Ухвала суду № 16563214, 25.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-2974/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Костенко М.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Алєксєєва Є.О., відповідача:Переяслівець В.М.,

прокурора:Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 09.08.2007 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2008 р.

у справі №3/104 (22-а-503/2008 –номер справи у суді апеляційної інстанції)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта»

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області,

за участю Прокурора Полтавської області,

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 09.08.2007 р. (суддя –Г.І.Бунякіна), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –З.Г.Подобайло, судді –Л.В.Мельникова, О.В.Спесивцева), задоволено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта»(далі –позивач) до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі –відповідач). Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.03.2007 р. №0001552301/0/715. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове – про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позивачем також заявлено клопотання про заміну позивача (Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Укртатнафта») у даній справі його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укртатнафта».

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази реорганізації (перетворення у зв’язку зі зміною організаційно-правової форми) позивача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини справи. Представниками контролюючого органу було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р. За результатами вказаної перевірки 16.03.2007 р. було складено акт №161/23-120/30244522.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 28.03.2007 р. прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення №0001542301/0/715, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4.797.252,00 грн. (2.576.975,00 грн. –основного платежу та 2.220.277,00грн. –штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Однією з підстав для донарахування підприємству податкових зобов’язань стало неправомірне, на думку контролюючого органу, віднесення позивачем до складу валових витрат за 4-ий квартал 2005 року сум безнадійної дебіторської заборгованості ТОВ «Комтехінвест»(1.881.021,00 грн.) та ВАТ «ТД «Укртатнафта-Київ»(2.506.469,00 грн.), оскільки зазначені суми заборгованості є сумами компенсації вартості товарів, які фактично не придбані платником податку для їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст.1 цього ж Закону господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 названого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Нормами п.5.11 цієї ж статті вказано, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 5.2.8 п.5.2 ст.5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заборгованість ТОВ «Комтехінвест»та ВАТ «ТД «Укртатнафта-Київ»є безнадійною заборгованістю у розумінні цього поняття, визначеного у п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як така, що виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошеної у встановленому законом порядку банкрутом, що підтверджено ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2005 р. у справі №15/75-б та ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.05.2006 р. у справі №23/222.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить будь-яких обмежень стосовно визнання заборгованості безнадійною залежно від підстав її виникнення (у тому числі у зв’язку зі здійсненням компенсації вартості товарів у порядку передплати). Відтак, визнання правомірними дій позивача з віднесення до складу валових витрат сум безнадійної дебіторської заборгованості є цілком аргументованим.

Суд касаційної інстанції також вважає правильними висновки судових інстанцій, якими спростовано доводи контролюючого органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу скоригованих валових витрат вартості винагороди, сплаченої Кременчуцькій філії АК «ПФБ»у сумі 46.183,00грн. по Договорам доручення на купівлю-продаж цінних паперів. Так, на думку податкової інспекції, винагорода, сплачена Кременчуцькій філії АК «ПФБ»є компенсацією вартості послуг, що не пов’язані з використанням їх у власній господарській діяльності. Проте, зазначене спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а саме –предметом договорів доручення на купівлю-продаж цінних паперів, укладених за участю АК «ПФБ»як посередника, є акції. З матеріалів справи вбачається, що повіреним за договорами доручення на купівлю-продаж цінних паперів було придбано два пакети акцій, один з яких у подальшому було реалізовано позивачем з отриманням доходу, що є підтвердженням здійснення позивачем витрат по оплаті спірної винагороди як компенсації вартості товарів, які були придбані для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що відповідає приписам п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», обіг цінних паперів в Україні здійснюється у межах фондового ринку, учасниками якого не є позивач, оскільки він не виступає емітентом, інвестором, саморегулівною організацією та професійним учасником фондового ринку, що виключає можливість підприємства самостійно вступати у правовідносини з приводу обігу цінних паперів, а отже витрати понесені платником податків у зв’язку з придбанням брокерських послуг банку є такими, що пов’язані з його господарською діяльністю, отже –правильно включені до складу валових витрат.

Відносно правомірності віднесення до скоригованих валових витрат за 4-ий квартал 2005 року суми коштів у розмірі 800.000,00 грн. та за три квартали 2006 року суми коштів у розмірі 1.950.000,00 грн. –вартості послуг ЗАТ «Псьол»з супроводження системи «Сфера/5»слід зазначити наступне. Доводи контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивачем виплату винагороди ЗАТ «Псьол»безпідставно проведено як компенсацію за фактично надану послугу, оскільки акти прийому-передачі робіт не містять обсяги господарської операції на одиницю її виміру, що порушує пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Проте, як правильно встановлено судовими інстанціями, чинне законодавство не містить уніфікованої форми акту здачі-приймання робіт, а отже посилання податкової інспекції на відсутність відповідних підтверджуючих здійснення таких витрат документів відхилені обґрунтовано.

Також, є такими, що відповідають правильному застосуванню норм матеріального права висновки судових інстанцій у частині визнання безпідставними посилань контролюючого органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу амортизаційних відрахувань суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на охоронні засоби Завада-2АМ у кількості 2 штук балансовою вартістю 144.000,00 грн. як на основні засоби невиробничого призначення, за три квартали 2006 року у сумі 24.396,00 грн. Доводи податкової інспекції аргументовані тим, що зазначений охоронний засіб є невиробничим фондом, який не використовується у господарській діяльності платника податків, а тому не підлягає амортизації.

Відповідно до пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

У той же час, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, використання позивачем у своїй господарській діяльності охоронних засобів Завада-2АМ підтверджено відповідними документами, копії яких долучено до матеріалів справи, отже віднесення позивачем до складу амортизаційних відрахувань суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на охоронні засоби Завада-2АМ у сумі 24.396,00 грн. правильно визнано обґрунтованим судовими інстанціями.

Суд касаційної інстанції також погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності включення до складу скоригованих валових витрат вартості страхових платежів по договорам добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ та страхування наземного транспорту у сумі 399.33,00 грн. –за 4-ий квартал 2005 року та 2.700.530,00 грн. –за три квартали 2006 року.

Судовими інстанціями обґрунтовано встановлено, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема і пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, не ставлять у залежність право платника податків на віднесення до складу валових витрат страхових платежів від наявності у нього як застрахованої особи ліцензії страховика, оскільки остання не є ні розрахунковим, ні платіжним, ні іншим документом, обов’язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зважаючи на викладене, судами попередніх інстанцій правомірно визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 28.03.2007 р. №0001552301/0/715 в частині визначення позивачу податкових зобов’язань за основним платежем.

Оскільки, донарахування відповідачем позивачу податкових зобов’язань за основним платежем правильно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, також здійснено судами правомірно.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Полтавської області від 09.08.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2008 р. у справі №3/104 (22-а-503/2008 –номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Костенко М.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.