Ухвала суду № 16539334, 28.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-35205/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус–Н»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року

у справі №2а-1817/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус–Н»(надалі - ТОВ «Тонус–Н»)

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва (надалі –ДПІ у Солом’янському районі м.Києва)

за участю прокуратури Солом’янського району м.Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, у якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000352308/0 від 01.02.2010 року та №0000112309/0 від 04.02.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка проведена з порушенням норм чинного законодавства. Позивач стверджує, що проведені ним господарські операції не є продажем в розумінні абз.2 п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також посилається на відсутність з його боку порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки перевіркою не встановлено порушень Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що відповідно до договорів купівлі-продажу позивач є покупцем чи продавцем та відповідно передає чи набуває право власності на товар. Тобто, позивач не діє як повірений від імені довірителя, а набув право власності на товар як самостійний суб’єкт правовідносин, а, отже, отримував дохід від здійснених операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ТОВ «Тонус–Н»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить направити справу на новий розгляд.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, представника Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Тонус–Н»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року., валютного та іншого законодавства за період з 07.03.2003 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт №797/23-08/32373185 від 22.01.2010 року.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення п.1.31, п.1.32 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну сум 12844875,00грн.; в порушення ст.ст.15.19 Декрету Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори»підприємством занижено комунальний податок за ІІІ квартал 2007 року на суму 10,20грн.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Солом’янському районі м.Києва прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000352308/0 від 01.02.2010 року, яким підприємству визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 226433736,00грн., в т.ч. за основним платежем –11321868,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –11321868,00грн. та №0000112309/0 від 04.02.2010 року, яким визначено зобов’язання зі сплати комунального податку в сумі 180,20грн., в т.ч. за основним платежем –10,20грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –170,00грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що позивачем визнано та погашено податкове зобов’язання по комунальному податку, відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000112309/0 від 04.02.2010 року.

Як вбачається з акту перевірки, у перевіряємий період позивачем було укладено ряд договорів, зокрема, договори доручення, відповідно до яких, довіритель доручає повіреному продавати на певних умовах товари, що належать довірителю. Операції із передачі повіреному товарів для наступної реалізації не передбачають переходу права власності на ці товари. Також, позивачем, у перевіряємому періоді, укладались договори купівлі-продажу, згідно яких товариство зобов’язалось поставляти своєму контрагенту товари для спорту та відпочинку.

В касаційній скарзі позивач звертає увагу, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено порядок виконання зобов’язань за вказаними договорами, не було досліджено відображення господарських операцій за ними у податковому обліку та, відповідно, формування валового доходу товариства у періоді що перевірявся.

Крім того, при проведенні перевірки, податковим органом не були дослідженні первинні бухгалтерські документи. Висновки відповідача про неправильне формування товариством валового доходу ґрунтуються лише на аналізі оборотно-сальдової відомості.

Як вбачається з касаційної скарги, позивачем, при розгляді справи судом першої інстанції заявлялось клопотання про призначення судово-економічної експертизи, яке, на його думку, було безпідставно відхилено.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.1 ст.72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно ч.2 ст.72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, як вказує в касаційній скарзі позивач, всупереч вимогам КАС України, обов’язок доказування був покладений саме на позивача.

Слід зазначити, що аналогічні вимоги були викладені ТОВ «Тонус–Н»і в апеляційній скарзі, однак, судом апеляційної інстанції не було надано їм відповідної правової оцінки.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус–Н» –задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року – скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.