Постанова № 16536113, 29.06.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р.Справа № 5024/440/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоКартере В.І.

суддів:Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання Марінової І.І.

за участю представників:

від Державної екологічної інспекції в Херсонській області не зявився, належним чином повідомлений,

від ТОВ Фірма „Нафта-Імпекс, ЛТД” ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3.,

від Херсонської міської ради - не зявився, належним чином повідомлений,

від Херсонської обласної ради не зявився, належним чином повідомлений,

від Державної казначейської служби України - не зявився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Нафта-Імпекс, ЛТД”

на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.04.2011р.

по справі № 5024/440/2011

за позовом Державної екологічної інспекції в Херсонській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Нафта-Імпекс, ЛТД”

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Херсонської міської ради

Херсонської обласної ради

Державної казначейської служби України

про стягнення 3189,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.03.2011р. Державна екологічна інспекція в Херсонській області (далі - Інспекція) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Фірма „Нафта-Імпекс, ЛТД” 3189,86 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме: ч.5 ст. 11, ст.ст. 40, 51 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.04.2011 р. (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ Фірма „Нафта-Імпекс, ЛТД” оскаржило його в апеляційному порядку та згідно з наданими представником у судовому засіданні усними уточненнями, просить рішення місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні позову - відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на той факт, що ним було сплачено збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1-й та 2-й квартали 2010 року, тобто добровільно відшкодовано шкоду, завдану природному середовищу внаслідок викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин без дозволу.

Також апелянт зазначає, що згідно даних офіційного веб-сайту Міністерства екології та природних ресурсів в України за 27.09.2010р., за наднормативне викидання ВАТ „Рівне” 47197 куб.м. природного газу у атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, на підставі Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008р., вказаному підприємству було нараховано суму збитків, заподіяну державі, у розмірі 3048,00 грн., у той час як відповідачу, за наднормативне викидання 8577 куб.м. природного газу у атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, нараховано 3189,56 грн. збитків.

Крім того апелянт стверджує, що у розрахунку розмірів відшкодування збитків, завданих відповідачем державі в результаті наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, наданому позивачем, використано постійні коефіцієнти, а саме показник емісії азоту діоксину, нижню робочу теплоту згорання палива та витрати природного газу, які не підтверджені жодним нормативними актами.

Державна екологічна інспекція в Херсонській області надала відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників відповідача присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ч.5 ст. 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Всупереч наведеного відповідач у період з 17.12.2009 р. по 01.04.2010 р. здійснював наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Так, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Херсонській області від 17-29.12.2009р. (а.с.9) встановлено, що при роботі котла марки „Прометей-100 ГС-01” ТОВ Фірма „Нафта-Імпекс, ЛТД” здійснювало наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу на такі викиди.

Факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при роботі котла марки „Прометей-100 ГС-01” без відповідного дозволу на такі викиди та обєми газу що був використаний для спалювання - 8,577 тис.куб.м., відповідачем не спростовано.

Згідно з ст. 34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” (в редакції, що діяла у період, за який позивачем стягуються збитки) передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

В період, за який відповідач допустив наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, основні вимоги щодо порядку визначення і розрахунку розмірів компенсації збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, встановлювалися Методикою (далі - Методика) розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639.

Відповідно до п. 2.1.2 вказаної Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно із п. 2.2 Методики №639 факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Так, у випадку викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання, згідно п. 2.7.1 застосовуються розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку.

Відповідно до п.3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Розрахунок розміру збитків, завданих відповідачем навколишньому природному середовищу за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, зроблений позивачем на підставі параметрів джерела викиду (джерела утворення), зафіксованих в Звіті по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТОВ фірми „Нафта-Імпекс ЛТД”, виконаним ПП „Еко Херсон Про” у 2010 році та зареєстрований у Державному управлінні з охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області від 14.04.2010р. №1203 та становить 3189,86 грн.

Вказаний розрахунок позивача відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства у звязку з чим, відповідні позовні вимоги правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Апеляційний господарський суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що стягнення суми збитків, завданих відповідачем, повинно відбуватись на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області з перерахування до Фонду охорони навколишнього природного середовища з ККД 24062100, з огляду на таке:

Статтею 4 п. 35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до ст.14 вказаного закону у 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 4, 10 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на комплексну реалізацію державної екологічної політики, здійснення природоохоронних заходів (за рахунок джерел, визначених пунктами 34 і 35 статті 4 цього Закону).

Статтею 20 в пункті 1 названого закону установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, що визначені частиною другою статті 69 Бюджетного кодексу України.

В свою чергу пунктом 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до статті 22 ч.1 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Частиною 2 цієї статті визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно частини 3 цієї норми головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до частини 4 вказаної норми головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Таким чином законами України передбачено, яким чином (в які бюджети і в якій пропорції) здійснюється зарахування коштів, стягнутих за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Однак, стягнення вказаних коштів, у даному випадку, повинно відбуватись саме на користь держави в особі позивача, оскільки саме він, згідно з пунктом „з” частини 1 статті 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та підпунктом 9 пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінприроди України від 19.12.2006р. № 548 є органом, який наділений правом на звернення з позовами про відшкодування втрат і збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вказану правову позицію наведено у п. 1.1 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. „Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища”.

Крім того слід зазначити, що відповідно до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 15.01.2007 № 5 (із змінами та доповненнями) для зарахування коштів за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” в органах державного казначейства відкрито рахунки за балансовим 3311 „Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами”.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. №119 (із змінами та доповненнями) рахунки за балансовим 3311 призначені для обліку сум податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законодавства підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами згідно з законодавством та бюджетною класифікацією.

До завдань органів Державної казначейської служби України, згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 належить здійснення розподілу коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Для виконання зазначеного завдання в органах державного казначейства створено централізоване програмне забезпечення, яке дозволяє здійснювати розподіл податків, зборів, обовязкових платежів, які підлягають розподілу, відповідно до нормативів визначених бюджетним законодавством.

За цим програмним продуктом, усі кошти зараховані на рахунки за балансовим 3311 за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” розподіляються між державним та місцевими бюджетами у наступні пропорції:

- державний бюджет - 30 відсотків;

- обласний бюджет 20 відсотків;

- бюджет органу місцевого самоврядування - 50 відсотків.

Отже стягнення збитків, завданих відповідачем навколишньому природному середовищу на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області жодним чином не порушує право відповідних місцевих бюджетів щодо отримання частини коштів, оскільки повноваженнями щодо розподілення коштів, що надходять на рахунок за балансовим 3311 за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” між державним та місцевими бюджетами наділені органи Державної казначейської служби України.

Ствердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що ним було сплачено збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1-й та 2-й квартали 2010 року, тобто добровільно відшкодовано шкоду, завдану природному середовищу внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на таке:

Як вбачається з податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2010 року, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с.34-36), сплачені відповідачем кошти за забруднення атмосферного повітря за 1-й та 2-й квартал 2010 року є екологічним податком, платниками якого у відповідності до п. 240.1, та п. 240.1.1. ст. 240 Податкового Кодексу України є суб'єкти господарювання, юридичні особи під час провадження діяльності яких на території України здійснюються, зокрема: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Відповідно до п. 14.1.57 ст 14 Податкового Кодексу України екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року;

Екологічний податок у відповідності до ст. 9 Податкового Кодексу України віднесений до загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 8.2. статті 8 Податкового Кодексу України встановлено, що загальнодержавні податки та збори є обов'язковими до сплати на усій території України.

Крім того, до набрання чинності Податкового Кодексу України, сплата екологічного податку була передбачена Законом України „Про систему оподаткування” та відповідно до п.14 ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону України цей податок називався збором за забруднення навколишнього природного середовища.

Також, згідно ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” (в редакції, що діяла у період, за який позивачем стягуються збитки) встановлювала, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Таким чином, відповідачем було сплачено обов'язковий для сплати екологічний податок, а не відшкодовано збитки заподіяні державі за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, а тому його ствердження про те, що ним було добровільно відшкодовано шкоду, завдану природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є помилковими.

Посилання апелянта на данні офіційного веб-сайту Міністерства екології та природних ресурсів в України за 27.09.2010р., не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки не стосуються суті даного спору.

Доводи апелянта відносного того, що у розрахунку розмірів відшкодування збитків, завданих відповідачем державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, наданого позивачем, використано постійні коефіцієнти, а саме показник емісії азоту діоксину, нижню робочу теплоту згорання палива та витрати природного газу, які не підтверджені жодним нормативними актами, відхиляються апеляційним господарським судом, з огляду на таке:

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснено позивачем на підставі п. 3.6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639, а саме: за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації відповідача (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів. Звіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТОВ фірма „Нафта - Імпекс, ЛТД” виконаний ПП „Еко Херсон Про” в 2010 році та зареєстрований в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області від 14.04.2010 р. за № 1203), що також зазначено й у самому розрахунку.

Посилання представника апелянта в судовому засіданні на приписи п.3 ч.3 КАС України відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки предметом даного спору є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що ж стосується стверджень про неправомірність дій суб'єкта владних повноважень - Державної екологічної інспекції в Херсонській області, то такий спір може бути розглянутий лише в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з викладеного, оскаржене судове рішення є законним та обгрунтованим і правові підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 12.04.2011р. по справі № 5024/440/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Нафта-Імпекс, ЛТД” без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:В.І. Картере

Судді:В.І. Жеков

В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 30.06.2011р.