Ухвала суду № 16544455, 15.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2011 р. м. КиївК-3432/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Прокопова Р.Є.

відповідача-1: Шилова А.К., Храновського А.І., Висоцької О.Є.

відповідача-2: Храновського А.І.

Генеральної прокуратури України: Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Державної податкової адміністрації у Харківській області на постанову Господарського суду Харківської області від 12.10.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року

у справі № АС-03/359-06

за позовом Статутного територіально-галузевого обєднання «Південна залізниця»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові,

Державної податкової адміністрації у Харківській області

з участюПрокурора Харківської області

про скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У липні 2006 року Статутне територіально-галузеве обєднання «Південна залізниця»звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень №0000200821/0 від 06.03.2006 року, №0000200821/1 від 28.04.2006 року та №0000200821/2 від 06.07.2006 року та № 0000480821/2 від 06.07.2006 року.

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Державна податкова адміністрація у Харківській області оскаржили їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржники просять скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2002 року по 30.06.2005 року, за результатами якого складено Акт № 215/46-0/01072609 від 22.02.2006 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000200821/0 від 06.03.2006 року, № 0000200821/1 від 28.04.2006 року та № 0000200821/2 від 06.07.2006 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 29146600,00 грн., у тому числі 14573300,00 грн. основного платежу та 14573300,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000480821/2 від 06.07.2006 року про визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 586150,00 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, СТГО «Південна залізниця»здійснювала передачу житлових будинків у комунальну власність на підставі Постанов Кабінету Міністрів України «Про поетапну передачу до комунальної власності обєктів соціальної інфраструктури, які належать субєктам підприємницької діяльності»№ 222 від 19.02.1996 року, «Про поетапну передачу до комунальної власності обєктів соціальної інфраструктури»№ 1443 від 02.12.1996 року. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 03.03.1998 року № 147/98-ВР «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності»така передача здійснювалася безоплатно.

Відповідно до підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР) під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:

капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;

капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

Згідно з пунктом 1.31 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем у податковому обліку житлові будинки відображались як невиробничі основні фонди.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем правомірно при передачі невиробничих фондів житлових приміщень до комунальної власності застосовано положення підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР та включено до складу валового доходу залишкову балансову вартість переданих житлових будинків, а до складу валових витрат первісну вартість переданих житлових будинків з урахуванням їх поліпшення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом у зведеному Акті частково не враховані валові витрати і амортизаційні відрахування по Дитячому лікарсько-оздоровчому центру «Сонячний», який згідно з Положенням є структурним підрозділом позивача, його діяльність є частиною господарської діяльності підприємства «Південна залізниця». У декларації за І півріччя 2005 року ДЛОЦ «Сонячний» наданої Південній залізниці, відображено валові витрати у сумі 1719,3 тис. грн., а також амортизаційні відрахування у сумі 728,5 тис. грн. У зведеній декларації з податку на прибуток позивачем помилково було зазначено суми валових витрат 859,5 тис. грн., та амортизаційних відрахувань 364,3 тис. грн., тобто частково не враховані валові витрати та амортизаційні відрахування. Проте, на вказані показники податковий орган уваги не звернув, що є неправомірним, оскільки контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. Проте, будь-яких порушень приписів підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР щодо віднесення до складу валових витрат по ДЛОЦ «Сонячний»у сумі 1665,2 тис. грн. відповідачем встановлено не було.

Також за даними Акта перевірки СТГО «Південна залізниця»неправомірно надавало послуги з безоплатного перевезення залізничним транспортом працівників залізничного транспорту та членів їх сімей (утриманців), вартість яких визначається за встановленими тарифами на перевезення. СТГО «Південна залізниця»не здійснювались коригування валових витрат на суму витрат, повязаних і безоплатним проїздом залізничників та членів їх сімей. Загальний обсяг послуг з безкоштовного перевезення залізничників за 3-4 квартали 2004 року складає 8911 386,53 грн., який безпідставно не включено до скоригованого валового доходу Декларації з податку на прибуток відповідно за 3 квартали 2004 року та за 2004 рік: за 3 квартали 2004 року у сумі 4361961,93 грн., за 4 квартал 2004 року у сумі 4549424,60 грн.

Відповідно до статті 16 Закону України від 04.07.1996 року № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт»соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.

Отже, обовязок щодо здійснення безоплатного перевезення працівників залізничного транспорту загального користування та членів їх сімей (утриманців) чинним законодавством України покладено на залізницю.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР валовим доходом платника податку є загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про те, що у даному випадку позивачем доходу отримано не було. Твердження податкового органу щодо необхідності включення підприємством до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2004 року суми 4361961,93 грн. та у ІV кварталі 2004 року 4549424,60 грн. витрат, повязаних з перевезенням працівників залізниці та їх сімей (утриманців), є безпідставними.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР доходи залізниць, одержані від господарської діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах доходних надходжень, перерозподілених між залізницями у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Судами встановлено, що позивач отримував від Укрзалізниці та відображав у складі валових доходів суми доходних надходжень, розподілених відповідно до Порядку розподілу доходних надходжень від основної діяльності транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 173 від 16.02.1998 року. Починаючи з 2 кварталу 2004 року до складу валових доходів Південної залізниці на підставі листів Державного підприємства «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень»включались суми попередньої оплати, які збільшували її валові доходи в Декларації з податку на прибуток у 2004 році, що не заперечується відповідачем. У 1 півріччі 2005 року суми розподілених попередніх оплат позивачем помилково в декларації з податку на прибуток не відображались, що призвело до завищення валових доходів залізниці за 1 півріччя 2005 року у розмірі 5836 тис. грн., і це не було враховано податковим органом з посиланням на той факт, що зобовязання, самостійно визначене платником податку, є узгодженим з моменту подання такої декларації і не може бути ним оскаржене.

Також, податковим органом в ході перевірки безпідставно не врахований факт завищення Південною залізницею сум податкових зобовязань та не відображено завищення нарахованого податку на прибуток за І квартал 2005 року, необґрунтовано не прийнято до уваги повідомлення авізо Державного підприємства «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень»про виключення зі складу валового доходу сум попередньої оплати.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та Державної податкової адміністрації у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 12.10.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.

ГоловуючийКонюшко К.В.

Судді Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Сірош М.В.

Харченко В.В.