Рішення № 1654546, 12.05.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.05.08 р. Справа № 15/59

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00222999)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Леман-Україна” (код ЄДРПОУ 32036829) в особі Донецької філії

про стягнення основного боргу у сумі 1187 грн., штрафних санкцій в сумі 323,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Білик М.Ю. за довіреністю № 15 від 15.04.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” м. Краматорськ до товариства з обмеженою відповідальністю „Леман-Україна” в особі Донецької філії про стягнення основного боргу у сумі 1187 грн., штрафних санкцій в сумі 323,56 грн.

Ухвалою суду від 25.04.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/59.

Позивач у судове засідання 12.05.2008 р. не з’явився. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення позивача про місце, дату та час проведення судового засідання. До матеріалів справи долучено повідомлення № 9087270, що підтверджує факт отримання відповідачем 05.05.2008 р. ухвали господарського суду про порушення провадження у даній справі.

У судовому засіданні відповідачем було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - відкритим акціонерним товариством „Краматорський завод важкого верстатобудування” м. Краматорськ (покупець) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю „Леман-Україна” в особі Донецької філії (постачальник) було укладено договір поставки № 267/06/3091 від 19.09.2006 р. (надалі-договір).

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю „Леман-Україна” за довіреністю не оспорював повноваження філії на представництво інтересів юридичної особи при укладенні вищевказаного договору поставки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вартість поставленої відповідачем металопродукції (балка № 36 сталь 09Г2С ГОСТ 19281-89, балка № 30 сталь 09Г2С ГОСТ 19281-89) за цінами згідно видаткових накладних № ДНд-000645 від 05.12.2006 р., № ДНг-001293 від 05.12.2006 р. перевищує вартість даного виду металопродукції за цінами, які встановлені у специфікації № 2 до укладеного між сторонами договору, відповідно було поставлено позивачу меншу кількість продукції цього виду.

Таким чином, позивачем у позовній заяві зазначено про недопоставку відповідачем металопродукції на суму 1187,00 грн. та заявлено до стягнення заборгованість на вказану суму.

Відповідач у відзиві на позов та у письмових поясненнях за вих. № 08/30ю від 12.05.2008 р. проти заявлених позовних вимог заперечує, посилається на те, що будь-яких листів, претензій, вимог чи заперечень, пов’язаних із недопоставкою продукції чи відмовою у прийнятті недопоставленого позивачу товару або вимог про повернення коштів на суму 1187,00 грн., яка дорівнює вартості недопоставленого товару, на його адресу не надходило, крім того зазначає, що згідно укладеного договору поставки у відповідача відсутні грошові зобов’язання перед позивачем.

Розглянувши позовні вимоги та заперечення на них, господарський суд дійшов наступного висновку:

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію на умовах, викладених в цьому договорі.

Будь-які зміни щодо ціни на товар, встановленої у специфікації № 2, у передбаченому п. п. 4.3, 4.4 даного договору порядку сторонами не погоджувалися, тому суд вважає, що на момент передачі товару за спірними накладними діяли ціни на товар згідно специфікації.

Факт передачі металопродукції відповідачем позивачу на загальну суму 50885,16 грн. підтверджується видатковими накладними № ДНд-000645 від 05.12.2006 р. на суму 33480,90 грн., № ДНг-001293 від 05.12.2006 р. на суму 17404,26 грн., копії яких додані до матеріалів справи.

Але у вказаних накладних ціни на окремі види товару, а саме балку № 36 сталь 09Г2С ГОСТ 19281-89, балку № 30 сталь 09Г2С ГОСТ 19281-89 продавцем були завищені в порівнянні із цінами, що встановлені специфікацією № 2 до договору. Так, у вказаній специфікації ціна без ПДВ за тону балки № 36 сталь 09Г2С ГОСТ 19281-89, балки № 30 сталь 09Г2С ГОСТ 19281-89 складає 3041,667 грн.; за вищевказаними накладними – 3875,00 грн.

Згідно п. 5.3 договору щодо умов оплати покупець здійснює попередній платіж у розмірі 100% вартості продукції по специфікаціям протягом 5-ти банківських днів з дня підписання відповідної специфікації на підставі виставленого рахунку.

Відповідачем було виставлено до сплати рахунок-фактуру № ДНг-001224 від 28.11.2006 р. на суму 50903,66 грн., який було оплачено позивачем частково у сумі 46500,00 грн. згідно платіжного доручення № 5623 від 05.12.2006 р. Копії вказаних документів додані до матеріалів справи.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно умов договору у відповідача перед позивачем існує виключно зобов’язання поставити товар. Грошові зобов’язання у продавця перед покупцем згідно договору відсутні.

Згідно статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Однак, будь-яких документів, які б стосувалися вимог чи претензій позивача щодо вартості та об’єму поставленої згідно вищевказаних видаткових накладних металопродукції та пов’язаних з цим вимог щодо її недопоставки на суму 1187,00 грн., чи відмови від прийняття товару від відповідача з вимогою повернення сплаченої за неї суми на адресу відповідача не надходили та до суду позивачем представлені не були.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, до подачі позову до суду позивач не заявив до відповідача грошових вимог, тому для відповідача не настав строк виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” м. Краматорськ до товариства з обмеженою відповідальністю „Леман-Україна” в особі Донецької філії про стягнення основного боргу у сумі 1187 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 94,96 грн. Підставою для нарахування вказаної суми пені позивач вважає п. 57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення № 888 від 25.07.1998 р., згідно з яким за прострочку поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8% вартості непоставленої продукції по окремим найменуванням асортименту.

Однак, укладений між сторонами договір поставки № 267/06/3091 від 19.09.2006 р. не передбачає стягнення пені з постачальника.

Згідно п. 12.2 договору в іншому, не передбаченому даним договором, відношення сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, іншими законами України, Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р.

Тобто, вказаним пунктом сторони узгодили застосування до неврегульованих договором поставки правовідношень між ними саме норм законів України або Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р.

Застосування норм Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення до правовідносин сторін договір не передбачає. У зв’язку з цим посилання позивача на вказане Положення щодо вимоги про стягнення пені з відповідача суд вважає необґрунтованим, а вимоги про стягнення пені у сумі 94,96 грн. за недопоставку продукції такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму 211,06 грн. та 3% річних на суму 17,56 грн., які нараховані на суму основного боргу 1197,00 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Іншого розміру процентів умовами договору або законом для даних правовідносин сторін не встановлено.

Тобто, вказана норма закону передбачає можливість стягнення з відповідача інфляції та 3% річних за прострочення виконання ним грошового зобов’язання.

Однак, згідно укладеного договору (п. 7.1) за відповідачем встановлено зобов’язання щодо поставки продукції та відсутні грошові зобов’язання перед позивачем.

З огляду на вищевказане та у зв’язку з відмовою у задоволенні грошових вимог про стягнення основного боргу, суд вважає неправомірним застосування норм статті 625 Цивільного кодексу України до позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахуваннь на суму 211,06 грн. та 3% річних на суму 17,56 грн. та відмовляє у їх задоволенні.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 12.05.2008 р. оголошено текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією..

Суддя