Рішення № 16563322, 29.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.11 р. Справа № 7/63

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

до відповідача: Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес.

про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період листопад 2010р., січень 2011р. у розмірі 478775,21грн., за спожиту реактивну електроенергію за період листопад 2010р., січень 2011р. у розмірі 10713, 31 грн., 3% річних у розмірі 92054,13грн., інфляційних у розмірі 344427,62грн., пені у розмірі 7114,22грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.№47-11 „Д” від 26.04.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2- за дов.№04/11 від 28.01.2011р.

У судовому засіданні оголошувалася

перерва з 11.05.2011р. по 31.05.2011р.

згідно ст. 77 ГПК України

Суть спору:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес про стягнення заборгованості за активну електроенергію 478775,21 грн., за реактивну електроенергію 10713, 31 грн., 3% річних 79484, 10 грн., інфляційних 270 193, 89 грн., пені 3 169,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №15 від 01.11.2005р. (далі - Договір) з додатками та додатковими угодами; акти прийому-передачі електроенергії за листопад 2010р., січень 2011р.; рахунки №15 за листопад 2010р., січень 2011р.; рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2008р. по справі №26/47, від 10.04.2008р. по справі №26/39, від 22.01.2009р. по справі №25/221, від 21.05.2009р. по справі №20/80, від 20.08.2008р. по справі №20/155, від 04.11.2009р. по справі №10/188, від 16.02.2010р. по справі №25/1, від 30.09.2010р. по справі №7/79, від 16.11.2010р. по справі №7/199, від 26.02.2009р. по справі №7/26, від 22.05.2008р. по справі №25/87, від 23.11.2010р. по справі №20/247, від 07.12.2010р. по справі №7/244, від 16.11.2010р. по справі №7/198, від 20.05.2009р. по справі №7/98, від 12.08.2009р. по справі №38/225, від 03.03.2011р. по справі №20/5, розрахунок ціни позову; невиконання відповідачем своїх зобовязань, правовстановлюючі документи тощо.

Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 12.04.2011р. у звязку із відпусткою судді Сгари Е.В. справу №7/63 передано судді Лейбі М.О.

12.04.2011р. відповідач надав суду відзив на позов №643 від 12.04.2011р., в якому позовні вимоги визнає частково, а саме: за активну електроенергію за січень 2011р. у розмірі 160 407,46грн., за реактивну електроенергію за січень 2011р. у розмірі 5 462,16грн., 3% річних у розмірі 3 459,55грн. та інфляційні у розмірі 1 492,83грн. та заперечує проти стягнення заборгованості за листопад 2010р., пені у розмірі 3 169,70грн. Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

15.04.2011р. позивач надав суду пояснення по справі №03юр3190/11 від 13.04.2011р., в яких зазначив, що заборгованість за листопад 2010р. не може бути віднесена до конкурсних кредиторських вимог, оскільки право вимоги у позивача на вказану заборгованість виникло після порушення справи про банкрутство відповідача.

11.05.2011р. позивач звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони по справі його правонаступником №03 юр3686/11 від 10.05.2011р., в якому просить суд здійснити заміну позивача Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” на його правонаступника Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго”. Клопотання судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

24.05.2011р. позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог у порядку ст.22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію за період листопад 2010р., січень 2011р. у розмірі 478775,21грн., за спожиту реактивну електроенергію за період листопад 2010р., січень 2011р. у розмірі 10713, 31 грн., 3% річних у розмірі 92054,13грн., інфляційних у розмірі 344427,62грн., пені у розмірі 7114,22грн. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2010р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів, відповідно до вимог ст.69 ГПК України та замінено ВАТ “Донецькобленерго” його правонаступником Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго”.

30.06.2011р. відповідач представив суду додаткові пояснення від 23.09.2010р. №1049, в яких не визнає вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних, проте зазначив, що арифметично нарахування 3% річних та інфляційних виконано позивачем вірно.

Додаткові пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2005р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” в особі Харцизьких електричних мереж (Постачальник електричної енергії, далі - позивач) та Державним підприємством „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (Споживач, далі - відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 15, згідно з умовами якого, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 7 Договору та у Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Згідно з п.7 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Додатковою угодою №6 від 28.02.2011р. до Договору сторони внесли зміни до п.9.4 договору та продовжили строк дії Договору до 01.04.2011р.

Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заборгованості сторони перебували у договірних відносинах.

Позивач свої зобовязання за договором у листопаді 2010р., січні 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі електроенергії та виставив рахунки на оплату, які були отримані представником відповідача 01.12.2010р. та 01.02.2011р. відповідно.

Відповідач свої зобовязання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У звязку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію за період листопад 2010р., січень 2011р. у розмірі 478775,21грн., за спожиту реактивну електроенергію за період листопад 2010р., січень 2011р. у розмірі 10713, 31 грн., 3% річних у розмірі 92054,13грн., інфляційні у розмірі 344427,62грн., пеню у розмірі 7114,22грн.

В ході розгляду спору судом зясовано, що ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2010р. №5/190Б порушено справу про банкрутство Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з п.7 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, рахунок на оплату електричної енергії, має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Судом встановлено, що рахунки на оплату за спожиту у листопаді 2010р., січні 2011р. активну та реактивну електричну енергію отримані представником відповідача 01.12.2010р. та 01.02.2011р. відповідно.

Таким чином, право вимоги на отримання оплати за спожиту у листопаді 2010р., січені 2011р. активну та реактивну електричну енергію виникло у позивача 09.12.2010р. та 09.02.2011р.

Враховуючи той факт, що заявлені позивачем вимоги виникли після порушення справи про банкрутство, суд дійшов висновку, що позивач є поточним кредитором у відношенні до відповідача щодо стягнення з відповідача заборгованості за листопад 2010р., січень 2011р. за активну електроенергію 478775,21грн., за реактивну електроенергію 10713,31грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що субєкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за листопад 2010р., січень 2011р. за активну електроенергію 478775,21грн., за реактивну електроенергію 10713,31грн. є доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених п.п.2.2.3-2.2.4 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків” споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.8 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на вищенаведені приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7114,22грн. за період з 09.02.2011р. по 20.05.2011р.

Під час розгляду позовної вимоги про стягнення суми пені у цій справі, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2010р. №5/190Б порушено справу про банкрутство Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, виходячи із змісту абз.2 ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу протягом якого не нараховуються штраф та пеня і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів але ніяк не повязаний з його суттю.

Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобовязання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у період з моменту порушення справи про банкрутство (06.12.2010р.) діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже відповідачу не можуть бути нараховані штрафні санкції (пеня).

Як вже вказано вище, періодом, за який позивач нарахував заявлену до стягнення суму пені, є 09.02.2011р. - 20.05.2011р., тобто, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, той факт, що пеня нарахована позивачем в період, протягом якого діяв мораторій, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) відповідачу.

Таким чином, вимога щодо стягнення з відповідача 7114,22грн. пені задоволенню не підлягає.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 92054,13грн. та інфляційні у сумі 344427,62грн. нараховані на зобовязання які виникли у відповідача перед позивачем згідно рішень господарського суду Донецької області.

Під час розгляду вказаних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

При цьому, суд враховує також той факт, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є визначеною законом платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобовязаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

З огляду на викладене, індекс інфляції та 3% річних не можуть відноситись до санкцій, які перелічені у ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних у звязку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором, з огляду на те, що інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є санкціями, нарахування яких забороняється у відповідності до ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Судом здійснено перерахунок вищевказаних сум з урахуванням умов договору, періоду виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем та приписів діючого законодавства, згідно якого: 3% річних складають 92047,66грн., інфляційні складають 344427,62грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги щодо стягнення інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період листопад 2010р., січень 2011р. у розмірі 478775,21грн., за спожиту реактивну електроенергію за період листопад 2010р., січень 2011р. у розмірі 10713, 31 грн., 3% річних у розмірі 92054,13грн., інфляційних у розмірі 344427,62грн., пені у розмірі 7114,22грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (86783, м. Зугрес Донецької області, вул. Станційна, 1; ЄДРПОУ 04623778) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка Донецької області, пр.Леніна,11; на п/р структурної одиниці в особі “Харцизьких електричних мереж №260333011292 в ОПЕРВ філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, код ЄДРПОУ 00130932) заборгованість за спожиту активну електроенергію за період листопад 2010р., січень 2011р. у розмірі 478775,21грн.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (86783, м. Зугрес Донецької області, вул. Станційна, 1; ЄДРПОУ 04623778) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка Донецької області, пр.Леніна,11; на п/р структурної одиниці в особі “Харцизьких електричних мереж №26004302685311 у Харцизькому відділенні Промінвестбанку України, м.Харцизька, Донецька область, МФО 334345, код ЄДРПОУ 00130932) заборгованість за спожиту реактивну електроенергію за період листопад 2010р., січень 2011р. у розмірі 10713,31грн., 3% річних у розмірі 92047,66грн., інфляційних у розмірі 344427,62грн.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (86783, м. Зугрес Донецької області, вул. Станційна, 1; ЄДРПОУ 04623778) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка Донецької області, пр.Леніна,11 на п/р структурної №26001307550283 у філії Центрально-Міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268) державне мито в розмірі 9259,63грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 214,20грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.06.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2011р.

Суддя Лейба М.О.