Ухвала суду № 16562447, 07.06.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14919/09/11/0170

07.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Привалової А.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Силікон Трейд Плюс"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 19.04.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим- ОСОБА_3, довіреність № 7783/9/10-0 від 20.10.08

прокурор, Автономної Республіки Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим та Прокуратури Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 24.01.11 у справі № 2а-14919/09/11/0170

за позовом Приватного підприємства "Силікон Трейд Плюс" (вул. Ленінградська, 15, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.02011 позовнівимоги задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Ялта Автономної Республіки Крим №0003302301/0 від 15.12.2008 про зменшення задекларованого Приватним підприємством «Силікон Трейд Плюс»суми бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на 95942,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Силікон Трейд Плюс»судові витрати у розмірі 6265,60грн. (3,40 грн. витрати зі сплати судового збору, 6000грн. витрати на проведення судових експертиз та 262,20грн. витрати на правову допомогу).

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Ялта Автономної Республіки Крим та Прокуратура Автономної Республіки Крим подали апеляційні скарги, в яких просять постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2011 скасувати, у позові відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003302301/0 від 15.12.2008, яким позивачу зменшено задекларованого Приватним підприємством «Силікон Трейд Плюс»суми бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на 95942,00грн.

Передумовою зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану, заявленого у декларації за вересень 2008року на суму 95942,00грн. став акт №2756/32798819/23-4 від 15.12.2008 виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у декларації з податку на додану вартість за вересень 2008року в сумі 95942,00грн.

Відповідач вважає, що Приватне підприємство «Силікон Трейд Плюс»не мало права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року у сумі 95942,00 грн. у звязку з тим, що заявлена до бюджетного відшкодування сума більша, ніж обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців на 40355,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування у розмірі 95942,00грн. складається із: 87230,15грн. сума податкового кредиту, який брав участь при розрахунку бюджетного відшкодування та нараховано у звязку із спорудження основних фондів, а відтак не бере участь у розрахунку при визначенні права позивача на бюджетне відшкодування, відповідно до вимог підпункту 7.7.11 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та 8711, 85 грн. (95942грн. - 87230,15грн.) - сума податкового кредиту, який брав участь при розрахунку бюджетного відшкодування та нараховано не у звязку із спорудження основних фондів. Сума податку на додану вартість у розмірі 8711,85грн. є меншою аніж обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців, а саме 55607,00грн., а відтак позивач не відноситься до осіб, які відповідно до підпункту 7.7.11. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не мають право на отримання бюджетного відшкодування.

Із такими доводами суду погоджується судова колегія виходячи з наступного.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Силікон Трейд Плюс»подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року (вх. №87363), в якій в рядку 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку»і в рядку 4 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню»додатку 3 до податкової декларації «розрахунок суми бюджетного відшкодування»задеклароване значення 95942,00 грн. Також, платник податку направив податковому органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Судом першої інстанції безперечно підтверджено сплату позивачем вартості товарів (робіт, послуг) на суму 1395936,76грн, в тому числі, податок на додану вартість на суму 232656,61 грн. за договорами, за якими виписані податкові накладні, включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень-вересень 2008року та фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) на суму 1383025,36 грн. (з податком на додану вартість) в результаті придбання яких в серпні-вересні 2008року нарахована сума податку на додану вартість 230504,21 грн. Товари (роботи, послуги) вартістю 1395936,76 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 232656,61 грн., включену в податковий кредит за серпень-вересень 2008року повністю використані (придбані з метою використання) в господарський діяльності позивача.

Заявниками апеляційних скарг не враховано, що зазначені обставини підтверджуються висновками судово-бухгалтерської експертизи, копії первинних бухгалтерських документів (договори, акти виконаних робіт, виписки банку, податкові накладні) залучені до матеріалів справи.

Згідно преамбули Закону України «Про податок на додану вартість»( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом ( пункт 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Поза увагою заявників апеляційних скарг залишився той факт, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

При від'ємному значенні цієї суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід зазначити, що ані відповідачем в акті перевірки ані судом не встановлені порушення позивачем вищезазначених вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при визначенні податкових зобовязань, податкового кредиту та, як наслідок, визначенні розміру бюджетного відшкодування за вересень 2008року.

Відповідач за наслідками акту перевірки дійшов помилкового висновку про те, що позивач відноситься до осіб, які не мають право на отримання бюджетного відшкодування, визначених підпунктом «а»з підпунктом 7.7.11 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.11 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менш, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту у результаті придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Отже, сума податкового кредиту на яку має право платник податку та яка нарахована у результаті придбання або спорудження основних фондів, не бере участі у розрахунку при визначенні права платника податку на отримання бюджетного відшкодування відповідно до цієї норми.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявлене позивачем бюджетне відшкодування в вересні 2008року частково, а саме у сумі 87230,15 грн., сформовано з податкового кредиту, нарахованого позивачем в серпні 2008року у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), безпосередньо повязаних з будівництвом основного фонду багатоквартирного багатофункціонального житлового будинку за адресою: місто Алупка, вул. 1 Травня, що підтверджується висновками судово-економічної експертизи.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено судово-економічною експертизою, обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців, до місяця, в якому заявлена сума бюджетного відшкодування, складають 55607,00грн.

Поза увагою заявників апеляційних скарг залишився той факт, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування у розмірі 95942грн. складається із 87230,15грн. сума податкового кредиту, який брав участь при розрахунку бюджетного відшкодування та нараховано у звязку із спорудження основних фондів та 8711, 85 грн. (95942грн. - 87230,15грн.) - сума податкового кредиту, який брав участь при розрахунку бюджетного відшкодування та нараховано не у звязку із спорудження основних фондів.

Сума податку на додану вартість у розмірі 8711,85грн. є меншою аніж обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців, а саме 55607,00грн., а відтак позивач не відноситься до осіб, які відповідно до підпункту 7.7.11. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не мають право на отримання бюджетного відшкодування. Отже, твердження відповідача щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування суперечить вимогам закону.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відносно позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судова колегія керується вимогами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, судова колегія дійшла висновку, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки не підтвердив висновки акту перевірки щодо правомірності відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування за декларацією за вересень 2008року в сумі 95942,00грн.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в місті Ялта Автономної Республіки Крим та Прокуратури Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2011 у справі №2а-14919/09/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та в строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис А.В.Привалова підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 14 червня 2011року