Постанова № 16546833, 15.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
15.06.2011
Номер справи
2а-2531/11/1270
Номер документу
16546833
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2011 року Справа № 2а-2531/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Білоконі Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 11.02.2011),

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 6/10 від 04.01.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2010 №0030341600,-

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську в якому просило скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 09.08.2010 №0030341600, прийнятого Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж».

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач керувався приписами Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме абз. 16 п. 9.8 ст. 9, відповідно до якого платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобовязаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, повинен погасити суму податкових зобовязань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Проте, при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість умовний продаж визнається лише по тих товарних залишках чи основних фондах, по яких податковий кредит був сформований у минулих податкових періодах.

При заснуванні ТОВ «Електроспецмонтаж» 31 серпня 2004 року, було створено статутний капітал шляхом внесення засновником підприємства відповідного майна, яке було віднесено до основних фондів та амортизувалося.

Згідно п. 3.2 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» діючого на час заснування ТОВ «Електроспецмонтаж» не є обєктом оподаткування операції з передачі основних фондів, як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України; поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

17 червня 2008 року - на момент прийняття учасником рішення про ліквідацію ТОВ «Електроспецмонтаж», яке подане 17.06.2008 державному реєстратору для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи, залишилось майно - внесок до статутного капіталу, відносно якого, на дату заснування ТОВ «Електроспецмонтаж» не було нараховано податковий кредит.

Таким чином, позивач зазначив, що у разі, якщо товари чи основні фонди платник податку на додану вартість придбав без нарахування податкового кредиту (з метою використання в операціях, звільнених від ПДВ), то й визнавати їх умовний продаж згідно абз. 16 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» за ним не потрібно.

Тобто, при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість умовний продаж визнається лише по тих товарних залишках чи основних фондах, по яких податковий кредит був ним сформований у минулих податкових періодах, а при заснуванні ТОВ «Електроспецмонтаж» на визначені відповідачем основні фонди податковий кредит нараховано не було, тому що це був внесок до статутного фонду, про що свідчить Статут підприємства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги на визнав, надав письмові заперечення проти позову та зазначив, що 20.04.2011 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Електроспецмонгтаж» №100102546.

Відповідно до абз.16 та 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями: «...Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання».

Згідно даних Додатку К 1/1 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року (остання звітність з податку на прибуток), наданою TOB «Електроспецмонтаж» до Ленінської МДПІ у м. Луганську 06.05.2010 за № 42301, балансова вартість запасів становить 69,00 грн., основних фондів 7002,00грн. Підприємством не здійснено умовний продаж основних фондів за звичайними цінами та відповідно не збільшено суму податкових зобов'язань рядку 1 декларації з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 1400,40 грн.

14 травня 2010 року Ленінська МДПІ у м. Луганську звернулась до керівництва TOB «Електроспецмонтаж» з проханням надати документальне підтвердження включення до податкових зобов'язань у декларації за квітень 2010 року відображення умовного продажу основних засобів та залишків товарних запасів або пояснення причин такого не включення.

Відповіді на вищевказаний лист не надано, що підтверджується копією журналу вхідної кореспонденції.

Так, було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень 2010 року, оформлену актом перевірки №1247/16/33112444 від 30.06.2010 про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень 2010 року.

Згідно з підпунктом «в» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III зі змінами та доповненнями було винесене податкове повідомлення-рішення №0030341600/0 від 09.08.2010.

Відповідач вказує на те, що позивач посилається на законні доводи щодо природи основних фондів посилаючись на свій лист-відповідь від 16.07.2010 №16/07-01 на запит інспекції від 14.05.2011. Але такий лист на адресу інспекції не надходив і позивач не надав докази направлення такої відповіді. Таким чином, пояснення позивача щодо причин не включення до податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за квітень 2010 року не були враховані при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення у зв'язку із їх ненаданням до інспекції. Запит про надання пояснень було направлено ще 14.05.2010, а податкове повідомлення-рішення було винесене 09.08.2010, тобто майже три місяці інспекція чекала на отримання запитуваних пояснень. З огляду на викладене представник відповідача зазначив, що посадові особи Ленінської МДПІ у м. Луганську при проведенні перевірки діяли в межах Закону, сумлінно та на підставі норм діючого законодавства, не порушуючи жодної з них. У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлені наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» зареєстроване юридичною особою виконавчим комітетом Луганської міської ради 31.08.2004 за №13821050001000491 (а.с. 10).

На податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» перебуває з 30.09.2004 за№1264.

20 квітня 2010 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої було складено акт від 30 червня 2010 року №1247/16/33112444, відповідно до висновків якого було встановлено порушення абз.16 та 17 п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого донараховано суму податкових зобовязань рядку 1 декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 1 400,40 грн. (а.с. 38-39).

На підставі акту перевірки від 30 червня 2010 року №1247/16/33112444 було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2010 року № 0030341600/0 на загальну суму 1470,00 грн. з яких за основним платежем 1400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 70,00 грн. (а.с. 54).

Суд вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 серпня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» (а.с. 47-48).

За умовами даного договору, для забезпечення діяльності створюється статутний капітал, який складається з вартості вкладів засновників та становить 20500,00 грн.

Частки в статутному капіталі TOB «Електроспецмонтаж» згідно умов договору розподіляються наступним чином: ОСОБА_3 - вклад на суму 10250,00 грн. - 50% статутного фонду. Даний вклад занесений ОСОБА_3 наступним майном: комп'ютер на суму 3800,00 грн., принтер Samsung на суму 1850,00 грн., телефон-факс на суму 1300,00 грн., крісло шкіряне на суму 1320,00 грн., модем на суму 780,00 грн., стіл офісний на суму 1200,00 грн.; ОСОБА_4 - вклад на суму 10250,00 грн. - 50% статутного фонду. Даний вклад знесений ОСОБА_4 наступним майном: офісні меблі на суму 5000,00 грн., копіювальний апарат на суму 3050,00 грн., телевізор на суму 1000,00 грн., кондиціонер на суму 1200,00 грн.

Вищевказане майно було передане засновниками до статутного капіталу TOB «Електроспецмонтаж» за актом передачі майна від 26.08.2004 року (а.с. 49).

Передання майна як внеску у Статутний фонд підтверджується прибутковими накладними (а.с. 51-52).

Вклади засновників TOB «Електроспецмонтаж» у вигляді вказаного майна були визначені у розділі 4 Статуту, затвердженому на загальних зборах учасників товариства (протокол від 26.08.2004) та зареєстрованому 31.08.2004 Державним реєстратором Луганської міської ради (а.с. 53-66).

Пунктом 7.2 Статуту (в новій редакції) TOB «Електроспецмонтаж» також встановлено, що статутний капітал товариства складає 20500 грн., який створений шляхом внесення учасником матеріальних цінностей. До статутного капіталу внесено комп'ютер вартістю 3800,00 грн., принтер Samsung вартістю 1850,00 грн., телефон-факс вартістю 1300,00 грн., крісло шкіряне вартістю 1320,00 грн., модем вартістю 780,00 грн., стіл офісний вартістю 1200,00 грн.; офісні меблі вартістю 5000,00 грн., копіювальний апарат вартістю 3050,00 грн., телевізор вартістю 1000,00 грн., кондиціонер вартістю 1200,00 грн. Матеріальні цінності внесені як вклад до статутного капіталу Товариства є власністю Товариства (а.с. 11-13).

06.05.2010 за №42301 ТОВ «Електроспецмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську була подана декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року (остання звітність з податку на прибуток, що не заперечується сторонами).

Згідно даних додатку К 1/1 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, балансова вартість запасів ТОВ «Електроспецмонтаж» становить 69,00 грн., основних фондів 7002,00 грн. (а.с. 69-70).

14 травня 2010 року за №20394/16 Ленінська МДПІ у м. Луганську направила TOB «Електроспецмонтаж» лист з проханням надати документальне підтвердження включення до податкових зобов'язань у декларації за квітень 2010 року відображення умовного продажу основних засобів та залишків товарних запасів або пояснення причин такого не включення (а.с.36).

Листом від 16.07.2010 за №16/07-01 позивачем надана відповідь з питань, порушених відповідачем, з поясненням того, що зазначені у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року основні фонди є внесками до статутного фонду підприємства (а.с. 77).

На підтвердження направлення вказаного листа до Ленінської МДПІ у м.Луганську, позивачем наданий журнал реєстрації вихідних листів, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідачем заперечується факт отримання листа ТОВ «Електроспецмонтаж» від 16.07.2010 за №16/07-01, на підтвердження цього наданий журнал реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 84-95).

Вирішуючи спірні відносини суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.16 та 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Тобто, основною умовою для виконання позивачем приписів абз.16 та 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» в останньому звітному (податковому) періоді є залишки товарів та необоротних активів, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту.

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні було встановлено, що товари, для забезпечення діяльності підприємства, які були внесені до Статутного фонду підприємства, вносились до основних фондів підприємства його засновником для забезпечення діяльності підприємства та витрати на їх придбання не включались до складу податкового кредиту.

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 (місця зберігання, необоротні активи) за 01.01.2011 14.06.2011 підтверджує включення зазначених товарно-матеріальних цінностей до Статутного фонду підприємства позивача.

Товарно-матеріальні цінності, що були занесені в стр. А1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік є бланками суворої звітності. Сума ПДВ, сплачена при їх придбанні до податкового кредиту також не включалась (а.с. 70).

Не включення позивачем до складу податкового кредиту витрат на придбання товарних залишків (бланків суворої звітності) та необоротних активів, які були внесені до статутного фонду підприємства підтверджується податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010 року (а.с.73-74).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 4 ст. 71 КАС України).

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 09.08.2010 за №0030341600/0, адміністративна справа вирішувалась на підставі наявних доказів.

Під час судового засідання представником відповідача не доведено суду факту включення до складу податкового кредиту витрат на придбання товарів, які залишались у позивача у якості необоротних фондів на момент анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, або інших товарних залишків.

У звязку з чим, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2010 за №0030341600/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1470,00 грн. у судовому засіданні знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені ст.ст. 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта субєктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі №9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 09.08.2010 №0030341600, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1470,00 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецмонтаж» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 20 червня 2011 року.

СуддяО.В. Захарова

Попередній документ : 16546831
Наступний документ : 16546836