Рішення № 1653619, 13.05.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.08 р. Справа № 20/78

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСПЕЦПРОМ”, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, м.Дзержинськ

про стягнення 3940,65 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача Купріянов П.П. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „ДОНСПЕЦПРОМ”, м.Донецьк, із позовом до Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, м.Дзержинськ, про стягнення 3940,65 грн. – суми заборгованості за поставлену вугільну продукцію за договором про закупівлю № 174 від 05.07.2007р., з яких 2899,00 грн. – сума основного боргу, 373,97 грн. – сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 31,35 грн. – сума пені, 36,24 грн. – сума 3% річних, 397,16 грн. – сума штрафу, 202,93 грн. – сума штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про закупівлю № 174 від 05.07.2007р. із додатком; акт № 710 приймання – передачі у власність вугілля від 17.07.2007р.; претензію від 15.02.2008р.; лист № 10-688 від 20.02.2008р.; розрахунок суми позовних вимог.

Відповідач надав суду заперечення № 10/1313 від 12.05.08р., у яких вимоги позивача визнав частково, а саме в розмірі суми основного боргу – 2899,00 грн., в іншій частині позовних вимог просить суд відмовити, посилаючись на ч. 2 п. 6 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України та на ч. 3 ст. 222 Господарського кодексу України. Також в обґрунтування своїх заперечень надав суду розрахунок суми 3% річних, які складають 32,64 грн., акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.03.2008р., який підписано сторонами без заперечень.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

05.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ДОНСПЕЦПРОМ”, м.Донецьк (Продавець), та Державним підприємством „Дзержинськвугілля”, м.Дзержинськ (Покупець), був укладений договір про закупівлю № 174 (далі – договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що на умовах, які викладені у розділах договору, Продавець зобов’язується передати, у передбачені договором строки, відповідно до письмової заявки Покупця, товар (вугілля на комунально-побутові потреби) по марочному складу, якісним характеристикам, цінам та у кількості, яка вказана у Специфікації, що є невід”ємною частиною договору.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 договору передбачено, що Покупець зобов’язаний прийняти (відповідно акту приймання – передачі, або інших двосторонніх документів) та оплатити протягом 60 (шестидесяти) днів товар, вказаний у специфікації. Період поставки, її об’єм сторони вказують у додатку № 1 до договору, який є невід’ємною його частиною. Транспортні витрати сплачує Покупець.

Пунктами 3.1, 3.3 договору передбачено, що ціна товару узгоджена у національній валюті України на базисних умовах поставки, передбачених договором, та вказана у Специфікаціях до договору без транспортних послуг. За поставлену партію товару оплата здійснюється звичайним банківським переводом грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до специфікації на поставку вугільної продукції, яка підписана обома сторонами без заперечень, строк поставки – липень 2007р.

Як вбачається з акту приймання – передачі № 710 від 17.07.2007р., у власність відповідача позивачем було передане вугілля марки Гр. у кількості 139,300 тон у межах договору.

15.02.2008р. позивач звертався до відповідача із претензією про відшкодування збитків у розмірі 2899,00 грн. з ПДВ. за поставлену вугільну продукцію та надав суду докази її направлення відповідачеві.

Листом № 10-688 від 20.02.2008р. відповідач суму заборгованості визнав у повному обсязі, а саме в розмірі 2899,00 грн., але зазначив, що не має можливості її сплатити, у зв’язку із важким фінансовим становищем.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, а саме – поставив відповідачеві вугільну продукцію, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Відповідач свого обов’язку за вищезазначеним договором не виконав у повному обсязі, отримав від позивача вугільну продукцію, але не сплатив її вартість у повному обсязі, чим порушив умови договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за вищевказаним договором, позивач звернувся до суду із позовом, та просить суд стягнути з відповідача 2899,00 грн. – суми основного боргу, 373,97 грн. – суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 31,35 грн. – суми пені, 36,24 грн. – суми 3% річних, 397,16 грн. – суми штрафу, 202,93 грн. – суми штрафу.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позовні вимоги підтверджуються наявними у справі копіями договору про закупівлю № 174 від 05.07.2007р. із додатком, акту № 710 приймання – передачі у власність вугілля від 17.07.2007р., претензії від 15.02.2008р., листа № 10-688 від 20.02.2008р.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2899,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 7.4 договору передбачена відповідальність Покупця за прострочку сплати товару у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ, яка діє на момент невиконання зобов’язань за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 31,35 грн. – суми пені, 373,97 грн. – суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 32,64 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх вимог, щодо стягнення штрафів в розмірі 397,16 грн. та 31,35 грн. позивач посилається на ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За змістом даної статті, штраф може бути застосовано у якості відповідальності за порушення строків поставки товарів, надання послуг, виконання робіт, а не за прострочку виконання грошового зобов’язання.

Штраф, передбачений п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, не може бути стягнутий з відповідача судом в силу приписів Прикінцевих положень зазначеного кодексу.

Крім того, зазначений вид відповідальності не передбачений в укладеному сторонами договорі про закупівлю № 174 від 05.07.2007р.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені вимог щодо стягнення з відповідача сум штрафів, заявлених позивачем в розмірі 397,16 грн. та 202,93 грн., за необґрунтованістю.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, в розмірі суми основного боргу, обставини, викладені у позові, не спростував, доказів повної сплати вищезазначених сум на користь позивача суду не надав.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 , ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСПЕЦПРОМ”, м.Донецьк, до Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, м.Дзержинськ, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Дзержинськвугілля” (85200, м.Дзержинськ, Донецька область, вул. 50 років Жовтня, 19, ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСПЕЦПРОМ” (83087, м.Донецьк, вул. Калиніна, 51, ЄДРПОУ 30645586) 2899,00 грн. – суму основного боргу, 373,97 грн. – суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 31,35 грн. – суму пені, 32,64 грн. – суму 3% річних, 86,37 грн. – витрат по сплаті державного мита, 99,92 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оголошено 13.05.08р.

Суддя

Надруковано 3 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. у справу

Вик. Марченко Ю.О.