Рішення № 16563620, 20.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р. Справа № 5023/4275/11

вх. № 4275/11

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судовогозасідання Невзгляд Н.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Фатєєв А.М., за посвідченням № 15 від 15.01.2010р.;

позивача - не з"явився;

3-ої особи на стороні позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 13-14-34/2804 В від 31.03.2011р.;

відповідача - не з"явився;

3-ої особи на стороні відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Лозова в інтересах держави - в особі Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Лозова; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків;

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Прогрес", с. Тихопілля; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Тихопільську сільську раду Лозівського району Харківської області, с. Тихопілля

про визнання недійсним договору та заборону використання земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

31.05.2011р. Прокурор Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача - Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Прогрес". В позові прокурор просить суд визнати недійсним попередній договір оренди землі, укладений 20.12.2010р. між Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Прогрес" за № 57. Крім того, прокурор просить заборонити відповідачу використовувати земельні ділянки загальною площею 15,3952 га, які розташовані на території Тихопільської сільської ради Лозівського району, до укладення договору оренди землі та його державної реєстрації. Позов обґрунтовано посиланнями на ст.ст. 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 13-15 ЗУ "Про оренду землі" та ст. 215 ЦК України.

Прокурор в судове засідання в порядку ст. 22 ГПК надав письмові пояснення (вх. 15676), в яких зазначив, що п. 2 прохальної частини позовної заяви про заборону відповідачу використовувати земельні ділянки загальною площею 15,3952 га, які розташовані на території Тихопільської сільської ради Лозівського району, до укладення договору оренди землі та його державної реєстрації слід трактувати як заходи забезпечення позову. В судовому засіданні прокурор просить задовольнити позовні вимоги та вжити заходи забезпечення позову, в наданих суду письмових поясненнях (вх.15678) зазначає, що відповідачем використовується земельна ділянка за межами населеного пункту без виготовлення документації з землеустрою, без визначення меж земельної ділянки в натурі, без нормативної горошової оцінки землі.

Представник 3-ї особи на стороні позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач, відповідач та третя особа на стороні відповідача в призначене на 20.06.2011р. судове засідання своїх повноважних представників не направили, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень.

Ухвалою від 02.06.2011р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника 3-ї особи на стороні позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Перевіркою, проведеною Лозівською міжрайонною прокуратурою Харківською області, встановлено, що 20.12.2010 між Лозівською райдержадміністрацією Харківської області (позивач по справі) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Прогрес" (відповідач по справі) укладено попередній договір оренди землі № 57, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області (за межами населених пунктів) із земель невитребуваних земельних часток (паїв) площею 15,3952 га, в тому числі ріллі - 15,3952 га.

Пунктом 14. спірного договору було передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для підготовки її до сільськогосподарського використання та здійснення вирощування сільськогосподарських культур.

У п. 8 договору сторони передбачили, що договір укладено на термін до 01 жовтня 2011 року, в п. 9 - визначили розмір орендної плати.

Факт передачі відповідачу земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 20.12.2010р.

В матеріалах справи наявні пояснення директора ПОСП "Прогрес", надані прокуратурі, в яких він зазначає, що на земельній ділянці площею 15,3952 га, наданій на підставі попереднього договору № 57 від 20.12.2010р., засіяно озиму пшеницю.

Прокурор в позовній заяві вважає попередній договір оренди землі № 57 від 20.12.2010р. незаконними, в вз"язку з чим він просить визнати такий договір недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельна ділянка є державною власністю і перебуває у розпорядженні держави відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади).

Відповідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно ст. 17 ЗК України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до повноважень місцевої державної адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При укладенні Лозівською райдержадміністрацією Харківської області з Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Прогрес" договору оренди без його державної реєстрації, за відсутності належним чином виготовленої та погодженої землевпорядної документації та без встановлення нормативної грошової оцінки землі порушено встановлений Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” порядок надання в користування на умовах оренди земельної ділянки.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України № 677 26.05.2004 передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 цього ж закону зазначено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

В пункті 1 Указу Президента України “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17.02.2003р. № 134/203 із змінами, внесеними згідно Указу Президента України № 1039/203 від 15.09.2003р. зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Крім того, суду зазначає, що у відповідності до положень ст. 15 Закону України “Про оренду землі” однією із істотних умов договору оренди землі є визначення орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України “Про оренду землі” визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки. Однак із змісту тексту спірного договору оренди, що сторони передбачили розмір орендної плати без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є порушенням приписів ст. 21 Закону України “Про оренду землі”.

Суд також зазначає, що поняття попереднього договору оренди землі та порядок і умови його укладення в Земельносу кодексі України, ЗУ "Про оренду землі" та Цивільному кодексі України не визначено, у зв'язку з цим, укладення державними органами таких договорів є неправомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Тобто, викладені вище обставини відповідно п.1 ст.203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України означають недійсність відповідного правочину попереднього договору оренди землі № 57 від 20.12.2010р. як такого, що не відповідає вимогам Закону.

Таким чином, вимоги прокурора обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Розяснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі до клопотання про забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачу використовувати земельні ділянки загальною площею 15,3952 га до укладення договору оренди землі та його державного реєстрації прокурором не додано доказів того, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна (земельної ділянки), які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи. Прокурор взагалі, а ні в позовній заяві, а ні в наданих до неї документах не обгрунтовуються підстави необхідності вжиття заходів забезпечення позову, немає і посилань на відповідні норми права.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правових підстав для його задоволення немає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 18, 20, 21 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 44, 49, 66-68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В клопотанні прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним попередній договір оренди землі, укладений 20.12.2010р. між Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Прогрес" за № 57.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" (64682, Харківська область, Лозівський район, с. Тихопілля, ідент. код 30758424) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" (64682, Харківська область, Лозівський район, с. Тихопілля, ідент. код 30758424) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бринцев О.В.

/Повний текст рішення

підписано 22.06.2011р.

Справа № 5023/4275/11/