Рішення № 16535951, 30.06.2011, Господарський суд Чернігівської області

30.06.11

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

24 червня 2011р. справа №14/37

За позовом: Заступника Військового прокурора Центрального регіону України,

вул.Каменєва,8, м. Київ, 01014, в інтересах

позивача-1: Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект,6, м. Київ 03168

позивача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна»,

вул.Дехтярівська,13/24, оф.203, м. Київ 04119

До відповідача: Державного підприємства «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш», вул. Миру, 100-А, смт.Ладан, Прилуцький район, 17583

Предмет спору: про розірвання договору від 07.09.04р. №29 та стягнення 2379816,69 грн.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача-1: 31.05.11р.- ОСОБА_1 довіреність № 220/472/д від 27.05.2011 начальник відділу, 08.06.11р. і 24.06.11р. - ОСОБА_2 начальник юридичної служби довіреність №220/48/д від 10.01.11р.

Від позивача-2: 31.05.11р., 08.06.11р., 24.06.11р. - ОСОБА_3 представник довіреність від 28.02.11р.

Від відповідача: 31.05.11р., 08.06.11р., 24.06.11р. - ОСОБА_4 т.в.о директора

За участю: 31.05.11р., 08.06.11р., 24.06.11р. - Кузьмич М.П. помічник військового прокурора

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 31.05.11р. по 08.06.11р. та з 08.06.11р. по 24.06.11р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Заступником Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна»подано позов про розірвання договору від 07.09.04р. №29, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна»та Державним підприємством «Прилуцький завод протипожежного спеціального машинобудування «Пожспецмаш», та про стягнення з Державного підприємства «Прилуцький завод протипожежного спеціального машинобудування «Пожспецмаш»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна»943 974,80 грн. перерахованих коштів згідно договору №29 від 07.09.04р., 899 623,81 грн. пені за прострочку передачі товару за період з 01.09.2007р. по 30.08.2010р., 85 092,65грн. три проценти річних, 451 125,43грн. інфляції за період з 01.09.2007р. по 31.07.2010р.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 08.12.10р. у справі №02-02/626 скасував ухвалу господарського суду Чернігівської області від 22.10.10р. по справі №02-02/626, відповідно до якої була повернута без розгляду на підставі ч.1 п.1 ст.63 ГПК України позовна заява Заступника Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна». Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.11р. касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10р. повернуто скаржнику Державному підприємству «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш».

Згідно ухвали від 18.02.2011р. господарський суд Чернігівської області порушив провадження у справі та прийняв заяву заступника Військового прокурора Центрального регіону України до розгляду присвоївши справі №14/37.

Від Військової прокуратури Центрального регіону України надійшов лист №10/882 від 24.02.11р., в якому повідомляється, що періодом протягом якого нараховується пеня за неналежне виконання договірних зобовязань є з 28.08.07р. по 28.02.08р. та пеня становить 868346,38грн. (1060 252,00грн.-106025,20грн.)х0,5%х182днів), за недопоставку 18 одиниць автоцистерн пожежних.

Ухвалою від 02.03.11р. суд зупинив провадження у справі №14/37 до розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10р. по справі №02-02/626 та повернення матеріалів справи №14/37 до господарського суду Чернігівської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.11р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10р. у справі №14/37(02-02/626) залишено без змін, а касаційну скаргу державного підприємства «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш»без задоволення. Ухвалою від 12.05.11р. суд поновив провадження по справі №14/37.

Прокурором подано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 26.05.11р., згідно якого в реєстрі значиться за повною назвою Державне підприємство «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш», скорочена назва ДП Завод «Пожспецмаш», ідентифікаційний код 33004117, місцезнаходження: Прилуцький р-н., смт.Ладан, вул.Миру,100, корпус А. Зазначену в ЄДР повну назву відповідача необхідно враховувати при подальшому розгляді справи.

Представник позивача-1 в судовому засіданні 08.06.11р. надав письмові пояснення від 30.05.11р. за №342/7/81 до позовної заяви по суті спору та просив задовольнити вимоги заступника Військового прокурора Центрального регіону України у повному обсязі.

У поданому відзиві на позов від 07.06.11р. за №94 відповідач зазначив, що взаємовідносини між ДП завод «Пожспецмаш»та ТОВ «Пайрокул-Україна»виникли після укладення 07.09.04р. договору №29, тобто раніше ніж був укладений державний контракт №229/5/3/127-116, що договором передбачалося переобладнання шасі ЗІЛ-131 в пожежні автоцистерни АЦ-40/131/137А і на його виконання ТОВ «Пайрокул-Україна»були перераховані кошти в розмірі 1050000,00грн. (із розрахунку 525000,00грн. за виготовлення однієї пожежної автоцистерни) та передано додаткову комплектацію. Відповідач у відзиві повідомляє, що пожежні автоцистерни (у тому числі і модулі) були виготовлені тільки у жовтні 2007р., після того як ТОВ «Пайрокул-Україна»згідно акту приймання-передачі №1 від 06.08.07р. передало 20 одиниць шасі, що 25.10.07р. дві пожежні автоцистерни АЦ-40/131/137А (на шасі замовника) були відпущені ТОВ «Пайрокул-Україна» відповідно до накладної №5/512 та довіреності серія ЯЛГ №499650. Також у відзиві відповідач повідомляє, що 15.11.07р. ВДВС Прилуцького МРУЮ для забезпечення виконання рішення господарського суду м. Києва від 10.01.07р. було накладено арешт на 18 пожежних автоцистерн АЦ-40/131/137А, у звязку з чим завод був позбавлений можливості передати вказані цистерни ТОВ «Пайрокул-Україна», виконати умови договору №29 від 07.09.04р., а згодом пожежні автоцистерни з метою виконання того ж рішення суду були розкомплектовані до стану шасі та 14-15 березня 2011р. передані представникам МО України, і на момент розгляду справи інтереси держави не порушені, а тому відповідач вважає, що провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до ст.80 ГПК України.

Представник позивача-2 в судовому засіданні надав пояснення від 24.06.11р., в якому зазначив, що на виконання умов договору №29 ДП Міністерства оборони України «Рівненський автомобільний ремонтний завод»(військова частина А 0824) було передано, а ДП «Пожспецмаш»було прийнято на переобладнання конверсійні шасі ЗІЛ-131 після капітального ремонту в кількості 20шт, що підтверджується складеними комісією ОТК ДП «Пожспецмаш»актами прийняття від 17.10.05р. №1, від 16.1.2.05р. №43 та розпискою начальника ВМТПК ДП «Пожспецмаш», що комісією ОТК ДП «Пожспецмаш»були прийняті на відповідальне зберігання відповідно до акту прийому від 17.10.05р. №1 - шасі ЗІЛ 131 №0921127, №0916673, №0935979, №0932045, №0919580, №0907629 та відповідно до акту прийому від 16.12.05р. №43 - шасі ЗІЛ 131 №0922279, №0926811, №926403, №0921435, №0927609, №0935500, №0932062, №0920494, що відповідно до розписки виконуючим обовязки начальника ВМТПК ДП «Пожспецмаш»були прийняті на відповідальне зберігання шасі ЗІЛ 131 №719251, №936049, №906793, №920123, №920086, №926394. Позивач-2 також зазначає, що підтвердженням того, що зазначені шасі були передані ДП «Пожспецмаш»як давальницька сировина ТОВ «Пайрокул-Україна»є повідомлення ДП «Пожспецмаш»від 25.11.05р. №7, від 29.11.05р. №8,9,10 та від 30.11.05р. №11,12 про виготовлення шести одиниць автоцистерн АЦ (40) та передачу їх військовому представнику філії №1285 Головного військового представництва Міністерства оборони України, що керівництво ДП «Пожспецмаш»не надало згоди на здійснення військової прийомки пожежної техніки та прийняло рішення про демонтаж 6 модулів, що належать Міністерству оборони України (наказ по ДП від 19.01.06р. №5). У поданому поясненні позивач-2 посилається на те, що факт укладання договору №29 з метою виконання державного контракту з оборонного замовлення підтверджується накладними на відпуск №РН-0000527, РН-0000527А, які є додатком до державного контракту з оборонного замовлення укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ «Пайрокул Україна»№229/5/3/127-116 від 16.09.04р., підписані та скріплені печатками Міністерства оборони України, ТОВ «Пайрокул-Україна»та ДП «Пожспецмаш», що ДП «Пожспецмаш»є фактично співвиконавцем державного оборонного замовлення відповідно до умов контракту, що було передбачено вимогами ЗУ «Про державне оборонне замовлення». Позивач-2 вважає, що зазначені документи свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання обовязків по договору чим заподіяв ТОВ «Пайрокул-Україна»істотні збитки у вигляді стягнення на користь Міністерства оборони України інфляційних збитків та трьох відсотків річних.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов №201-ю від 24.06.11р., в якому підтримав позицію викладену у відзиві на позов від 07.06.11р. за №94.

Представник відповідача в судовому засіданні надав заперечення від 24.06.11р. щодо вимоги про розірвання договору №29 від 07.09.04р., в якому просив відмовити позивачу у розірванні договору №29 від 07.09.04р. у відповідності до ст.228 ЦК України, посилаючись на порушення ТОВ «Пайрокул-Україна» п.6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», останнього абзацу ст.124 Конституції України під час передачі 07.08.07р. 20 шасі ЗІЛ 131.

Представник відповідача в судовому засіданні надав заяву від 24.06.11р. про застосування строків позовної давності щодо нарахування штрафів, пені, неустойки згідно ст.258 ЦК України, яка прийнята судом до розгляду, так як зроблена відповідачем відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України до винесення судом рішення.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивачів, відповідача та прокурора, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

16.09.2004р. між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна»(виконавець) укладено державний контракт №229/5/3/127-116 з оборонного замовлення на обладнання машин на базі шасі ЗІЛ 131 пожежним устаткуванням (АЦ-40) (для організації надійного утримання і зберігання озброєння, ракет і боєприпасів). Згідно п.1.1 вказаного контракту виконавець зобовязується виготовити та поставити на шасі ЗІЛ-131 Міністерства оборони України пожежне обладнання для організації надійного утримання і зберігання озброєння, ракет і боєприпасів у військових частинах Збройних Сил України, а замовник зобовязується забезпечити приймання і оплату продукції в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікації. Найменування продукції обладнання машин на базі шасі ЗІЛ 131 пожежним устаткуванням (АЦ-40), у кількості 20шт. Вартість продукції без ПДВ 1 750000,00грн., ПДВ- 350 000,00грн., загальна вартість продукції з ПДВ 2 100 000,00грн.

Замовником та виконавцем державного контракту були підписані Додаток №1 до контракту Рознарядка на відвантаження обладнання пожежним устаткуванням машин на базі шасі ЗІЛ 131 (АЦ-40), Додаток №2 до державного контракту Календарний план постачання продукції, Додаток №3 до контракту Автоцистерна пожежна типу АЦ-40(131137А) Технічні характеристики згідно ДСТУ 3286-95, Додаткова угода №1 від 03.12.04р. до державного контракту, Додаткова угода №2 від 30.12.04р. до державного контракту, Додаток №1 та Додаток №2 до додаткової угоди №2 від 30.12.04р. Календарний план виконання робіт.

Рішенням господарського суд м. Києва від 30.08.2006 року по справі № 26/249 за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна», третя особа: ДП «Прилуцький завод протипожежного спеціального машинобудування «Пожспецмаш»про розірвання контракту № 229/5/3/127-116 від 16.09.2004 року та повернення перерахованих коштів в сумі 2 100000,00грн. та 20 шасі автомобілів ЗІЛ-131, яке набрало законної сили, було розірвано контракт № 229/5/3/127-116 від 16.09.2004 року, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна»та зобов'язано ТОВ «Пайрокул-Україна»повернути Міністерству оборони України грошові кошти в сумі 2 100 000 грн. та 20 шасі автомобілів ЗІЛ-131.

Таким чином, у звязку з розірванням державного контракту № 229/5/3/127-116 від 16.09.2004р. зобовязання сторін по ньому припиняються та виникають наслідки, передбачені ст.653 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.07р. господарським судом м. Києва видано наказ №26/249 про примусове виконання рішення суду від 30.08.06р., яке набрало законної сили 01.11.06р.

07.09.2004р. між Державним підприємством «Прилуцький завод протипожежного спеціального машинобудування «Пожспецмаш»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна»(покупець) укладено договір №29.

07.09.2004р. між позивачем-2 та відповідачем підписано Додаткову угоду №1 до договору №29 від 07.09.2004р., в якій сторони домовилися, що у звязку з не поставкою покупцем (позивачем-2 по справі) шасі ЗІЛ-131 в кількості 20шт, викласти розділ 1 договору в такій редакції: п.1.1 Виконавець виготовляє і поставляє, а покупець оплачує на умовах договору наступну продукцію «модуль АЦ-40(130)-137А, без ПТВ, з вузлами і деталями для монтажу, у кількості 20шт, по ціні з ПДВ - 42410,08грн., на суму з ПДВ - 848201,60грн.; пункт 1.2 Після поставки покупцем вищеназваних шасі, виконавець проводить їх переобладнання автомобіля в автоцистерну пожежну АЦ 40(131137А) в заводській комплектації, згідно додатку 1, за виключенням обладнання, вказаного у додатку №2, і доукомплектовує автомобілі пожежно-технічним обладнанням, яке надане покупцем. Асортимент обладнання і кількість, яке поставляється покупцем, вказується в додатку №2. Додатки №1 і №2 є невідємними частинами договору.

Окрім того, у вказаній вище додатковій угоді №1 від 07.09.04р. сторони також виклали розділ 2 договору в новій редакції та встановили, що згідно п.2.1 сума договору складає 1060252грн. з ПДВ із наступного розрахунку: 2.1.1. - 848201,60грн. з урахуванням ПДВ вартість робіт, передбачених п.1.1 договору; 2.1.2 - 212050,40грн. з урахуванням з ПДВ вартість робіт передбачених п.1.2 договору. Згідно п.2.2 договору розрахунки проводяться покупцем у два етапи: 1 шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця передплати в сумі, передбаченої п.2.1.1 договору; 2 після отримання від виконавця повідомлення про завершення робіт передбачених п.1.2 договору, покупець на протязі 3-х днів перераховує залишкову суму вартості договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач-2 і відповідач 07.09.2004р. підписали додаток №1 до договору, в якому наведено технічні характеристики автоцистерни пожежної типу АЦ(131137А), а 31.12.2004р. підписали додаток №2 до договору, в якому наведено перелік додаткового обладнання, яке повинно бути поставлене покупцем (ТОВ «Пайрокул-Україна»).

У п.8.3 договору №29 від 07.09.04р. сторони встановили, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2004р. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору у сторін залишаються не виконані зобовязання і нереалізовані права, які випливають з договору, дія договору по відношенню таких зобовязань автоматично продовжується до повного виконання сторонами своїх зобовязань і реалізації всіх прав.

31.12.2004р. позивач-2 та відповідач уклали додаткову угоду №2 до договору, в якій вирішили строк договору №29 продовжити до 31.12.2005р. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору у сторін залишаються не виконані зобовязання і нереалізовані права, які випливають з договору, дія договору по відношенню таких зобовязань автоматично продовжується до повного виконання сторонами своїх зобовязань і реалізації всіх прав

Договір №29 від 07.09.04р. по своїй правовій природі є договором підряду, згідно якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ( ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору №29 від 07.09.04р. позивач-2 перерахував відповідачу 1050000,00грн., а саме згідно платіжних доручень №74 від 13.12.04р. на суму 358000,00грн., №1239 від 19.10.04р. на суму 560000,00грн. №3 від 27.10.04р. на суму 132000,00грн., що не заперечується останнім.

15.11.2004р. між ДП «Пожспецмаш»(зберігач) та ТОВ «Пайрокул-Україна»(поклажодавець) укладено договір зберігання, за умовами якого зберігач зобовязується прийняти і зберігати товар, вказаний в додатку №1 до даного договору, який переданий йому поклажодавцем і повернути його у схоронності за вимогою поклажодавця.

ДП «Пожспецмаш»та ТОВ «Пайрокул-Україна»підписали Додаток №1 до договору від 15.11.04р., в якому визначили перелік майна, яке передається поклажодавцем на зберігання.

18.11.2004р. ДП «Пожспецмаш»та ТОВ «Пайрокул-Україна»підписали Акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання до договору №29 від 07.09.04р. на суму 203 988,00грн., на суму 12 960,00грн., на суму 61000,00грн., на суму 60 292,00грн., на суму 99288,00грн., на суму 342000,00грн., на суму 235980,00грн.

Також, відповідно до двохстороннього акту приймання-передачі №1 від 06.08.07р. (після розірвання в судовому порядку контракту № 229/5/3/127-116 від 16.09.2004 року, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна») ТОВ «Пайрокул-Україна»(покупець) передав давальницьку сировину згідно договору №29 від 07.09.04р. для виготовлення автоцистерни пожежної АЦ 40(131137А), а відповідач (виробник) прийняв шасі автомобіля ЗІЛ 131 у кількості 20шт, а саме №М 0935500, №М 0921435, №М 0926811, №М 09226394, №М 0926403, №М 0922279, №L 0906793, №М 0920123, №L 0919942, №М 0927609, №М 0936049, №М 0920086, №М 0932062, №М 0920494, №L 0907629, №М 0932045, №L 0916673, №М 0921127, №L 0919580, №М 0935979.

Як свідчать матеріали справи, 06.06.2005р. позивач-2 та відповідач підписали додаткову угоду №3 до договору, в якій виклали п.3.1 в такій редакції: поставка готової продукції проводиться виконавцем на умовах EXW Прилуцьке ДП «Пожспецмаш»(Інкотермс 2000р), після передачі шасі ЗІЛ-131А, на протязі 20 календарних днів.

Таким чином, відповідач на виконання умов договору №29 від 07.09.04р. зобовязаний поставити готову продукцію позивачу-2 на протязі 20 календарних днів після передачі шасі ЗІЛ-131, яке відбулося по акту приймання-передачі №1 від 06.08.07р., тобто до 27.08.2007р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору №29 від 07.09.04р., відповідач передав позивачу-2 (ТОВ «Пайрокул-Україна») дві автоцистерни пожежні АЦ-40 (131)137А на давальницькому шасі №0921127 та №0935979 на загальну суму 260000,00грн. згідно накладної №5/512 від 25.10.07р. по довіреності ЯЛГ№499650 від 25.10.07р., які в свою чергу прийняті позивачем-2 в повному обсязі без заперечень, в тому числі і стосовно вартості.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги твердження прокурора, позивачів, що відповідачем 25.10.07р. передані позивачу-2 автоцистерни пожежні АЦ-40 (131)137А на давальницькому шасі у кількості 2шт на суму 106025,20гррн.

Судом встановлено, що в обумовлений у договорі строк (20 календарних днів) відповідач не здійснив поставку готової продукції на умовах визначених у п.3.1. договору, і таке не було вчинено і на день прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав зобовязання щодо виготовлення, поставки продукції «модуль АЦ-40(130)-137А, без ПТВ, з вузлами і деталями для монтажу»у встановлений договором 20-денний термін, тому для нього настають негативні правові наслідки.

В силу частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочки виконання по договору №29 від 07.09.04р. зобовязання перед позивачем-2 щодо виготовлення, поставки продукції «модуль АЦ-40(130)-137А, без ПТВ, з вузлами і деталями для монтажу»відповідачем не спростовано.

14.04.10р. позивач-2 звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір №29 від 07.09.04р., повернути ТОВ «Пайрокул-Україна»18 одиниць шасі ЗІЛ 131, грошові кошти сплачені в якості передоплати, збитки заподіяні товариству невиконанням умов договору №29. Зазначені пропозиції позивача-2 залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки, підрядні роботи не були виконані позивачем у встановлений договором строк, відповідач позбавився права користування готовою продукцією з 28.08.07р., тобто позбавився того, на що розраховував при укладенні договору №29 від 07.09.04р., а тому суд доходить висновку про правомірність позовних вимог про розірвання договору від 07.09.04р., який був укладений між Державним підприємством «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна».

Як повідомляє відповідач та підтверджують позивач-1, позивач-2, відповідно до Акту державного виконавця від 14.03.11р. при примусовому виконанні наказу господарського суду м. Києва №26/249 встановлено, що директор ДП «Пожспецмаш»передав, а представник Міністерства оборони України прийняв шасі автомобіля ЗІЛ-131, а саме № шасі М 0921435, М 0932062, М 0920494, М 0932045, L0916673, L 0919580, М 09226394, L 0906793. Відповідно до Акту державного виконавця від 15.03.11р. при примусовому виконанні наказу №26/249 встановлено, що директор ДП «Пожспецмаш»передав, а представник Міністерства оборони України прийняв шасі автомобіля ЗІЛ-131, а саме № шасі М 0935500, М 0926811, М 0926403, М 0922279, М 0920123, L 0919942, М 0927609, М 0936049, М 0920086, L 0907629.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.03.11р. головний державний виконавець ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції постановив закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу №26/249 від 10.01.07р. (який 15.11.07р. на підставі ст.20 та п.10 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»надійшов до відділу у звязку з находженням на території Прилуцького району майна боржника, що підлягає передачі стягувачу 18 шасі автомобіля ЗІЛ-131) про зобовязання ТОВ «Пайрокул-Україна»повернути Міністерству оборони України грошові кошти в сумі 2100000грн. та 20шасі автомобіля ЗІЛ-131 на підставі того, що 14.03.11р. та 15.03.11р. майно, а саме 18 шасі автомобіля ЗІЛ-131, передані представнику стягувача.

Із змісту вищевказаних Актів державного виконавця від 14.03.11р. та від 15.03.11р. вбачається, що Міністерству оброни України передані 18 шасі автомобіля ЗІЛ-131, які за номерами ідентичні номерам шасі автомобіля ЗІЛ-131 передані позивачем-2 (ТОВ «Пайрокул-Україна») по акту приймання-передачі №1 від 06.08.07р. відповідачу на виконання умов договору №29 від 07.09.04р.

Враховуючи, що на даний час шасі автомобіля ЗІЛ-131, які були поставлені позивачем-2 відповідачу для виконання умов договору №29 від 07.09.04р., повернуті Міністерству оборони України при примусовому виконанні рішення господарського суду м. Києва від 30.08.06р. по справі №26/249, укладений між позивачем-2 та відповідачем договір №29 від 07.09.04р. підлягає розірванню в судовому порядку, а тому у відповідача відсутня можливість виконати умови договору №29 від 07.09.04р. та відсутні підстави для утримання відповідачем перерахованої позивачем суми у розмірі 790 000,00грн. (1050000,00грн.- 260000,00грн.).

Частиною 5 статті 653 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки зміни або розірвання договору, а саме: якщо договір змінений або розірваний у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

За таких обставин, перераховані кошти у сумі 790000,00грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна».

Позивач просить стягнути з відповідача 85 092,65грн. три проценти річних, 451 125,43 грн. інфляції за період з 01.09.07р. по 31.07.10р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 85 092,65грн. 3% річних та 451125,43грн. інфляційних за період з 01.09.07р. по 31.07.10р. задоволенню не підлягають, оскільки згідно ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних та інфляційні нараховуються за простроку виконання боржником грошового зобовязання, а відповідач згідно п.1.1 укладеного договору №29 від 07.09.04р. був зобовязаний виконати підрядні роботи по виготовленню та поставці продукції «модуль АЦ-40(130)-137А, без ПТВ, з вузлами і деталями для монтажу»у кількості 20 одиниць.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

За умовами п. 5.1. договору №29 від 07.09.04р. за прострочення поставки продукції виконавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% вартості недопоставленої чи поставленої з запізненням продукції за кожний день прострочки.

Позивач просить стягнути з відповідача 899 623,81грн. пені за прострочку передачі товару за період з 01.09.07р. по 30.08.10р., яка розрахована виходячи з сум договору, що суперечить п.5.1 договору. Суд звертає увагу, що вартість робіт не є тотожним вартості продукції.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені необґрунтовані і задоволенню не підлягають, а відповідно не підлягає застосуванню позовна давність до вимоги про стягнення пені за завою відповідача про застосування строку позовної давності до стягнення пені.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає до уваги посилання позивача-2 на сповіщення відповідача №7 від 25.11.05р., №8, №9, №10 від 29.11.05р., №11, №12 від 30.11.05р., на комісійні акти №1 від 17.10.05р., №43 від 16.12.05р., оскільки вони не стосуються факту передачі позивачем-2 відповідачу 20шт шасі по акту приймання-передачі №1 від 06.08.07р., відповідно до якого прокурор та позивачі здійснили відлік строку виконання відповідачем зобовязання перед позивачем-2 щодо виготовлення, поставки продукції «модуль АЦ-40(130)-137А, без ПТВ, з вузлами і деталями для монтажу»по договору №29 від 07.09.04р.

Заперечення відповідача проти позову та його твердження, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст.80 ГПК України, суд вважає необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи та вищенаведеним у рішенні. Окрім того, відповідачем не доведено, що укладений між ним та позивачем-2 договір №29 від 07.09.04р. порушує публічний порядок у розумінні ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, суд, визначивши правову природу договору №29 від 07.09.04р., як договору підряду, застосувавши положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, та положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України, встановивши порушення відповідачем договірних зобов'язань, дійшов висновку про наявність передбачених законодавством підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання спірного договору та стягнення 790000,00грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету держмито в сумі 7985,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.525, 526, 549, 610, 611, 612, 651, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст.188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір №29 від 07.09.2004р. укладений між Державним підприємством «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна».

3. Стягнути з Державного підприємства «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш»(вул. Миру, 100-А, смт.Ладан, Прилуцький район, ідентифікаційний код 33004117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна»(вул.Дехтярівська,13/24, оф.203, м. Київ, ідентифікаційний код 31408269) перерахованих коштів 790000грн.00коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили

4. Стягнути з Державного підприємства «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш», (вул. Миру, 100-А, смт.Ладан, Прилуцький район, ідентифікаційний код 33004117) в доход державного бюджету м. Чернігова на рахунок №31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, символ звітності 095, код 22825965, МФО 853592, код платежу 22090200 - 7985 грн. 00 коп. державного мита.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили

5. Стягнути з Державного підприємства «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш», (вул. Миру, 100-А, смт.Ладан, Прилуцький район, ідентифікаційний код 33004117) в доход державного бюджету (одержувач державний бюджет м. Чернігова, р/р 31210264700002 ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 264) 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складено 29.06.2011р.