Постанова № 1653796, 20.05.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2008 р. Справа № 9/226-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шевченко М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м. Херсон

про скасування поподаткового повідомлення- рішення №0001531502/0 від 21.02.2008р.

За участю представників сторін:

від позивача - Долгополов О.В., представник, дов. від 10.05.07р.;

від відповідача - Тосік Н.І., головний державний податковий інспектор, дов. №15413/9/10-105 від 28.12.2007р.

Суть спору: позивач –ДП "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування поподаткового повідомлення - рішення №0001531502/0 від 21.02.2008р., яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 50404,12 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тими обставинами, що оскаржуване повідомлення-рішення протирічить вимогам чинного законодавства.

Також позивач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом в порушення п. 4 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".

У письмовому запереченні від 21.04.2008р на позовну заяву відповідач висловив свої заперечення щодо предмету позову та навів правові обгрунтування своєї позиції. Позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не грунтуються на положеннях чинного законодавства.

У судовому засіданні 24.04.2008р. розгляд справи був відкладений на 20.05.2008р. з підстав, передбачених ст.150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства. Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Положеннями ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, даний спір має публічно-правовий характер і на нього поширюється дія КАС України. Враховуючи суб'єктний склад оспорюваних правовідносин та положення п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, відповідно до якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України. Матеріали справи свідчать, що посадовими особами ДПІ у м. Херсоні було проведено перевірку дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 2005р. по 2007р. про що складено акт перевірки від 05.02.2008р. №435/15-2/03150208 в якому зафіксовано факти порушень позивачем положень п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р №2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями). ДП "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (позивач) є юридичною особою та зареєстроване виконавчим комітетом Херсонської міської ради 28.07.2000р. Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні. Відповідачем –ДПІ у м. Херсоні 05.02.2008р. проведено перевірку з питання своєчасності сплати податку на додану вартість. Перевірка проведена відповідно до законів України: “Про систему оподаткування” від 18.02.1997р. №77/97-ВР; “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ (зі змінами); “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ. При перевірці використано статут та особовий рахунок ДП "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" та встановлено порушення граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт №435/15-2/03150208 від 05.02.2008р. в якому зафіксовано порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 4.14 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. За фактом виявлених порушень податкового законодавства, на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні 21.02.2008р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001531502/0, яким позивача, за порушення граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 14 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 504041,20 грн., зобов’язано сплатити штраф у сумі 50404,12 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного податкового законодавства суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає. Посилання позивача на п. 4 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", суд відхиляє, оскільки оспорювані правовідносини, в даному випадку, регулюються положеннями Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, який є спеціальним законом. Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Отже, вищезазначений Закон є спеціальним Законом, який регулює відносини зі сплати податків та нарахованих за їх несплату штрафних санкцій. Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Так, відповідно до положень п.1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Відповідно до приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Матеріали справи свідчать, що відповідач - Державна податкова інспекція у м. Херсоні при застосуванні штрафних санкцій за оспорюваним позивачем податковим повідомленням-рішенням за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 504041,20 грн. нараховувала штраф за затримку на 14 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу у сумі 50404,12 грн., що відповідає вищенаведеним положенням Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на них державою функцій зобов'язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус органів державної податкової служби, її функції, завдання та правові засади діяльності встановлено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов”язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Частиною першою ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов”язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх особ та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення від 21.02.2008р. №0001531502/0, яким позивача, за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 14 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 504041,20 грн., зобов’язано сплатити штраф у сумі 50404,12 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного податкового законодавства та у відповідності до вимог Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, або доказів своєчасності сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначеній у поданій ним декларації за даним предметом спору позивачем суду не надано.

Положеннями ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачуати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судові витрати по справі понесені позивачем в розмірі 3 грн. 40 коп. (за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням) покладаються на позивача і не відшкодовуються йому.

Враховуючи складність справи, у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про час і місце виготовлення постанови суду у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Ребриста

Постанову складено в повному обсязі 23.05.2008р.