Рішення № 16545893, 20.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р. Справа № 15/072-10/17

За позовом Державного підприємства „Енергоринок”

до Державного підприємства „Регіональні електричні мережі”

про стягнення 201837837,65грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1. (дов. № 01/71-271Д від 28.12.2010р.);

ОСОБА_2. (дов. № 01/71-277Д від 28.12.2010р.);

від відповідача ОСОБА_3. (дов. № 20 від 17.05.2011р.).

Обставини справи:

Державне підприємство „Енергоринок” (далі - позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” (далі - відповідач) про стягнення 201837837,65грн. заборгованості, з яких 197149 130,88грн. боргу за отриману електричну енергію за період з січня 2010р. по березень 2010р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р., 1863 597,36грн. пені, 132 626,97грн. штрафу, 2365 256,63грн. інфляційних втрат та 327 225,81грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.08.2010р. (суддя Рябцева О.О.) у справі № 15/072-10 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 197149 130,88грн. (сто девяносто сім мільйонів сто сорок девять тисяч сто тридцять грн. 88 коп.) заборгованості, 2365 256,63грн. (два мільйона триста шістдесят пять тисяч двісті пятдесят шість грн. 63 коп.) інфляційних втрат, 327 225,81грн. (триста двадцять сім тисяч двісті двадцять пять грн. 81 коп.) 3% річних, 1863 597,36грн. (один мільйон вісімсот шістдесят три тисячі пятсот девяносто сім грн. 36 коп.) пені, 25 500,00грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн. 00 коп.) витрат по сплаті державного мита та 235,85 грн. (двісті тридцять пять грн. 85 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2010р. (суддя Рябцева О.О.) виправлено описку у резолютивній частині рішення господарського суду Київської області від 03.08.2010р. у справі № 15/072-10 замість “… 25500,00грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн. 00коп.) витрат по сплаті державного мита…” слід читати: “25483,24грн. (двадцять пять тисяч чотириста вісімдесят три грн. 24коп.) витрат по сплаті державного мита”.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2011р. вказане рішення змінено та його резолютивну частину викладено у наступній редакції: „Позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, ВАТ “Укргідроенерго”, код 32402870) на користь Державного підприємства “Енергоринок”(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27; код 21515381) 197149130 (сто девяносто сім мільйонів сто сорок девять тисяч сто тридцять) грн. 88коп. заборгованості, 2365256 (два мільйона триста шістдесят пять тисяч двісті пятдесят шість) грн. 63коп. інфляційних втрат, 327225 (триста двадцять сім тисяч двісті двадцять пять) грн. 81коп. 3% річних, 186259 (сто вісімдесят шість тисяч двісті пятдесят девять) грн. 70коп. пені, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 85коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовити”.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2011р. та рішення господарського суду Київської області від 03.08.2010р. скасовано, справу № 15/072-10 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

12.05.2011р. господарським судом Київської області одержано матеріали справи № 15/072-10 разом із супровідним листом Вищого господарського суду України № 15/072-10/4/2011 від 27.04.2011р.

На підставі протоколу розподілу справ між суддями від 17.05.2011р. справу № 15/072-10 передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2011р. (суддя Горбасенко П.В.) справу № 15/072-10 прийнято до провадження та присвоєно їй № 15/072-10/17, справу призначено до розгляду на 30.05.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2011р. розгляд справи відкладено на 20.06.2011р.

В судовому засіданні 20.06.2011р. представником відповідача подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи (а.с. 141-142, т. 3), згідно якого останній просив суд призначити у справі № 15/072-10/17 судово-економічну експертизу та поставити на вирішення експертизи наступні питання: - „Яким чином і відповідно до яких нормативних актів здійснюється розподіл коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання?”; - „Чи порушено відповідачем алгоритм розподілу коштів, встановлений відповідними постановами НКРЕ України?”; „ Яка сума повинна бути перерахована на поточний рахунок позивача щомісячно за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р., відповідно до алгоритму розподілу коштів?”; „Яка сума коштів надходила на поточний рахунок позивача щомісячно за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.?”; „Яка сума коштів не надійшла на поточний рахунок позивача з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.”; - „Чи у відповідності до чинного законодавства позивачем нараховано індекс інфляції, 3 % річних, пеню та штраф на всю суму, яка не надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання?; - „Які поточні рахунки передбачені нормативними актами для проведення розрахунків за куповану електроенергію з позивачем?”, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 20.06.2011р. суд, розглянувши клопотання представника Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” про призначення судово-економічної експертизи у справі, вирішив, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України з метою розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідним для цього знаннями.

Згідно абзаців другого та третього п. 2 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” № 02-5/424 від 11.11.1998р. неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд встановив, що для вирішення поставлених у клопотанні представника Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” про призначення судово-економічної експертизи правових питань відсутня потреба у спеціальних знаннях, оскільки вирішення вказаних питань віднесено до компетенції суду. Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

В судовому засіданні 20.06.2011р. представники позивача підтримали позов повністю. Представник відповідача визнав позов в частині основного боргу та заперечив проти стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008р. між Державним підприємством „Енергоринок” (ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством „Укренерговугілля” (ЕК), яке згідно з наказом № 557 від 13.11.2008р. Міністерства палива та енергетики України було реорганізовано в державне підприємство „Регіональні електричні мережі” укладено договір № 3/08-ЕЕ/4695/01, відповідно до умов якого ДПЕ зобовязалося продавати, а ЕК - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно п.п. 4.10., 4.13. договору ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках. Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.4. договору оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а також з інших рахунків ЕК. Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобовязана обовязково вказати призначення платежу.

Договір укладено на термін з 01 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не виявила письмово про намір розірвати договір за один місяць до дати закінчення строку дії договору (п. 11.6. договору).

Як вбачається з матеріалів справи жодна з сторін договору не зверталася із заявами про розірвання договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. за один місяць до дати закінчення строку дії договору.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність факту продовження договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р.

На виконання п. 2.1. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. позивач за період з січня 2010р. по березень 2010р. передав відповідачу електроенергію на загальну суму 821121 302,52грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2010р. від 31.01.2010р. на суму 271203 469,26грн., лютий 2010р. від 28.02.2010р. на суму 267701 753,59грн., березень 2010р. від 31.03.2010р. на суму 282216 079,67грн. (а.с. 29-31, т. 1).

Для оплати вартості електроенергії поставленої за період з січня 2010р. по березень 2010р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури № 00075 від 31.01.2010р. на суму 271203 469,26грн., № 00173 від 28.02.2010р. на суму 267701 753,59грн., № 00268 від 31.03.2010р. на суму 282216 079,67грн. (а.с. 32-34, т. 1), всього на загальну суму 821121 302,52грн.

Відповідач, в порушення п.п. 6.1, 6.4. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р., за отриману від позивача електроенергію розрахувався частково на суму 623972 171,64грн., що підтверджується розшифровкою банківської виписки (а.с. 16-25, т. 3), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за електроенергію передану позивачем відповідачу за період з січня 2010р. по березень 2010р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. становить 197149 130,88грн. (821121 302,52грн. - 623972 171,64грн.), що підтверджується розшифровкою банківської виписки (а.с. 16-25, т. 3), підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом про стан взаємних розрахунків між ДП „Енергоринок” та ДП „Регіональні електричні мережі за продану з ОРЕ електроенергію в період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. станом на 29.06.2010р. (оперативно) (а.с. 73, т. 1) та довідкою про стан взаєморозрахунків між ДП „Енергоринок” та ДП „Регіональні електричні мережі” за продану з ОРЕ електроенергію в період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. станом на 01.06.2011р. по справі № 15/072-10/17 (а.с. 15, т. 3), підписаною першим заступником директора та головним бухгалтером Державного підприємства „Енергоринок”, а також скріпленою печаткою підприємства.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 197149 130,88грн. боргу за отриману електричну енергію за період з січня 2010р. по березень 2010р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р., 1863 597,36грн. пені, 132 626,97грн. штрафу, 2365 256,63грн. інфляційних втрат та 327 225,81грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2011р. у справі № 15/072-10 суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення місцевим господарським судом під час нового розгляду справи наступних обставин: чи є сторони у справі членами оптового ринку електричної енергії, в залежності від встановленого визначити, які норми права підлягають застосуванню до спірних правовідносин, яким чином здійснюються платежі за фактично продану позивачем електроенергію, чи впливає позивач на перерахування коштів та їх обсяг, від чого саме залежить у спірних правовідносинах належність виконання грошового зобовязання та чи порушено відповідачем права позивача на одержання коштів за продану електроенергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про електроенергетику” (далі Закон) купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; постачанням електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; оптовим постачанням електричної енергії (ч.ч. 4, 5 ст. 15 Закону).

Суд встановив, що договором, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної електроенергії України є Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996р., затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі ДЧОРЕ).

Згідно п.п. „а, в” ч. 1 преамбули ДЧОРЕ Державне підприємство „Енергоринок”, яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, має бути Стороною цього Договору і виконувати положення цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору; Постачальник електричної енергії, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як члена ринку.

Пунктом 1.1. ДЧОРЕ передбачено, що Державне підприємство „Енергоринок” (ДПЕ) - Державне підприємство „Енергоринок”, яке є стороною цього Договору та здійснює діяльність з оптового постачання електричної енергії. Постачальник електричної енергії сторона цього Договору, що купує електричну енергію на Оптовому ринку. Місцевий або незалежний постачальник який діє відповідно до умов своє ліцензії. Місцевий постачальник постачальник, який одержав ліцензію з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території.

Державне підприємство „Регіональні електричні мережі” є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що підтверджується ліцензією Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) серії АВ № 469966 (а.с. 64), яка є дійсною (строк дії ліцензії з 08.10.2009р. по 07.10.2014р.) та не є анульованою у встановленому законодавством порядку на момент судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач є членами оптового ринку електричної енергії.

Всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з субєктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії (абз. 5 ч. 8 ст. 15 Закону).

Відповідно до п.п. 2.3., 2.3.1., 2.3.2. ДЧОРЕ кожний член ринку, починаючи від дати набрання чинності цим Договором зобовязаний: продавати всю вироблену та імпортовану ДПЕ на Оптовому ринку згідно з цим Договором та двосторонніми договорами, укладеними відповідно до нього. Виняток може становити електрична енергія, яка: - споживається для власних потреб електростанцій; - вироблена на електростанціях із установленою потужністю нижче 20 МВт; - вироблена на електростанціях, у яких загальний відпуск електричної енергії в обєднану енергетичну систему України становив менше 100 млн. кВт год. за попередній рік; - вироблена на теплоелектроцентралях, які входять до складу постачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності. Укласти двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії з ДПЕ. Купувати електричну енергію у ДПЕ, згідно з цим договором, та двосторонніми договорами, укладеними відповідно до нього.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2002 від 12.02.2002р. (справа про електроенергетику) встановлено, що запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на оптовому електричної енергії не порушує правову модель господарських відносни.

Постановою НКРЕ № 577 від 11.05.2006р. схвалено Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (Державним підприємством „Енергоринок”) та постачальником електроенергії за регульованим тарифом”.

Суд встановив, що на підставі вищевказаних правових актів між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р.

Відтак, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України „Про електроенергетику”, Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2002 від 12.02.2002р. (справа про електроенергетику), Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996р., затверджений постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України та Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (Державним підприємством „Енергоринок”) та постачальником електроенергії за регульованим тарифом”, схвалений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 577 від 11.05.2006р. та положення договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р.

Статтею 151 Закону регламентовано порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Згідно ч. 2, 3, 4, 5 ст. 151 Закону споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії. Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно: енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії; підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними електричними мережами; на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії; іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.

Відповідно до ч. 7 ст. 151 Закону умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

Для виконання своїх зобовязань за цим договором ДПЕ відкриває у Банкіра ринку поточний рахунок із спеціальним режимом використання (банківський рахунок ринку), на який перераховуються кошти за електричну енергію, продану постачальником, згідно з законодавством. ДПЕ спрямовує кошти, які надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового ринку, згідно з алгоритмом оптового ринку та Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку (п. 3.5.2. ДЧОРЕ).

Згідно п.п. 6.3., 6.6. Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії (додаток 4 до ДЧОРЕ) (далі ІВКОР) під час проведення розрахунків за електричну енергію: кошти (за винятком коштів, що перераховуються згідно з окремими рішеннями Уряду), що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників, а також кошти, що перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника на рахунки виробників та інших учасників розподілу коштів, у розрахунковому періоді, зараховуються як поточна оплата електричної енергії, придбаної в цьому ж періоді; кошти, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника з інших рахунків місцевих постачальників у розрахунковому періоді, зараховуються як оплата електричної енергії згідно з призначенням платежу, вказаним у платіжному дорученні. Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажду електричної енергії, які укладаються відповідно до договору

Пунктами 6.1., 6.4. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. сторін погоджено, що оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а також з інших рахунків ЕК. Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобовязана обовязково вказати призначення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлений алгоритм розподілу коштів не звільняє відповідача від обовязку з оплати отриманої за період з січня 2010р. по березень 2010р. електричної енергії, встановленого п.п. 6.1., 6.4. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р.

Аналогічна позиція міститься у листі Національної комісії електроенергетика України № 1415/10/17-11 від 28.02.2011р. (а.с. 107, т. 3), де зазначено, що питання виконання зобовязань ДП „Енергоринок” з енергопостачальними компаніями не врегульовується алгоритмом розподілу коштів, а регламентується двосторонніми договорами та нормами господарського права.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.4., 6.5., 6.6., 6.7. ІВКОР споживачі, яким електрична енергія постачається місцевим постачальником, зобовязані оплачувати її коштами виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання місцевих постачальників. Оплата за продану виробниками ті іншими субєктами електричну енергію оптовому постачальнику здійснюється на їх рахунки згідно з умовами двосторонніх договорів. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника, які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму та на підставі розпорядження власника рахунку. При проведенні розрахунків за куплену електричну енергію оптовий постачальник обовязково вказує у призначенні платежу розрахунковий період, за який здійснюється оплата, обсяг та розмір ПДВ. Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажу електричної енергії, які укладаються відповідно до договору. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників на поточні рахунки оптового постачальника відповідно до алгоритму двічі на день. При цьому у призначенні платежу банкіром ринку зазначається: „За електричну енергію згідно з постановою НКРЕ, в тому числі ПДВ”.

Згідно п. 9.1. ІВКОР алгоритм оптового ринку складається з двох складових частин. Перша складова частина стосується порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників, і застосовується відповідно до Порядку визначення відрахувань коштів на поточні рахунки місцевих постачальників та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника. Друга складова стосується порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника.

Пунктом четвертим Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000р., встановлено, що уповноважений банк до 12 години операційного дня здійснює перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕ, та на підставі розпорядження власника рахунку згідно з режимом, встановленим у договорі про розрахунково-касове обслуговування.

Таким чином, перерахування коштів з поточного рахунку з спеціальним режимом використання ДП „Енергоринок” на рахунки його кредиторів здійснюється на підставі його розпорядження (вказівки), на відміну від ДП „Регіональні електричні мережі”, розрахунки якого з ДП „Енергоринок” здійснюються автоматично обслуговуючим банком з його рахунків із спеціальним режимом використання без волі та впливу власника таких рахунків, відповідно до алгоритму встановленого НКРЕ України.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 2.1. договору купівлі-продажу № 5 від 22.06.2010р. за період з січня 2010р. по березень 2010р. передав відповідачу електроенергію на загальну суму 821121 302,52грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2010р. від 31.01.2010р. на суму 271203 469,26грн., лютий 2010р. від 28.02.2010р. на суму 267701 753,59грн., березень 2010р. від 31.03.2010р. на суму 282216 079,67грн. (а.с. 29-31, т. 1), для оплати вартості електроенергії поставленої за період з січня 2010р. по березень 2010р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури № 00075 від 31.01.2010р. на суму 271203 469,26грн., № 00173 від 28.02.2010р. на суму 267701 753,59грн., № 00268 від 31.03.2010р. на суму 282216 079,67грн. (а.с. 32-34, т. 1), всього на загальну суму 821121 302,52грн.; відповідач, в порушення п.п. 6.1, 6.4. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р., за отриману від позивача електроенергію розрахувався частково на суму 623972 171,64грн., що підтверджується розшифровкою банківської виписки (а.с. 16-25, т. 3), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за електроенергію передану позивачем відповідачу за період з січня 2010р. по березень 2010 р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. становить 197149 130,88грн. (821121 302,52грн. - 623972 171,64грн.), що підтверджується розшифровкою банківської виписки (а.с. 16-25, т. 3), підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом про стан взаємних розрахунків між ДП „Енергоринок” та ДП „Регіональні електричні мережі” за продану з ОРЕ електроенергію в період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. станом на 29.06.2010р. (оперативно) (а.с. 73, т. 1).

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено, передбачене договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. та законодавством України, право позивача на одержання коштів за продану електроенергію.

Враховуючи те, що 197149 130,88грн. боргу відповідача перед позивачем за отриману електричну енергію за період з січня 2010р. по березень 2010р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. на час прийняття судового рішення не погашено, що додатково підтверджується усними поясненнями представника відповідача, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 197149 130,88грн. боргу за отриману електричну енергію за період з січня 2010р. по березень 2010р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р., позивачем за період з 20.02.2010р. по 01.04.2010р. нарахована пеня в сумі 1863597,36грн., зокрема: 1385325,60грн. за період з 20.02.2010р. по 01.04.2010р. на суму боргу 61663889,95грн. та 478271,76грн. за період з 20.03.2010р. по 01.04.2010р. на суму боргу 70963078,89грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.3., 7.3.2. договору сторін погоджено, що ЕК несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4. договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обовязку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 38, т. 1), суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 20.02.2010р. по 01.04.2010р. становить загалом 1938086,58грн., зокрема: 1419958,89грн. за період з 20.02.2010р. по 19.03.2010р. на суму боргу 61663889,95грн. та 518127,69грн. за період з 20.03.2010р. по 01.04.2010р. на суму боргу 70963078,89грн. Відтак, вимога про стягнення 1863597,36грн. пені є обґрунтованою такою, що підлягає задоволенню, оскільки суд приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 132626,97грн. штрафу у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу на підставі п. 7.3.2. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. за порушення строків оплати за отриману електроенергію.

Суд встановив, що зазначені в п. 7.3.2. договору 0,1 процентів від суми простроченого платежу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у звязку з неналежним виконанням боржником грошового зобовязання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не оплатив отриману від позивача електричну енергію протягом більше ніж 30 днів з моменту виникнення обовязку з оплати отриманої електричної енергії товару, штраф у розмірі 0,1 % від суми боргу (встановлений сторонами п. 7.3.2. договору) у розмірі 132626,97грн. (0,1 % від 132626968 84грн. заборгованість за електричну енергію з 01.01.2010р. по 28.02.2010р. згідно договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р.), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 132626,97грн. штрафу є обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2011р. у справі № 14/137-10.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Суд встановив, що відповідач неодноразово звертався з листами до Національної комісії регулювання електроенергетики України, Міністерства палива та енергетики, Міністерства Вугільної промисловості України, Кабінету Міністрів України, Секретаря Ради національної безпеки та оборони України тощо (а.с. 83-145, т. 1), в яких просив вказані державні органи вирішити питання щодо погашення існуючої заборгованості відповідача перед позивачем за отриману електроенергію.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України України, Господарського кодексу України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є державне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені та штрафу вдесятеро до 186359,76грн. пені та 13 262,70грн. штрафу.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2005р. у справі № 14/298.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р., позивачем за період з 15.02.2010р. по 01.04.2010р. також нараховано 2365256,63грн. інфляційних втрат та 327225,81грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 38), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 15.02.2010р. по 01.04.2010р. з урахуванням суми заборгованості складає 2365256,63грн. інфляційних втрат та 338126,66грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимога про стягнення 2365256,63грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 327225,81грн. 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 327225,81грн. 3 % річних, оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 197149 130,88грн. боргу за отриману електричну енергію за період з січня 2010р. по березень 2010р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р., 186359,76грн. пені, 13 262,70грн. штрафу, 2365256,63грн. інфляційних втрат та 327225,81грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ВАТ „Укргідроенерго”; код ЄДРПОУ 32402870) на користь Державного підприємства „Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27; код ЄДРПОУ 21515381) 197149 130 (сто девяносто сім мільйонів сто сорок девять тисяч сто тридцять гривень) 88 коп. боргу за отриману електричну енергію за період з січня 2010р. по березень 2010р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р., 186 359 (сто вісімдесят шість тисяч триста пятдесят девять гривень) 76 коп. пені, 13 262 (тринадцять тисяч двісті шістдесят дві гривні) 70 коп. штрафу, 2365256 (два мільйони триста шістдесят пять тисяч двісті пятдесят шість гривень) 63 коп. інфляційних втрат, 327225 (триста двадцять сім тисяч двісті двадцять пять гривень) 81 коп. 3 % річних, 25 273 (двадцять пять тисяч двісті сімдесят три гривні) 02 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три гривні) 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 23.06.2011р.