу, ЗАТ “Оболонь” у листі №1597/0/2-08 від 20 червня 2008 року, адресованому позивачеві та ВАТ “Русский солод” гарантував погашення заборгованості у сумі 2000000,00 євро до 30 червня 2008 року та іншу частину до 25 липня 2008 року.

До матеріалів справи доданий також лист відповідача №2 70-ОПП від 06 березня 2008 року, в якому останній гарантував ТОВ “Острогожский завод по производству солода” оплату поставленого солоду на умовах договору поставки, укладеного з позивачем.

25 грудня 2007 року між позивачем та ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” укладені контракти №44-EUA та №45-EUA, за умовами яких ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” зобов'язався продати і поставити позивачу солод ячмінний, а відповідач –прийняти та оплатити товар.

Додатковими угодами №1 від 20 березня 2008 року до контрактів №44-EUA та №45-EUA передбачено, що товар відвантажується ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” відповідно до графіків поставки №1 та №2. Вантажоодержувачем товару за графіком №1 є ЗАТ “Оболонь”.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договорами поставки №0174-ОПП та №0175-ОПП, обсяг недозамовленого відповідачем товару склав 17463,20 тонн:

—за договором №0174-ОПП –12152,10 тонн;

—за договором №0175-ОПП –5311,10 тонн.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивачем були порушені умови контрактів №44-EUA та №45-EUA, укладених з ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж”, відповідно до яких обсяг погоджених поставок складав 34000 тонн, а саме: 22000 тонн за контрактом №44-EUA та 12000 тонн за контрактом №45-EUA.

Внаслідок недозамовлення товару ДП “Данія Хандел А\С” за договорами №0174-ОПП та №0175-ОПП, позивачем не був замовлений товар за контрактами у ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж”№44-EUA та №45-EUA.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 17 червня 2009 року у справі №46/2009 за позовом ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” до ДП “Даніа Хандел А/С” про стягнення 3335602,78 Євро позов задоволений, ДП “Даніа Хандел А/С” зобов’язано сплатити на користь ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” неустойку за порушення термінів оплати товару в сумі 300000,00 Євро і штраф за непредставлення заявок на відвантаження товару в сумі 2400000,00 Євро, а також 32253,00 доларів США на відшкодування витрат позивача по оплаті арбітражного збору.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ “Оболонь”, з метою виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 17 червня 2009 року у справі №46/2009, сплатив суму у розмірі 2700000,00 Євро у повному обсязі, що підтверджується меморіальними валютними ордерами: №82058 від 26 листопада 2010 року на суму 1000000,00 Євро, №82059 від 26 листопада 2010 року на суму 1000000,00 Євро та №82060 від 26 листопада 2010 року на суму 700000,00 Євро; платіжними дорученнями в іноземній валюті: №1 від 26 листопада 2010 року на суму 700000,00 Євро, №2 від 26 листопада 2010 року на суму 1000000,00 Євро та №3 від 26 листопада 2010року на суму 1000000,00 Євро.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).

Частинами 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 3 вищезазначеної статті Господарського кодексу України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення (частина 1 статті 220 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У даному випадку наявний повний склад цивільного правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка боржника, що проявляється у неналежному виконанні ним зобов'язання (недозамовлення товару за договором № 0175-ОПП –у кількості 5311,10 тонн);

- наявність збитків (витрати позивача у вигляді сплати штрафних санкцій у розмірі 2700000,00 Євро, що сплачені на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 17.06.2009 р. у справі №46/2009);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (понесені позивачем збитки у вигляді сплати штрафних санкцій у розмірі 2700000,00 Євро є наслідком невиконання відповідачем саме умов договору №0175-ОПП);

- вина боржника (особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання); відповідачем не доведено вжиття останнім заходів щодо належного виконання зобов'язань за договором № 0175-ОПП.

За умовами договору № 0174-ОПП від 20 березня 2008 року , а саме п.п. 3.1, 3.2 позивач зобов’язаний поставляти товар на умовах DDP (поставлено), відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2000, місце поставки –м. Київ, станція Київ-Петрівка, згідно погодженого графіку постачання товару.

Тобто, щодо відсутності причинно-наслідкового зв’язку між спричиненими позивачу збитками та діями відповідача, оскільки умовами договору передбачався певний порядок поставки товару (погоджений графік) узгоджений сторонами. В той же час доказів, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України, того, що позивачем здійснювалась поставка товару за вищевказаним договором саме за узгодженим графіком, ДП “Данія Хандел А\С” надано не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції встановлено, що позивні вимог щодо стягнення з ЗАТ “Оболонь” 18 497 148 грн. 89 коп. збитків за договором № 0174-ОПП від 20 березня 2008 року позивачем не доведені та задоволенню не підлягають.

У свою чергу, пунктом 3.1. договору № 0175-ОПП передбачено, що зазначений в даному договорі товар поставляється залізничним транспортом з 20 березня 2008 року до 31 грудня 2008 року згідно з письмовими замовленнями відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 689 ЦК України, покупець зобов’язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

ЗАТ “Оболонь” не було належним чином виконано свої зобов’язання за договором, що, в свою чергу, позбавляло ДП “Данія Хандел А\С” можливості виконати свої зобов’язання, та призвело до завдання останньому збитків в сумі 8 084 216 грн. 50 коп., що повністю підтверджено та доведено належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, про те, що посилання відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставним, оскільки відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини (непередбачені та непереборні події) - надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання відповідних зобов'язань. Узагальнюючими рисами цих обставин є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин.

Розділом 8 договорів №0174-ОПП та №0175-ОПП передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору при настанні форс-мажорних обставин; дані обставини повинні бути засвідчені Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом; про настання таких обставин, передбачуваних строках їх дії та припинення, сторона, для якої вони настали, повинна повідомити другу сторону протягом десяти діб; відсутність письмового повідомлення про форс-мажорні обставини в порядку, передбаченому п. 8 договорів, позбавляє потерпілу сторону права посилатися на такі обставини.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що обставини непереборної сили на які посилається відповідач, а саме:

—згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 10.09.2008 р. №1703-4/914 ЗАТ “Оболонь”, у зв'язку з настанням істотної зміни обставин, має право вимагати приведення договорів №0174-ОПП та №0175-ОПП відповідно до обставин, які істотно змінились, або розірвання вказаних договорів;

—у листі Львівської торгово-промислової палати від 22.09.2008 р. №19-08-7/1213, адресованому ТОВ “Оверко”, зазначено про те, що невиконання дистриб’юторських зобов'язань ТОВ “Оверко” по договору купівлі-продажу продукції №4 від 01.03.2008 р. (невиконання плану реалізації) сталося через виникнення обставин, які класифікуються як форс –мажорні;

—листом Львівської торгово-промислової палати від 15.09.2008 р. №19-08-7/1200 Приватного підприємця Гірник Ганну Іванівну повідомлено про те, що невиконання дистриб’юторських зобов'язань ПП Гірник Г.І. по договору купівлі-продажу продукції №2 від 01.03.2008 р. (невиконання плану реалізації) сталось через виникнення обставин, які класифікуються як форс-мажорні;

—відповідно до листа Торгово-промислової палати Грузії від 09.09.2008 р. №03-03/181 ТОВ “Джорджиан Алианс”зіткнулось з протиріччями у виконанні взятих на себе зобов'язань з ЗАТ “Оболонь”; з 08.08.2008 р. по 03.09.2009 р. на всій території Грузії був об’явлений воєнний стан, що є форс-мажорною обставиною, Свідчать про те, що листи Львівської торгово-промислової палати від 22.09.2008 р. №19-08-7/1213 та від 15.09.2008р. №19-08-7/1200, лист Торгово-промислової палати Грузії від 09.09.2008 р. №03-03/181 не відносяться до обставин даної справи, а підтверджують обставини, що виникли з інших правовідносин між іншими сторонами.

Посилання відповідача на висновок Торгово-промислової палати України від 10.09.2008 р. №1703-4/914 не може бути прийняте господарським судом в якості доказу обставин непереборної сили, оскільки у зазначеному висновку йде мова про зміну істотних обставин.

Слід також зазначити про те, що частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 3 статті 229 Господарського кодексу України передбачено, що у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

Офіційно встановлений Національним банком України курс Євро по відношенню до гривні станом на 15 листопада 2010 року (день подання позивачем до господарського суду заяви про збільшення позовних вимог) складав 1 Євро = 10,8724 грн.;

-          розрахунок здійснений з урахуванням недозамовлених позивачем об’ємів товару шляхом помноження на 140 Євро (штраф, передбачений умовами контрактів №44-EUA та №45-EUA) та помноження на офіційно встановлений НБУ курс Євро по відношенню до національної валюти України (гривні) -за договором №0175-ОПП складає : 5311,10 х 140 х 10,8724 = 8084216,50 грн., що і підлягає стягненню з відповідача, як належним чином доведена позовна вимога.

Отже, під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційних скарг, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Данія Хандел А\С" залишити без задоволення.

2.Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Оболонь" залишити без задоволення.

3.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2011 року у справі №45/186 - залишити без змін.

Головуючий                                                                                 І. А. Плюшко

Судді                                                                                                    С. С. Самусенко

                                                                                                    В. І. Саранюк