Рішення № 16563615, 15.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р. Справа № 5023/3414/11

вх. № 3414/11

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за дов.

відповідача - не з*явився.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів "Астор", м. Харків

до ПП НВКФ "Промдеталь", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів "Астор" про визнання договору купівлі-продажу від 09.10.2009 року недійсним, укладеного між позивачем та відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав, до суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 10.05.2011 року, направлена на адресу відповідача, з відміткою пошти: "зі спливом терміну зберігання".

Позивач 01.06.2011 року надав до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.05.2011 року, в якому зазначено, що ПП НВКФ "Промдеталь" числиться в ЄДРПОУ як юридична особа та знаходиться за адресою м.Харків, пр-т Людвіга Свободи, 24, кв.281, як і зазначено в позовній заяві.

Відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в звязку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

09 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харкі вський завод будівельних матеріалів "АСТОР" (позивач) та Приватним підприє мством "Науково-виробнича комерційна фірма "ПРОМДЕТАЛЬ" (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач продав, а позивач придбав форму ФБС 24-4-6 (десятимістну), вартість якої було сплачено повністю та вчасно, а товар отримано у відповідності до умов вищевказаного Договору.

Вказаний договір купівлі продажу від 09.10.2009 р. було укладено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) в письмовій формі, засвідчено підписами посадових осіб обох сторін за договором, а саме: з боку ПП "НВКФ "ПРОМДЕТАЛЬ" (продавець) ОСОБА_2 та з боку ТОВ "ХЗБМ "АСТОР" Христофоровим Василем Михайловичем, а також скріплено печатками обох підприємств.

Статтею 207 ЦК України передбачено вимоги до письмової форми правочину, згідно яких правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Хоча в означеному договорі й вказано, що ОСОБА_2 є директором ПП "НВКФ "ПРОМДЕТАЛЬ" та діє на підставі Статуту цього підприємства, однак жодних підтверджень його повноважень та права підпису, викладених в ст. 207 ЦК України, як то копії установчих документів, довіреності тощо, відповідачем при укладенні договору купівлі-продажу від 09.10.2009 р. позивачеві надано не було.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України закріплює способи захисту цивільних прав і інтересів судом, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 2 ст. 203 цього Кодексу щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка вчиняє правочин.

Згідно частини 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За змістом ч.1 ст.143 Цивільного кодексу України та ч.ч.і, 2 ст.82 Господарського кодексу України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут; статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити відомості про склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень.

Ст.62 Закону “Про господарські товариства” встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор); дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників; дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи, довіреності та закону.

Згідно з пунктом 9 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 (зі змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 містить принцип допустимості доказів (засобів доказування). Правило допустимості доказів у процесуальному праві це встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Норми матеріального права чітко вказують, що наявність повноважень діяти від імені юридичної особи може бути підтверджена законом, статутними документами, або довіреністю.

Так, відповідно до ст. 218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Що стосується пояснень свідків, то це є неналежними доказами у господарському процесі, тому не можуть бути прийняти господарським судом до уваги.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачем не було надано жодних належних доказів того, що при укладенні договору купівлі-продажу від 09.10.2009 року Заяц Олег Миколайович мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, а саме право підпису Договору, що в свою чергу свідчить про те, що договір було укладено з порушенням норм чинного законодавства без належних на то повноважень, в зв*язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та визнати договір купівлі-продажу від 09.10.2009 року недійсним.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 203, 207, 208, 215 ЦК України, ст.22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09 жовтня 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "АСТОР" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ 32359553) та Приватним підприємством "Науково-виробнича комерційна фірма "ПРОМДЕТАЛЬ" (м. Харків, пр-т Людвіга Свободи, буд. 24, кв. 281, код ЄДРПОУ 33288557).

Стягнути з Приватного підприємства "Науково-виробнича комерційна фірма "ПРОМДЕТАЛЬ" (м. Харків, пр-т Людвіга Свободи, буд. 24, кв. 281, код ЄДРПОУ 33288557, р/р 26009810617480 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "АСТОР" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ 32359553, р/р 2600930127814 у ВАТ "Реал Банк" м. Харків МФО 351588) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Прохоров С.А.

рішення підписано судом 20.06.2011 року