Ухвала суду № 16549149, 11.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року справа №2а-27190/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-27190/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП Донпромремстрой" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.11.2010 № 0000312320/0,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.11.2010 № 0000312320/0.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем 03.11.2010 року безпідставно прийнято податкове повідомлення рішення № 0000312320/0. Зазначає, що висновки про порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» викладені в акті перевірки № 432/23-0/34283319 від 21.10.2010 р., проте, з нього не вбачається, що підприємством допущено порушення зазначеної норми.

Позивач вказує, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформленої податкової накладної від 29.12.2009, виданої продавцем ТОВ «Донстройстранс». Закон України «Про податок на додану вартість», вважає позивач, не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності контрагентів, у тому числі з причини не відображення податкових зобовязань.

Позивач посилається на приписи Цивільного кодексу України та зазначає, що висновки акту перевірки про нікчемність угоди мають субєктивний характер, адже відсутні докази з приводу того, що будь які дії підприємства або посадових осіб підприємства були спрямовані на ухилення від оподаткування, або завищення податкового кредиту шляхом укладення відповідної угоди. Договір № 06-0909-12 від 07.09.2009 укладений позивачем з ТОВ «Донстройтранс» не спрямований на порушення конституційних прав інших осіб. На підставі викладеного, позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 03.11.2010 № 0000312320/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-27190/10/0570 позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення рішення Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 03.11.2010 № 0000312320/0 в сумі 18063 грн.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що по угодам між позивачем та контрагентам відсутній реальний характер їх виконання, за нікчемними правочинами.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, що, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Донстройтранс» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 21.10.2010 року № 432/23-0/34283319 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010 р. № 0000312320/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 18063 грн. у тому числі за основним платежем 12042 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6021 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про те, що позивачем порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2009 року на суму 12041,67 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. За приписами п.п. 7.7.1 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування” це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачено обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

При здійсненні перевірки встановлено, що підрядником позивача, за рахунок яких сформована сума ПДВ у спірних деклараціях, є ТОВ “Донстройтранс”.

Отримання позивачем виконаних робітза договором № 06-0909-12 /а.с. 19-22/ наведених постачальників та сплати її вартості позивачем підтверджено актом виконання робіт від 29.12.2009 року з якого вбачається, що Підрядник ТОВ «Донстройтранс» здав, а Замовник ТОВ «ПКП Донпромремстрой» прийняв роботи по Договору № 06-0909-12 від 07.09.2009 року. Вартість робіт складає 72250 грн. у тому числі ПДВ 12041,67 грн. Зазначений акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печаткою підприємств, та податковою накладною від 29.12.2009 № 291201 (а.с. 24) відповідно до якої вартість ремонтних робіт визначена 72250 грн. у тому числі ПДВ 12041,67 грн. Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, вказана податкова накладна відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2009 року. Фактична сплата за виконані роботи ТОВ «ПКП Донпромремстрой» підтверджується випискою банку від 29.12.2009 року.

Судом апеляційної інстанції досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження виконання спірного договору, та його оплату та використання у власній господарській діяльності.

Посилання податкового органу на неможливість проведення перевірки ТОВ «Донстройтранс», колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

За вимогами п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.6 статті 9 наведеного Закону встановлено, що свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: зареєстрована згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа мала за останні дванадцять поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Акт про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Донстройтранс», на підставі якого виключено із реєстру, складений 12.08.2010 р., тобто вже після здійснення операцій з виконання робіт по договору 29.12.2009 року, складання податкових накладних і прийняття позивачем наведених податкових накладних 29.12.2009 року до податкового обліку.

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на час виконання та прийомки-передачи виконаних робіт і складання наведених податкових накладних ТОВ «Донстройтранс» було правоздатною юридичною особою та зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» не зобовязує контрагента проводити коригування податкових зобовязань ( кредиту) по податку на додану вартість у разі, коли в подальшому свідоцтва платників податку на додану вартість продавців будуть анульовані.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-27190/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП Донпромремстрой" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.11.2010 № 0000312320/0 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

О.О. Радіонова