Рішення № 1653786, 14.05.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.08 р. Справа № 15/46

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Інтерметал” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 31251512)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Сніжнянськхіммаш” м. Сніжне (код ЄДРПОУ 00217662)

про стягнення основного боргу в сумі 28400,00 грн., інфляції в розмірі 10177,47 грн., 3% річних в сумі 2278,22 грн.

за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства „Сніжнянськхіммаш” м. Сніжне

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Інтерметал” м. Дніпропетровськ

про стягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 1985,41 грн. та пені в сумі 2545,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Живага О.В.- директор, Букрєєва Р.О. за довіреністю б/н від 21.04.2008 р.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Волошин М.С. за довіреністю № 09-3524 від 11.12.2007 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Інтерметал” м. Дніпропетровськ до відкритого акціонерного товариства “Сніжнянськхіммаш” м. Сніжне про стягнення основного боргу в сумі 28400,00 грн., інфляції в розмірі 10177,47 грн., 3% річних в сумі 2278,22 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/46, розгляд справи був призначений на 23.04.2008 р., сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 13.05.2008 р. судом до спільного розгляду прийнятий зустрічний позов відкритого акціонерного товариства „Сніжнянськхіммаш” м. Сніжне до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Інтерметал” м. Дніпропетровськ про стягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 1985,41 грн. та пені в сумі 2545,61 грн.

У судовому засіданні представниками сторін було заявлено клопотання про ведення судового засідання без застосування технічних засобів фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем по первісному позову – товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Інтерметал” м. Дніпропетровськ (продавець) та відповідачем по первісному позову – акціонерним товариством “Сніжнянськхіммаш” м. Сніжне (покупець) було укладено договір № 12/01 від 12.01.2005 р. (надалі-договір), який по суті є договором поставки та врегульований ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості, по цінам та у строки, що вказані у специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1 специфікації до цього договору загальна вартість товару складає 2522000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 42000,00 грн.

Згідно п. 2 специфікації покупець здійснює 20% передплату на розрахунковий рахунок продавця у сумі 50400,00 грн., у тому числі ПДВ-20% у сумі 8400,00 грн.

Згідно п. 3 цієї специфікації оплата іншої частини вартості здійснюється покупцем після письмового повідомлення продавця про готовність товару (заготовка на ґрати) до відвантаження.

Так, відповідачем було здійснено 20% передплату за товар у сумі 50400,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 14.01.2005 р., копія якої додана до матеріалів справи.

Також позивачем було оплачено вартість товару на суму 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 557 від 07.04.2005 р. та на суму 30000,00 грн. згідно платіжного доручення № 856 від 13.05.2005 р., копії вказаних документів додані до матеріалів справи.

Згідно п. 6 специфікації строк поставки – 21 робочий день, після надходження 20% передплати на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 2.2 договору датою поставки товару вважається дата відвантаження.

Так, позивачем фактично було поставлено товар на суму 118800,00 грн. згідно видаткової накладної № И-016, довіреності на представника відповідача для отримання товару серія ЯКД № 081491 від 11.05.2005 р., копії вказаних документів додані до матеріалів справи.

Враховуючи, що у позовній заяві зазначена дата поставки товару 16.05.2005 р., однак додано накладну № И-016 від 13.04.2005 р., на вимогу суду позивачем було надано додаткові письмові пояснення за вих. № 02-41/21609 від 23.04.2008 р., в яких зазначено, що датою фактичної поставки товару відповідачу є 13.05.2005 р. (вказаний факт підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 р. по справі № 33/304-06(21/14-06, яке набрало чинності).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору.

Згідно ч. 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч статей 526, 530 Цивільного кодексу України та умовам договору № 12/01 від 12.01.2005 р. відповідач виконав частково у сумі 90400,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 28400,00 грн. (118800,00 грн.(загальна вартість поставленого товару) – 90400,00 грн. (загальна сума оплати за товар) =28400,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що при прийманні товару (заготовка під грати б=65 мм, R=1725 мм L=3450 мм, сталь 12X18H10Т) було виявлено, що товар є непридатним для виготовлення гратів, а саме метал заготовки – не відповідає марці сталі 12X18H10Т (ГОСТ 5632-73). Вказане підтверджує висновком ЦЗЛ про можливість використання металу S=68мм для виготовлення грату, висновком ЦЛЗ по хімічному складу заготівки (хімічний аналіз № 485 від 10.08.2005 р.), відомостями про хімічний склад № 281,283 від 16.05.2005 р., також зазначає, що сертифікати якості на товар № 2 від 21.02.2005 р., № 3 від 25.02.2005 р. не відповідають вимогам ГОСТу 24297-87 „Вхідний контроль якості продукції”, копії вказаних документів додані до матеріалів справи.

У зв’язку з чим відповідачем було надано письмову заяву за вих. № 09-276 від 15.04.2008 р. про призначення судово-хімічної експертизи поставлених позивачем металевих заготовок з метою визначення їх якості та можливості використання для виготовлення гратів.

Позивачем було надано письмові заперечення за вх. № 02-41/141787 від 14.05.2008 р. щодо клопотання відповідача про призначення цієї експертизи, в яких зазначає, що дане клопотання засноване на поставці на думку відповідача неякісної продукції, про що відповідач вже звертався у господарський суд Дніпропетровської області з позовом. Однак, рішенням вказаного господарського суду від 23.01.2007 р. йому було відмовлено у позові в частині стягнення 90400,00 грн. вартості нібито бракованих заготовок у зв’язку з ненаданням доказів невідповідності якості поставленого товару якості товару, зазначеного в договорі та специфікації до нього. Копія вказаного рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 33/304-06(21/14-06) додана до матеріалів справи.

Згідно п. 6.1 договору товар, що поставляється за цим договором, повинен відповідати державним стандартам та технічним умовам завода-виробника.

Згідно 5.1 договору прийомка металопродукції по якості та кількості здійснюється у відповідності та у порядку, передбаченому Інструкціями ( по кількості П-6 від 15.06.65 р., та по якості П-7 від 25.04.66р.)

Відповідно до п. 5 специфікації хімічний склад та механічні властивості повінні відповідати ГОСТам 5632-73, 7350-77 з якістю поверхні по групі не нижче МЗБ для ст. 12X18H10Т.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007 р. були встановлені наступні факти: при прийманні продукції позивачем виявлено продукцію неналежної якості, що підтверджується висновком заводської лабораторії, про що було складено акт № 53 від 16.05.2005 р. Як встановлено у судовому засіданні акт № 53 від 16.05.2005 р. не відповідає вимогам Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. П-7, а саме - п. 29. В акті не зазначені час початку та закінчення прийоми, ознайомлення осіб з правилами прийоми; докази виклику представника постачальника; підставі, по яким продукція переводиться в більш низький сорт з посиланням на стандарт, технічні умови, ін. обов’язкові правила; номера стандартів, технічні умови, креслення, зразки, по яким здійснено перевірку по якості. Враховуючи те, що позивачем не подано доказів (в розумінні ст. 34 ГПК України) невідповідності якості поставленого товару, якості товару зазначеного в договорі та специфікації, державним стандартам, в задоволенні позову слід відмовити.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 р. вказане рішення залишено без змін.

Таким чином, вказаним рішенням встановлено, що ствердження відповідача про невідповідність якості поставленого товару державним стандартам, яким мав відповідати товар, зазначений у договорі № 12/01 від 12.01.2005 р. та специфікації № 2 до нього, не підтверджуються відповідними доказами.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, згідно п. 9.3 договору встановлено, що у разі виявлення бракованого товару усі витрати, що пов’язані із заміною браку, відносяться на рахунок продавця. Заміна бракованої продукції здійснюється протягом 20 банківських днів з моменту виставлення претензії на підставі рекламаційних актів з представленням актів незалежної експертизи.

Однак, сторонами передбачений умовами договору порядок заміни бракованої продукції виконано не було, будь-яких рекламаційних актів позивачем та відповідачем складено не було та незалежну експертизу з цього приводу проведено не було. Акту № 53 від 16.05.2005 р. вже надано належну правову оцінку господарським судом Дніпропетровської області по справі № 33/304-06(21/14-06). Висновок заводської лабораторії відповідача є однобічним дослідженням та не може замінити висновок незалежної експертизи, проведення якої передбачено договором між сторонами та повинно здійснюватися до подачі позову до суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При розгляді даної справи відповідач використовує докази, які раніше вже були предметом судового дослідження по справі № 33/304-06(21/14-06), нових доказів поставки товару неналежної якості суду не представлено, за таких обставин заперечення відповідача на позовні вимоги судом до уваги не приймаються.

З огляду на вищевказане, суд вважає вже доведеними рішенням господарського суду Дніпропетровської області та такими, що не підлягають повторному доказуванню фактичні обставини про відсутність відповідних доказів того, що поставлений товар є неякісним та є непридатним для виготовлення гратів, тому відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судово-хімічної експертизи металевих заготовок з метою визначення їх якості.

Враховуючи, що позов позивачем в частині стягнення основного боргу на суму 28400,00 грн. обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерметал” м. Дніпропетровськ в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Іншого розміру процентів умовами договору або законом для даних правовідносин сторін не встановлено.

Так, розрахунок інфляції у розмірі 10177,47 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2278,22 грн. суд вважає обґрунтованим, а позовні вимоги на вказану суму такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем було надано зустрічну позовну заяву до позивача про стягнення процентів за незаконне користування грошовими коштами акціонерним товариством “Сніжнянськхіммаш” у сумі 1985,41 грн. та пені в сумі 2545,61 грн.

Так, позивач за зустрічним позовом посилається на факт несвоєчасної поставки предмету договору, зазначає що згідно п. 6 специфікації № 1 до договору встановлено, що поставка здійснюється протягом 21 робочого дня після надходження 20% передплати. Враховуючи, що передоплата була здійснена 13.01.2005 р., граничним строком поставки товару є 03.02.2005 р., фактично ж його було поставлено на думку позивача лише 16.05.2005 р., то у період з 04.02.2005 р. по 16.05.2005 р. відповідач (позивач за зустрічним позовом) незаконно користувався грошовими коштами у сумі 90400,00 грн., що були перераховані йому за товар.

Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) було надано письмові заперечення на зустрічну позовну заяву за вих. № 02-41/14786 від 14.05.2008 р., в яких зазначено, що для вимог про стягнення штрафних санкції згідно цивільного законодавства строк позовної давності встановлено у один рік, який на момент розгляду зустрічної позовної заяви вже сплив. Вимог щодо його відновлення позивачем до суду заявлено не було. Вимоги щодо стягнення процентів за незаконне користування чужими коштами та вимоги про стягнення неустойки вже були предметом позову по справі № 33/304-06(21/14-06), від цих вимог ВАТ “Сніжнянськхіммаш” згідно ст. 22 ГПК України відмовився, тому вказані вимоги не можуть бути предметом повторного розгляду у справі між тими ж сторонами про той же предмет спору.

У підтвердження заявлених зустрічних вимог щодо стягнення процентів за незаконне користування грошовими коштами ВАТ “Сніжнянськхіммаш” у сумі 1985,41 грн. позивач за зустрічним позовом посилається на наступні норми цивільного законодавства:

· Статтю 1212 Цивільного кодексу України, пунктом 1 якої передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

· Пункт 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що положення глави 85 Цивільного кодексу України „Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави” застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

· Пункт 2 статті 1214 Цивільного кодексу України яким встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

· Згідно статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, вищевказані норми цивільного законодавства щодо вимог про стягнення процентів за незаконне користування чужими коштами, на які посилається позивач за зустрічним позовом, застосовуються у разі, якщо це користування не має достатньої правової підстави.

Однак, фактично позивач за зустрічним позовом здійснив передплату за товар на підставі умов договору № 12/01 від 12.01.2005 р., тому причин вважати, що кошти використовувалися відповідачем за зустрічним позовом безпідставно, у суду не має, а посилання позивача за зустрічним позовом на вищевказані норми Цивільного кодексу України є необґрунтованим.

Інших законних підстав для стягнення заявленої суми ВАТ “Сніжнянськхіммаш” не наводить, тому, зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Інтерметал” процентів за незаконне користування грошовими коштами у сумі 1985,41 грн. суд вважає необґрунтованими належними правовими нормами та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлені вимоги щодо стягнення пені у сумі 2545,61 грн.

Так, згідно п. 9.1 договору у разі несвоєчасної поставки товару, продавець сплачує неустойку у розмірі 0,05% від суми передплати за кожний день прострочки, але не більш ніж 5% від вартості поставленого товару.

Сам факт прострочки поставки товару підтверджується матеріалами справи та постачальником не оспорюється.

Згідно п.1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 2 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно ч. 3 вищевказаної статті Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, позивач за зустрічним позовом вже звертався з вимогою про стягнення неустойки (пені) на суму 2520,00 грн. за прострочення поставки товару товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Інтерметал” до господарського суду Дніпропетровської області, рішення якого було залишено без змін згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 р., тому строк позовної давності щодо зустрічних позовних вимог про стягнення пені у сумі 2545,61 грн. з наступного дня від цієї дати розпочався заново, однак через рік (11.04.2008 р.) вказаний строк сплив.

Заяв про відновлення пропущеного строку позовної давності щодо зустрічних вимог про стягнення пені у сумі 2545,61 грн. до суду позивачем за зустрічним позовом представлено не було,

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що зустрічний позов із вимогою про стягнення пені у сумі 2545,61 грн. заявлено після закінчення строку позовної давності, суд вважає вказані зустрічні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

У зв’язку із задоволенням первісних позовних вимог судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом.

У зв’язку з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог, судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 35; 36; 43; 49; 82 - 85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Інтерметал” м. Дніпропетровськ до відкритого акціонерного товариства “Сніжнянськхіммаш” м. Сніжне про стягнення основного боргу в сумі 28400,00 грн., інфляції в розмірі 10177,47 грн., 3% річних в сумі 2278,22 грн. задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Сніжнянськхіммаш” (юридична адреса: 86510, Донецька область, м. Сніжне, вул. Радянська, 101; код ЄДРПОУ 00217662; розрахунковий рахунок 26009301570123 у філії „Промінвестбанк” м. Сніжне, МФО 334237) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Інтерметал” (юридична адреса: 49700, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, корп. 12; код ЄДРПОУ 31251512; розрахунковий рахунок 26008208400100 в ДОД АППБ „Аваль”, МФО 305653) суму 40855,69 грн. (а саме: суму основного боргу - 28400,00 грн., суму інфляційних нарахувань - 10177,47 грн., 3% річних - 2278,22 грн.), крім того витрати по сплаті державного мита у розмірі 408,56 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог відкритого акціонерного товариства “Сніжнянськхіммаш” м. Сніжне до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Інтерметал” м. Дніпропетровськ про стягнення процентів за незаконне користування грошовими коштами акціонерним товариством “Сніжнянськхіммаш” у сумі 1985,41 грн. та пені в сумі 2545,61 грн.

У судовому засіданні 14.05.2008 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний судом 19.05.2008 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя