Рішення № 16535693, 26.04.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2011 р.Справа № 5013/482/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/482/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія Холоду", м. Кіровоград

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське

про стягнення 5570,21 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 243 від 12.08.2010р.;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна компанія Холоду" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" заборгованості в сумі 5570,21 грн., з якої: 4010,13 грн. сума основного боргу, 513,29 грн. інфляційних, 160,01 грн. 3 % річних та 886,78 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів №НЮ-37 від 25.06.2009р. та № НЮ-15/б від 13.02.2009р. щодо оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5013/482/11, розгляд справи в судове засідання призначено на 26.04.2011 р.

В судовому засіданні 26.04.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання по даній справі не забезпечив, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не подав, хоча належним чином обізнаний про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням органу поштового зв'язку про вручення поштових відправлень від 15.04.2011р. (а.с. 36).

Жодних клопотань щодо причин та неможливості прийняти участі в засіданні суду і подати витребувані судом документи відповідачем не подано.

Оскільки участь представника відповідача в судовому засіданні є правом останнього, враховуючи приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо можливості розгляду справи за наявними в ній матеріалами, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм відповідну оцінку, а також заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Національна компанія Холоду" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Копілка" (Покупець) укладено договори № НЮ -37 від 25.06.2009р. та № НЮ-15/б від 13.02.2009р. на продаж товару (далі - договори).

За умовами укладених договір Продавець продає, а Покупець купує товар в асортименті (далі - товар), згідно з накладними доданих до цих договорів (п. 1.1. Договорів).

Пунктом 2.3. договорів передбачено, що Продавець поставляє товар по накладним.

Згідно п. 2.4. договорів прийом-передача товару по кількості та якості здійснюється в присутності представників Продавця і Покупця.

Відповідно до п. 2.5. договорів після підписання представниками обох сторін накладної про прийняття-передачу товару накладна стає єдиним документом про підтвердження взаємовідносин (обов'язку і відповідальності) сторін згідно з умовами договорів.

Пунктом 3.1. договорів встановлено, що Покупець повинен сплатити продавцю за отриманий товар на протязі 15 банківських днів з дня отримання товару, незалежно від кількості нереалізованого товару.

Датою отримання товару є дата фактичної передачі товару Продавцем Покупцю, якщо на накладній не зазначена дата фактичного прийому товару, тоді датою отримання товару є дата виписки накладної (п.п. 3.2., 3.3. договорів).

Оплата за поставлений товар здійснюється як готівковою так і безготівковим розрахунком (п. 3.4. договорів).

Договори № НЮ-37 від 25.06.2009р. та № НЮ-15/б від 13.02.2009р. вступають в силу з моменту підписання та діють до 31 грудня 2009 р. (п. 7.1. договорів).

Вказані договори укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними: № Нк-007946 від 15.10.2009р.; № Нк-008240 від 22.10.2009р.; № Нк-007722 від 08.10.2009р.; № Нк-006740 від 10.09.2009р.; №Нк-009053 від 12.11.2009р.; № Нк-006739 від 10.09.2009р. та прибутковою накладною № С02-118007 від 11.09.2009р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4441,43 грн. (а.с. 28-34).

Вказані накладні підписані як позивачем, так і відповідачем, будь-яких заперечень з приводу не отримання товару на загальну суму 4441,43 грн. відповідачем до суду не подано.

Між тим, за повідомлення позивача, відповідач визначені договорами № НЮ-37 від 25.06.2009р. та № НЮ-15/б від 13.02.2009р. зобов'язання виконав неналежним чином та за отриманий товар розрахувався частково, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4010,13 грн.

Наявність зазначеної заборгованості не заперечується відповідачем в акті звірки розрахунків, підписаним між сторонами (а.с. 26-27).

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене вище, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 4010,13 грн. та неподання їх на вимогу суду, вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 886,78 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в пункті 5.2. договорів передбачили, що за прострочку оплати Покупець виплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, діючої на період прострочки, за кожен день від простроченої суми.

Отже, нарахування позивачем пені є обґрунтованим. Однак, при заявлені до стягнення пені в розмірі 886,78 грн. позивачем не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо встановленого шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій.

Оскільки умовами договорів № НЮ-37 від 25.06.2009р. та № НЮ-15/б від 13.02.2009р. сторонами не передбачено іншого періоду, за який має нараховуватись пеня, при визначені її розміру слід керуватися приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За даних обставин, з відповідача підлягає стягненню пеня в межах шестимісячного строку нарахування в сумі 409,56 грн. за наступні періоди:

з 05.11.2009р. по 05.05.2010р. на суму боргу 352,48 грн. пеня в розмірі 35,83 грн.;

з 12.11.2009р. по 12.05.2010р. на суму боргу 267,28 грн. пеня в розмірі 27,17 грн.;

з 29.10.2009р. по 29.04.2010р. на суму боргу 396,77 грн. пеня в розмірі 40,56 грн.;

з 01.10.2009р. по 01.04.2010р. на суму боргу 575,26 грн. пеня в розмірі 58,80 грн.;

з 03.12.2009р. по 03.06.2010р. на суму боргу 218,52 грн. пеня в розмірі 22,34 грн.;

з 01.10.2009р. по 01.04.2010р. на суму боргу 2199,82 грн. пеня в розмірі 224,86 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині стягнення пені господарський суд відмовляє.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно поданого розрахунку (а.с. 10-11) позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 160,01 грн. та 513,29 грн. інфляційних.

Заявлені до стягнення позивачем 3% річних в сумі 160,01 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При нарахуванні інфляційних за період з січня 2010 р. по березень 2011 р. на суму заборгованості 4010,13 грн. позивачем допущено математичну помилку, тому заявлені в розмірі 513,29 грн. інфляційні підлягають частковому задоволенню в сумі 510,68 грн.

З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія Холоду" підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 090,38 грн., з яких: 4 010,13 грн. сума основного боргу, 510,68 грн. інфляційних, 160,01 грн. 3 % річних та 409,56 грн. пені.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" (27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Шосейна, 3, ідентифікаційний код 32967633, р/р 26007420172660 в ФАКБ "Укрсоцбанк", МФО 323293) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Національна компанія Холоду" (25014, м. Кіровоград, вул. Виставочна, 12 А, ідентифікаційний код 24148026, р/р 2600000011110 в ФВАТ "ДЕРЖ.ЕКС-ІМП.БАНК УКРАЇНИ", МФО 323389) заборгованість в сумі 5 090,38 грн., з якої: 4 010,13 грн. сума основного боргу, 510,68 грн. інфляційні, 160,01 грн. 3 % річних та 409,56 грн. пені, а також державне мито в сумі 93,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215,67 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 29.04.2011 року.