Постанова № 16535970, 23.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2011 року Справа № 5013/165/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів: Голяшкін О.В., Орєшкіна Е.В.

при секретарі: Алексєєв О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність №б/н від 20.10.10;

від відповідача: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (ОСОБА_2., довіреність № 671 від 15.06.10р. - була присутня в судовому засіданні 07.06.11р.),

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Кіровоградський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2011р. у справі №5013/165/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс”, м.Дніпропетровськ

до дочірнього підприємства “Кіровоградський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м Кіровоград

про стягнення 1003184грн.66 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2011р. у справі №5013/165/11 (суддя Тимошевська В.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)“Альянс” задоволено частково, з дочірнього підприємства (далі-ДП) “Кіровоградський облавтодор” відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ)“Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь позивача стягнуто 728280грн.47коп. основного боргу, 144344грн.53коп. пені, 11863грн.94коп. трьох процентів річних та 29029грн.98коп. інфляційних втрат, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з порушення відповідачем зобовязань за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати продукції, з правомірного нарахування позивачем, у звязку з цим, пені, а також з допущення позивачем при розрахунку пені та інфляційних втрат арифметичних помилок і відсутності правових підстав для застосування до відповідача штрафу, передбаченого ч.2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ДП“Кіровоградський облавтодор” ВАТ“Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне зясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позову;

- у поданій скарзі йдеться про помилкові висновки господарського суду стосовно належності підприємства до державного сектору економіки, оскільки в статуті останнього не зазначена наявність державної частки у статутному фонді, про те, що відповідно до ст.73 Господарського кодексу України найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова “державне підприємство”, однак, найменуванням відповідача є дочірнє підприємство “Кіровоградський облавтодор”, про те, що майно, яке увійшло до статутного капіталу компанії не є державною власністю, а є власністю компанії і підприємство створено на основі її власності, у звязку з чим, не являється державним, а також про те, що при стягненні пені господарським судом не враховано граничний розмір пені, який передбачений ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”;

- представник скаржника в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання скаржник повідомлений належним чином;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач є субєктом господарювання державного сектору економіки, тому, що діє на основі державної власності та розраховується державними коштами, які виділяються державною службою автомобільних доріг України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2006р. ТОВ”Альянс” (постачальником) та ДП”Кіровоградський облавтодор ”ВАТ”Автомобільні дороги України”(покупцем) укладено договір №3/03-06, на підставі якого постачальник зобовязався поставити покупцю бітум дорожній (марка БНД60/90, БНД 90/130) та нафтопродукти за замовленням, кількість, асортимент на кожну партію поставки яких вказується в додаткових угодах, що є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.5.4 договору датою передачі та прийняття продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п.6.2 договору вартість поставленої продукції та транспортні витрати підлягають сплаті покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту передачі йому продукції.

П.7.5 договору встановлена відповідальність покупця за прострочення терміну оплати кожної партії товару та транспортних витрат у вигляді пені в розмірі 0.1 процента від суми несвоєчасно сплаченого товару та транспортних витрат за кожний день прострочення платежу.

В п.9.1 строк дії договору визначено до 31.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

В додаткових угодах до договору №№ 1/10, 2/10 від 23.09. та 01.10.2010р. сторонами узгоджені кількість, ціна та загальна вартість продукції, яка підлягає поставці.

Виходячи з умов укладеного договору та додаткових угод, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2815120грн.47коп. з урахуванням транспортних витрат, що підтверджується представленими в матеріалах справи копіями видаткових та товаро-транспортних накладних (т.1, а.с.29-62).

Зобовязання по оплаті вартості продукції та транспортних витрат виконані відповідачем з порушенням строків, встановлених договором.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість відповідача по оплаті складає 728280грн.47коп.

У звязку з несвоєчасною оплатою позивачем нарахована пеня в розмірі 0.1 процента від вартості неоплаченого товару за період з 09.11.2010 по 31.03.2011р. в сумі 144344грн.55коп., три процента річних в сумі 11863грн.94коп. та втрати від інфляції за листопад, грудень 2010р., січень, лютий 2011р. в сумі 29350грн.22коп.

Докази погашення вказаної вище суми заборгованості в матеріалах справи відсутні та відповідачем в процесі розгляду справи не надані.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.611 названого Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч.ч.2, 6 вказаної статті у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем строків оплати продукції, встановлених договором поставки та ненадання ним доказів, які б спростували таке порушення господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог та визнання їх такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 728280грн.47коп. заборгованості, 144344грн.53коп. пені, 11863грн.94коп. трьох процентів річних та 29029грн.98коп.втрат від інфляційії.

Одночасно колегія суддів погоджується з перерахуванням господарським судома сум пені та втрат від інфляції внаслідок допущення позивачем арифметичних помилок.

Правомірною є також відмова господарським судом в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 89345грн.48коп.

Як вірно зазначено господарським судом, виходячи з положень ч.2 ст.31 Господарського кодексу України застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз.3 названої норми, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

У даному випадку, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобовязання, у звязку з чим, застосування штрафу, передбаченого наведеним вище положеннями є безспірним.

З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства. Підстави для його скасування відсутні.

Доводи скаржника колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки скаржник являється дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства “ Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, якому майно передане в оперативне управління. Згідно з Статутом ВАТ “ Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (т.2, а.с.3-20) вказане товариство створено на виконання Указу Президента України від 8 листопада 2001 року № 1056 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 221, засновником товариства є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України, до сфери управління якої входить товариство, акціонером товариства є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України, акції випускаються на весь статутний фонд і 100 процентів акцій є державною власністю, вищим органом товариства являється державний орган Державна служба автомобільних доріг України, майно товариства складається з виробничих і невиробничих фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображена на балансі товариства та на балансі дочірніх підприємств. Отже, ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” засновано на державній власності.

Відповідно до ст.145 Господарського кодексу України правовий режим майна субєкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Згідно з Законом України “Про приватизацію державного майна“ відчуження державного майна можливе лише шляхом приватизації, тобто, заснування державою акціонерного товариства з передачею до статутного фонду державного майна не являється способом відчуження державного майна.

Про те, що мала місце приватизація майна ВАТ“Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” скаржником не повідомлено та матеріалами справи не підтверджено.

Згідно з статутом ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ“Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” останнє створено на основі майна ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.

Враховуючи наведене, ВАТ“Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” і дочірнє підприємство засновані та діють на державній власності.

Інші доводи апеляційної скарги визнані колегією суддів необґрунтованими, оскільки в п.7.5 договору сторони обумовили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені в розмірі, який і був заявлений позивачем до стягнення.

Керуючись ст.ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

- рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2011р. у справі №5013/165/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя О.В.Голяшкін

Суддя Е.В.Орєшкіна

Повна постанова складена 30.06.2011