Постанова № 16564126, 20.06.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3518/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          16 червня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Екстра»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011 року №0000222350/0, зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що 16.03.2011 року службовцями ДПІ в Приморському районі м.Одеси (далі ДПІ) було проведено документальну невиїзну перевірку ПВТП „Екстра” (далі ПВТП) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період грудень 2009 року. За наслідками перевірки ДПІ було складено акт від 18.03.2011 року №1144/23-512/22447463, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222350/0 від 18.03.2010 року, яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 482157,91 грн.. Позивач вважає зазначене рішення ДПІ протиправним, оскільки воно прийнято на підставі висновків перевірки, які не ґрунтуються на нормах права. Крім цього, позивач посилався на допущені ДПІ порушення встановленого законом порядку проведення спірної перевірки. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення спірної перевірки та складання акту цієї перевірки, а також визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення №0000222350/0 від 18.03.2010 року. Крім цього, позивач просив суд зобов’язати ДПІ відновити на обліковому рахунку ПВТП суму бюджетного відшкодування з ПДВ, яка була зменшена вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 3-10).

Представник ДПІ в судове засідання не з'явився. Про час місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

З урахуванням думки представника позивача суд ухвалив про розгляд справи у відсутність представника відповідача, оскільки його повторна неявка в судове засідання без поважних причин не є перешкодою для розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ПВТП зареєстровано 20.01.1995 року, є платником ПДВ та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ (а.с. 11-14).

За результатами своєї господарської діяльності позивач подав до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за січень 2010 року та заяву про бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок ПВТП на суму 524817,00 грн. (а.с. 180-246).

          Відповідно до п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року (далі Порядок), відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначені висновки податкові органи зобов’язані направити у відділення Держказначейства по місцезнаходженню платника податків за п’ять днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

          Згідно п.7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

          В порушення зазначених норм в період з 14.04.2010 року по 26.04.2010 року ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ПВТП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період грудень 2009 року.

          За наслідками перевірки ДПІ було складено акт від 05.05.2010 року №5818/23-512/22447463, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222350/0 від 18.03.2010 року, яким позивачу було зменшено заявлене бюджетне відшкодування ПДВ на суму 33022,00 грн.. В іншій частині заявлене до відшкодування ПДВ, а саме в сумі 491795,00 грн., було підтверджене (а.с. 35-69).

          Не зважаючи на підтвердження права ПВТП на бюджетне відшкодування ПДВ у вказаному розмірі, в порушення п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п.4.1 Порядку позивачем не було надано до органів Держказначейства відповідного висновку про повернення цього ПДВ на рахунок позивача, а замість цього, в порушення ст.78 Податкового Кодексу України відповідачем була проведена повторна документальна невиїзна перевірка ПВТП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період грудень 2009 року.

          За наслідками цієї перевірки ДПІ було складено акт від 18.03.2011 року №1144/23-512/22447463, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222350/0 від 18.03.2010 року, яким позивачу було ще раз зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 482157,91 грн. (а.с. 15-16, 18-34).

Суд вважає необґрунтованими висновки, викладені у спірному акті перевірки від 18.03.2011 року №1144/23-512/22447463, а також протиправним спірне податкове повідомлення-рішення №0000222350/0 від 18.03.2010 року з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що за наслідками господарських правовідносин зі своїми контрагентами позивач видавав їм та отримував від них податкові накладні.

          Згідно з п.1.6., 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом, а податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому ні в ході спірної перевірки, ні в ході попередніх перевірок відповідачем не оспорювалася дійсність вказаних податкових накладних та заповнення їх відповідно до встановленого порядку.

          Таким чином, відповідно до зазначених норм позивач правомірно відносив до своїх податкових зобов’язань та до податкового кредиту ПДВ по господарським операціям зі своїми контрагентами, і ні в ході спірної перевірки, ні в судовому засіданні не було встановлено порушень щодо формування позивачем податкових зобов’язань та податкового кредиту, що підтверджується також і актом спірної перевірки.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168/97, податковим періодом є один календарний місяць.

          Згідно п.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

          У зв’язку з тим, що у поданій позивачем до ДПІ податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року податкове зобов’язання мало від’ємне значення в розмірі 524817 грн., відповідно до зазначених норм вказана суму була включена позивачем до складу наступного податкового періоду, а саме до декларації за січень 2010 року.

          З урахуванням того, що у податковій декларації за січень 2010 року податкове зобов’язання з ПДВ також мало від’ємне значення, вказана сума була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування.

          Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач отримав право на бюджетне відшкодування ПДВ за січень 2010 року та правомірно подав разом з декларацією відповідну заяву та розрахунок такого відшкодування.

          З акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року в сумі 482157,91 грн. стало те, що згідно бази даних «Система співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»у ПВТП існують розбіжності за 2006-2011 роки по деяким контрагентам, а саме в сумі 787984 грн. по податковим зобов’язанням та в сумі 1877,68 тис.грн. (а.с. 25-30).

          Разом з тим, відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість" право платника ПДВ на включення до свого податкового кредиту ПДВ, сплаченого таким платником податку у ціні придбаних ним товарів чи послуг, не залежить від сплати цих сум до бюджету. Крім цього, згідно з цим Законом право такого платника на бюджетне відшкодування цього податку не залежить від результатів господарської діяльності його контрагентів, їх бухгалтерського обліку, від декларування та сплати ними до бюджету ПДВ за результатами їх господарської діяльності, і навіть якщо такі контрагенти не виконали свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, не задекларували цей ПДВ у податковій звітності або задекларували не в повному обсязі, то це тягне за собою відповідальність і негативні наслідки саме до таких контрагентів.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірну перевірку та приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення №0000222350/0 від 18.03.2010 року, яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за січень 2010 року на суму 482157,91 грн., ДПІ діяла не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ПВТП про визнання вказаних дій протиправними, про визнання протиправними та скасування цього податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням вказаного висновку суду суд вважає також необхідним задовольнити вимоги щодо зобов’язання ДПІ поновити на обліковому рахунку ПВТП цю суму бюджетного відшкодування, оскільки в судовому засіданні було безперечно встановлено, що позивачу було незаконно зменшено зазначену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог у зазначеній частині, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо складання акту спірної перевірки від 18.03.2011 року №1144/23-512/22447463, оскільки права позивача в повному обсязі поновлюються шляхом визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення перевірки та шляхом скасування спірного рішення, і на думку суду визнання протиправними окремих дій ДПІ по проведенню цієї перевірки є зайвим.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (із змінами та доповненнями), Законом України „Про державну податкову службу в Україні, «Порядком відшкодування податку на додану вартість», затвердженим спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Екстра»задовольнити частково.

          Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси щодо проведення відносно Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Екстра» документальної не виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період грудня 2009 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 18.03.2011 року №0000222350/0.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси відновити на обліковому рахунку Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Екстра» суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 482157,91 грн., яка була зменшена податковим повідомленням-рішенням від 18.03.2011 року №0000222350/0.

          В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Суддя А.Г.Федусик

20 червня 2011 року