Рішення № 16535778, 29.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2011 р.Справа № 12/17-1582-2011 Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський м'ясопереробний завод" Відповідач: комунальне підприємство "Харчування"

про стягнення 767991,66 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 01.07.2009р.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 14.02.2011р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 01.06.2011р. до 12год.00хв. 20.06.2011р. та з 11год.25хв. по 16год.00хв. 29.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський м'ясопереробний завод" (далі по тексту ТОВ "ОМЗ"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Харчування"(далі по тексту КП "Харчування") суму основного боргу з врахуванням індексу інфляції у розмірі 754506,87 грн.; пеню в розмірі 10445,99 грн.; 3% річних у розмірі 3038,80 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 12/17-1036-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

17.05.2011р. від позивача на адресу господарського суду надійшло клопотання (вх. № 15442/2011) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках.

У задоволені клопотання позивача судом було відмовлено з підстав його необґрунтованості та не відповідності матеріалам справи.

01.06.2011р. позивач надав суду уточнення до позовної заяви (вх. № 17804/2011) в яких він уточнив підстави позову.

15.06.2011р. позивач знову надав суду уточнення до позовної заяви (вх. № 19242/2011) в яких він знов уточнив підстави позову та зменшив розмір позовних вимог до 745999,56 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2011р., на підставі клопотання позивача (вх. № 19954/2011), термін розгляду справи було продовжено до 06.07.2011р.

Представник позивача в судових засіданнях на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 16702/2011).

В процесі розгляду справи представниками сторін надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

02.01.2010р. між ТОВ "ОМК" (Постачальник) та КП "Харчування" (Покупець) було укладено договір № 21 на поставку продовольчих товарів (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобовязується своєчасно постачати та передати у власність Покупця наступний товар ковбаса та ковбасні вироби (кількість та вартість, якого вказані у накладній, яка є невід'ємною частиною договору) згідно попереднього замовлення в усній або письмовій формі, а Покупець зобовязується належним прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що загальна сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених на протязі строку дії цього договору.

Згідно з п.2.3. договору при постачанні товару Постачальник надає Покупцю всі потрібні документи на товар, в тому числі документи, що підтверджують якість та кількість відвантаженого товару (сертифікат відповідності, гігієнічний висновок тощо), належним чином оформлені вантажні та супроводжувальні документи на товар (накладні, тощо).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що якість та кількість товару перевіряється під час приймання та оформлюється накладною.

У відповідності до п. 3.2. договору Покупець сплачує поставлений Постачальником товар по ціні, вказаній у накладній.

Пунктом 3.3. договору визначено, що ціна одиниці товару (з урахуванням ПДВ) погоджується сторонами та вказується у накладних.

Відповідно до п.4.1. договору Покупець повинен сплатити товар на протязі 21 банківського дню з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для кінцевих взаєморозрахунків.

Згідно з п.6.1. договору договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р., а в частині невиконаних зобов'язань до їх повного виконання.

Як зазначено Позивачем та не заперечується Відповідачем, згідно до умов договору № 21 від 02.01.2010р., Відповідачу в період з 02.01.2010р. по 29.12.2010р. включно, відповідно до реєстру видаткових накладних, що є у матеріалах справи Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято товару на загальну суму 3233975,82 грн. (з урахуванням ПДВ).

В порушення взятих на себе зобов'язань Відповідачем оплата за отриманий товар здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, так станом на 29.06.2011р. за Відповідачем по договору № 21, за розрахунком, наданим Позивачем, рахується борг в сумі 289245,94 грн., який на час розгляду справи Відповідачем не сплачений.

16.01.2011р. між ТОВ "ОМК" та КП "Харчування" було укладено договір № 9 на поставку продовольчих товарів (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобовязується своєчасно постачати та передати у власність Покупця наступний товар ковбасні вироби (кількість та вартість, якого вказані у накладній, яка є невід'ємною частиною договору) згідно попереднього замовлення в усній або письмовій формі, а Покупець зобовязується належним прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що загальна сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених на протязі строку дії цього договору, але не більш ніж 99000 грн.

Згідно з п.2.3. договору при постачанні товару Постачальник надає Покупцю всі потрібні документи на товар, в тому числі документи, що підтверджують якість та кількість відвантаженого товару (сертифікат відповідності, гігієнічний висновок тощо), належним чином оформлені вантажні та супроводжувальні документи на товар (накладні, тощо).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що якість та кількість товару перевіряється під час приймання та оформлюється накладною.

У відповідності до п. 3.2. договору Покупець сплачує поставлений Постачальником товар по ціні, вказаній у накладній.

Пунктом 3.3. договору визначено, що ціна одиниці товару (з урахуванням ПДВ) погоджується сторонами та вказується у накладних.

Відповідно до п.4.1. договору Покупець повинен сплатити товар на протязі 21 банківського дню з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для кінцевих взаєморозрахунків.

Згідно з п.6.1. договору договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р., а в частині невиконаних зобов'язань до їх повного виконання.

Як зазначає Позивач, в період з 04.01.2011р. по 12.04.2011р. включно, за усними заявками Відповідача, за умовами договору та понад ціну, визначену п.1.2. договору, відповідно до видаткових накладних, що є у матеріалах справи, Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято товару на загальну суму 364256,71 грн. (з урахуванням ПДВ). Оплата за отриманий по договору № 9 товар, Відповідачем не здійснювалася.

14.04.2011р. з метою позасудового врегулювання спору, Позивач листом за № 102/7 звернувся до Відповідача з пропозицією сплатити існуючий борг, проте відповіді на зазначений лист не отримав.

Як зазначає Позивач у позові та уточненнях до нього понад умови договорів Відповідачем безпідставно отримано товару на загальну суму 745999,56 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, укладеним між Позивачем та Відповідачем (а.с.9).

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивач для захисту своїх порушених прав звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.01.2010р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір на поставку продовольчих товарів № 21, відповідно до умов якого Позивач зобовязувався поставити та передати у власність Відповідача товар (кількість та вартість, якого вказані у накладних, які є невід'ємною частиною договорів) згідно попереднього замовлення в усній або письмовій формі, а Відповідач зобовязувався належним прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору № 21 від 02.01.2010р., встановлено, що загальна сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених на протязі строку дії цього договору.

Як встановлено судом, на протязі дії зазначеного договору Позивачем поставлено Відповідачу товару на загальну суму 3233975,82 грн. (з урахуванням ПДВ) з яких Відповідачем сплачено 2944729,88 грн., не сплаченим залишився товар поставлений Позивачем Відповідачу на суму 289245,94 грн.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України (який діяв на час укладення договору № 21 від 02.01.2010р.) будь-які бюджетні зобовязання та платежі до бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а відповідні бюджетні асигнування, як встановлено судом, у спірному періоді були відсутні.

Разом з тим, відповідно до п.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених законом.

Будь-які зобовязання, взяті фізичними або юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобовязаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобовязань не можуть здійснюватися.

Крім того, відповідно до п.1 ст.2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", в редакції що діяла на час укладення зазначеного договору, цей закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюється за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 2 тисячам євро, а робіт - 100 тисяч євро.

Враховуючи те, що загальна сума договору № 21 від 02.01.2010р. дорівнює 3233975,82 грн., що на час його укладення становило більше ніж 100 тисяч євро, на цей договір поширювалась дія вищезазначеного Закону.

Як встановлено судом з пояснень представників сторін, процедура, передбачена Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" при укладенні договору № 21 від 02.01.2010р. не виконувалася, публікація оголошення про здійснення закупівлі за державні кошти не здійснювалась, здійснення процедури закупівель не виконувалося, звіт про результати здійснення процедури закупівлі не складався.

Відповідно до п.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що договір № 21 від 02.01.2010р. не відповідає вимогам законодавства, що діяло на час його укладення, а тому договір № 21 на поставку продовольчих товарів від 02.01.2010р. слід визнати недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.01.2011р.між Позивачем та Відповідачем було укладено договір на поставку продовольчих товарів № 9, відповідно до умов якого Позивач зобовязувався поставити та передати у власність Відповідача товар (кількість та вартість, якого вказані у накладних, які є невід'ємною частиною договорів) згідно попереднього замовлення в усній або письмовій формі, а Відповідач зобовязувався належним прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що загальна сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених на протязі строку дії цього договору, але не більш ніж 99000 грн.

Матеріалами справи встановлено, що за умовами п.1.2 договору Позивачем поставлено Відповідачу товару на суму 99000грн. та понад ціну, визначену п.1.2. договору, Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товару на загальну суму 364256,71 грн. (з урахуванням ПДВ). Оплата за отриманий по договору № 9 товар, Відповідачем не здійснювалася.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості наданого Позивачем та не спростованого Відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобовязання зі сплати за отриманий за договором № 9 товар на суму 99000 грн. не виконувалися, внаслідок чого за КП "Харчування" утворилась заборгованість за договором № 9 в розмірі 99000грн.

З наявних в матеріалах справи документах, суд дійшов до висновку, що товар, поставлений Позивачем Відповідачу на суму 357753,62 грн., яка перевищує визначену у п.1.2 договору № 9, був поставлений Позивачем та отриманий Відповідачем без належних правових підстав.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213 ЦК України визначає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищенаведене, оцінюючи надані сторонами докази, які наявні у матеріалах справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд прийшов до висновку що позовні вимоги ТОВ "Одеський м'ясопереробний завод" щодо стягнення з КП "Харчування" заборгованості за договором № 9 від 14.01.2011р. в сумі 99000грн.; вартості безпідставно отриманого товару в сумі 646999,56 грн., а саме: за договором № 21 від 02.01.2010р. в сумі 289245,94 грн. та за договором № 9 від 14.01.2011р. в сумі 357753,62 грн., є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти за рахунок Відповідача в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір № 21 на поставку продовольчих товарів від 02.01.2010р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський м'ясопереробний комбінат" та комунальним підприємством "Харчування" .

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з комунального підприємства "Харчування" (65005, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66, код ЄДРПОУ 05480364) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський м'ясопереробний комбінат" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 235, код ЄДРПОУ 33970605) заборгованість за договором № 9 від 14.01.2011р. в сумі 99000 грн.

4. Стягнути з комунального підприємства "Харчування" (65005, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66, код ЄДРПОУ 05480364) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський м'ясопереробний комбінат" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 235, код ЄДРПОУ 33970605) вартість безпідставно отриманого товару в сумі 646999,56 грн., а саме: за договором № 21 від 02.01.2010р. в сумі 289245,94 грн. та за договором № 9 від 14.01.2011р. в сумі 357753,62 грн.

5. Стягнути з комунального підприємства "Харчування" (65005, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66, код ЄДРПОУ 05480364) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський м'ясопереробний комбінат" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 235, код ЄДРПОУ 33970605) витрати на сплату державного мита в сумі 7459,99 грн. та витрати на сплату ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

6. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.