Постанова № 1655601, 20.03.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-384/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

  20 березня 2008 року                         11 год. 45 хв.                                     м. Рівне                            

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Дуляницька С.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:    

позивача: в особі представника  директора  Сенчина О.В.;

відповідача:представників Невідомського О.А., Кириловець Т.П. (копії довіреностей в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Інком» до Кузнецовської об’єднаної  державної податкової інспекції  про зобов’язання відповідача провести зменшення податкових зобов’язань на суму 18128,56грн.; про скасування пені по несплаті податку на додану вартість; про визнання не чинним податкового повідомлення- рішення № 0000051650/3 від 30.08.2007року в частині зобов’язання сплатити штраф в розмірі 50%  від суми податкового боргу з ПДВ, про стягнення судових витрат , суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Позивач - Приватне підприємство «Інком» звернувся з адміністративним позовом до Кузнецовської об’єднаної державної податкової інспекції. З врахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд зобов’язати відповідача провести зменшення податкових зобов’язань на суму 18128,56грн.; скасувати пеню по несплаті податку на додану вартість; визнати не чинним податкове повідомлення- рішення № 0000051650/3 від 30 .08.2007року в частині зобов’язання сплатити штраф в розмірі 50%  від суми податкового боргу з ПДВ.

    Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач на підставі акту камеральної перевірки від 03.05.2006року визначив податкове зобов’язання  на суму 18128,56грн., при цьому відповідач не направляв позивачеві податкового  повідомлення –рішення про  визначення такого зобов’язання. Вказує, що ним правомірно подано уточнюючі розрахунки за січень, травень, жовтень 2005 року, що розмір ПДВ підтверджений  актом документальної перевірки від 17.02.2006року. Також, зазначає, що відповідач  провів  камеральну перевірку понад встановлений 30 денний строк, п.п. 7.7.5  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

     Представник позивача просив позов задоволити  повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти заявленого позову. В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що відповідач не визначав  позивачеві податкові зобов’язання в сумі 18128,56грн. та відповідно не нараховував пені за несплату названих зобов’язань. При цьому, представники відповідача зазначили, що  при поданні відповідачем уточнюючого розрахунку за січень, травень, жовтень 2005року позивач визначив, зарахування суми від’ємного значення з ПДВ в розмірі  44254 грн.  в рахунок погашення податкового боргу. На момент подання таких уточнюючих розрахунків податковий борг   позивача з названого податку складав лише 26126 грн., а відтак позивач зайво  направив в погашення податкового боргу 18128,грн., оскільки такого боргу в названому розмірі на момент подання розрахунків не було. На підставі зазначеного акту камеральної перевірки від 03.05.2006року відбулося зменшення суми від’ємного значення зарахованого  позивачем у зменшення суми податкового боргу   з ПДВ в розмірі 18128,56грн..

Представники відповідача  просили  відмовити позивачу в задоволенні  адміністративного позову.

      Судом досліджені письмові докази,  які подані позивачем одночасно із позовною заявою та докази, подані сторонами безпосередньо в ході судового розгляду справи.

 Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що в задоволенні  адміністративного позову слід відмовити повністю.

          Суд виходив з такого.

20.01.2006року позивач подав відповідачеві уточнюючий  розрахунок з податку на додану вартість за січень та травень 2005р. У названих уточнюючих розрахунках (ряд 8.1)  позивач  визначив зарахування суми від’ємного  значення з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу за січень в розмірі 11900грн., за травень в розмірі   27259 грн. Згідно облікової картки з податку на додану вартість, станом на дату подання названих уточнюючих розрахунків (20.01.2006року) наявний податковий  борг  було погашено   в розмірі 26125,44грн., а відтак позивачем на обумовлену дату зайво було спрямовано від’ємне значення ПДВ на погашення неіснуючого податкового боргу в розмірі  13033,56грн.

        03.03.2006року  позивач знову подав відповідачеві уточнюючий розрахунок з ПДВ за жовтень 2005року в якому також визначив зарахування суми від’ємного значення з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу за жовтень  в розмірі 5095грн. На дату подання вказаного уточнюючого розрахунку, згідно облікової картки з ПДВ у позивача був відсутній податковий борг на обумовлену суму.

          А відтак,  позивачем зайво було спрямовано на погашення неіснуючого податкового боргу (згідно уточнюючих розрахунків за січень, травень, жовтень 2005року)   суму від’ємного значення об’єкта  ПДВ  в сукупності  в розмірі  18 128,56грн.

        Відповідно до абз.3 пп.7.7.1, п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції що діяла станом на дату подання уточнюючих розрахунків)  при від’ємному значенні  суми  ПДВ, така сума  враховується у зменшення суми податкового боргу  з цього податку, що виник за попередні звітні періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.  Рішення про зарахування належної платнику податків суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів  приймається самостійно платником податку про що відображається в декларації.

       З наведеного слідує, що виключно до повноважень позивача відноситься вирішення питання щодо зарахування   від’ємного значення ПДВ (за відсутності податкового боргу з цього податку) в рахунок податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів.

    З листа відповідача № 283/15-126 від 12.05.2006року  адресованого позивачу вбачається, що відповідач надавав позивачеві роз’яснення щодо відсутності податкового боргу у позивача та стосовно можливості зарахування  зайво спрямованої позивачем  (згідно до названих уточнюючих розрахунків) суми від’ємного значення з ПДВ на погашення неіснуючого податкового боргу в розмірі 18128,56грн.  у складі податкового кредиту наступного податкового періоду. Представник позивача не заперечував фактичні обставини щодо отримання  названого листа.

       Така позиція податкового органу відповідає приписам  п. 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затв. Наказом ДПА у редак.від 15.06.2005року №213, зареєст. в Мін’юсті України 30.06.2005року № 702/10982), в подальшому по тексту іменовано -Порядок, який передбачає, що  при від’ємному значенні  суми  ПДВ, така сума  враховується у зменшення суми податкового боргу  з цього податку, що виник за попередні звітні періоди, а решта суми зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. 

     Згідно до пояснень представників сторін,  позивач не змінив напрямку відшкодування від’ємного значення сум ПДВ, зайво направленої ним в рахунок погашення податкового боргу, згідно поданих  уточнюючих розрахунків за січень, травень, жовтень  2005 року, а відтак названі суми не зараховані позивачем  до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Таким чином,  позивач не направив  вище обумовленого від’ємного значення з ПДВ в розмірі 18 128,56грн.  на погашення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.

         Стосовно покликань позивача, що при визначенні порядку відшкодування від’ємного значення сум ПДВ згідно поданих 20.01.2006року уточнюючих розрахунків за січень, травень 2005 року повинен застосовуватись п. 7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяв до 01.06.2005року, то згідно п.п.4.4.3 п.4 вищеназваного Порядку у разі виправлення помилки, допущеної у податковій декларації (поданій за формою затвердженою наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997року ( у редакції наказу ДПА від 30.09.2003року №466) уточнюючий розрахунок  подається за формою визначеною в додатку № 3 названого порядку. Уточнюючий розрахунок наведений в названому додатку містить рядок 8, який передбачає порядок здійснення відшкодування суми вказаної в рядку 7.3 (сума заявлена до відшкодування з бюджету), а саме: зарахування у зменшення податкового боргу;  до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. З названого слідує, що на дату подання позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ застосовувався  порядок відшкодування суми від’ємного значення ПДВ  визначений  абз.3 пп.7.7.1, п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7  обумовленого Закону  в редакції, що діяла на дату подання уточнюючого розрахунку.

         З матеріалів справи вбачається, що позивач подав уточнюючий розрахунок за січень, травень 2005року за формою визначеною в  додатку № 3 названого вище Порядку, а відтак йому був відомий порядок здійснення відшкодування суми  заявленої до відшкодування з бюджету.

       З акту  камеральної перевірки податкової декларації  з податку на додану вартість № 32/15-135/30896634 від 03.05.2006року (складеного за формою згідно додатку № 2  обумовленого Порядку) вбачається, що наслідками названої камеральної перевірки  позивачеві зменшено суму від’ємного значення з ПДВ в розмірі 18128,56грн. зарахованої  позивачем у зменшення суми податкового  неіснуючого боргу   з ПДВ.

       На підставі обумовленого акту перевірки відповідачем проведено по особовому рахунку позивача  зменшення суми від’ємного значення з ПДВ в розмірі 18 128,56грн. зарахованої  позивачем у зменшення суми неіснуючого податкового боргу   з ПДВ.

        Дана камеральна перевірка декларацій позивача проведена посадовими особами відповідача з  порушенням 30 денного строку обумовленого п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ», однак результати вказаної перевірки  не стали підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання в розмірі 18128,56грн..

        Відповідно до п. 1.2 ст. 1  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі по тексту постанови іменовано - Закон №2181) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

         В ході судового розгляду справи судом не встановлено фактичних обставин, щодо визначення відповідачем позивачеві  податкових зобов’язань зі сплати до бюджету позивачем коштів в розмірі 18128,56 грн., а відтак доводи позивача про визначення йому відповідачем податкового зобов’язання  з ПДВ  в розмірі 18128,56 грн. є безпідставним.

       Не знайшли свого підтвердження й покликання позивача про нарахування йому пені внаслідок  визначення  відповідачем суми податкового зобов’язання з ПДВ  в розмірі 18128,56 грн. З картки особового рахунку  вбачається, що  пеня позивачеві нараховувалась відповідачем внаслідок несвоєчасної сплати платежів обумовлених  в деклараціях та податкових повідомленнях –рішеннях.

        Що ж до покликань  позивача про  необхідність зарахування податковим органом від’ємного значення з ПДВ в розмірі 18 128,56грн. зарахованої  позивачем у зменшення суми неіснуючого податкового боргу   з ПДВ (згідно уточнюючих розрахунків за січень, травень, жовтень 2005року) на погашення податкових зобов’язань наступних звітних періодів, а зокрема податкових зобов’язань, що виникли на підставі декларації від 20.04.2006року (по терміну сплати 03.05.2006року) в розмірі  5787грн., то відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Як було зазначено вище,  виключно до повноважень платника податків відноситься вирішення питання щодо зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів (шляхом зарахування від’ємного значення суми ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду). Вказане рішення   платником податку відображається в декларації ( абз.3 пп.7.7.1, п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). З матеріалів справи вбачається, що  позивач не приймав рішень про зарахування  зайво спрямованої ним суми на погашення податкового боргу в розмірі 18128,56грн. до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

        З наведеного слідує, що податковий орган вправі  зарахувати належну позивачу суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів (шляхом зарахування від’ємного значення суми ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) лише при умові прийняття позивачем рішення (відображеного в декларації з ПДВ) про зарахування  зайво спрямованої ним суми на погашення податкового боргу в розмірі 18128,56грн. до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Позивач же, в супереч обумовленому, не приймав такого рішень про зарахування  зайво спрямованої ним суми на погашення податкового боргу  до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

        Чинне податкове законодавство не передбачає можливості зарахування відповідачем при відсутності податкового боргу  платника податків від’ємного значення суми ПДВ в рахунок майбутніх платежів.

        А відтак, податковий орган не вправі вийти за межі наданих йому повноважень та самостійно змінити  визначений позивачем напрямок відшкодування від’ємного значення з ПДВ  в розмірі 18128,56грн. шляхом направлення вказаної суми  в рахунок погашення  податкових платежів з ПДВ   наступних звітних періодів, що слідують за датою подання вищеназваних уточнюючих розрахунків (20.01.2006року та 03.03.2006року).             

      Стосовно ж  вимоги позивача про визнання не чинним податкового повідомлення- рішення №0000051650/3 від 30.08.2007року в частині зобов’язання сплатити штраф в розмірі 50%  від суми податкового боргу з ПДВ, то судом встановлено, що  згідно даних декларації та облікової картки з ПДВ недоїмка у позивача виникла внаслідок визначення  ним  в декларації від 20.04.2006року (по терміну сплати 03.05.2006року) податкового зобов’язання, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі  5787грн.. Назване податкове зобов’язання було погашено лише частково в розмірі  343,50грн., а відтак сума простроченої  заборгованості позивача ,по строку сплати 03.05.2006року,  складала 5443,50грн. При цьому, відповідач (з підстав, що висвітлені судом  вище) не наділений повноваженнями щодо  погашення  обумовленого податкового боргу, що виник згідно декларації від 20.04.2006року за рахунок непогашеного від’ємного значення визначеного в  уточнюючих декларацій за січень, травень, жовтень 2005року  . 

       Згідно п.п 5.3.1 ст. 5, абз. 4 п.п.17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.  У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф  при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

     Оскаржуване позивачем податкове повідомлення –рішення винесено відповідачем в межах  повноважень визначених   п.п 2.1.4 п. 2.1 ст. 2, п. 17.1, абз. 4 п.п.17.1.7. п. 17.1  ст.17 Закону №2181 та п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

              За  обставин викладених вище, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.          

             Доказів понесення  судових витрат відповідачем не надано, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків обумовлених ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову  Приватного підприємства «Інком» до Кузнецовської об’єднаної  державної податкової інспекції.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

Суддя                                                                                         С.М.Шевчук

Повний текст постанови складено 24.03.2008року.