Рішення № 16535686, 31.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р. Справа № 8/049-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані», ідентифікаційний код: 25642478, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50а,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція», ідентифікаційний код: 32253036, юридичне місцезнаходження: 08700, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Будьонного, 46, фактичне місцезнаходження: 01034, Київ, Стрілецька,7/6, офіс 54,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 20.03.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 29.04.2011 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

приватне акціонерне товариство «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 30.10.2009 року за № T&L UA 09/37 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.), трьох процентів річних у сумі 540,50 грн. (пятсот сорок гривень 50 коп.), пені у сумі 1637,77 грн. (одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 77 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1316,43 грн. (одна тисяча триста шістнадцять гривень 43 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.), трьох процентів річних у сумі 540,50 грн. (пятсот сорок гривень 50 коп.), пені у сумі 1637,77 грн. (одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 77 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1316,43 грн. (одна тисяча триста шістнадцять гривень 43 коп.).

Відповідно до ухвали від 25.03.2011 року порушено провадження у справі №8/049-11 та призначено її розгляд на 19.04.2011 року.

19.04.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 25.03.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали від 25.03.2011 року не виконав та про причини невиконання не повідомив. Ухвалою суду від 19.04.2011 року розгляд справи відкладено на 10.05.2011 року.

10.05.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивачем в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою суду від 10.05.2011 року задоволено. В судове засідання зявився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю. Ухвалою суду від 10.05.2011 року розгляд справи відкладено 31.05.2011 року.

31.05.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 10.05.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 10.05.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 31.05.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення, матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Крім того, відповідно до вимог ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

30.10.2009 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 901 Цивільного кодексу України, укладено договір від 30.10.2009 рокуза № T&L UA 09/37 про надання консультаційних послуг з питань оподаткування та права (далі за текстом: Договір), згідно п. 2.1. якого Позивач зобовязується надати Відповідачу письмові і/або усні консультації і/або рекомендації і/або здійснити дії, узгодженні Сторонами відповідно до умов з п.1.2. Договору.

За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сторони зобовязуються узгоджувати окремі види послуг, їхні ціну і строки виконання шляхом укладення додаткових угод до цього Договору. Сторони можуть також узгоджувати окремі види послуг, їхню ціну і строки виконання факсовим повідомленням, електронною поштою.

Згідно із вимогами п.2.2. Загальних умов, які є невідємною частиною Договору, сторони Договору домовились про те, що послуги можуть надаватись в електронній формі.

30.10.2009 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 202, 901 Цивільного кодексу України та п.1.2. Договору, укладено додаткову угоду від 30.10.2009 року за № T2LUA09/37 (далі за текстом: Додаткова угода), згідно п. 2.1. якої Позивач зобовязується надати Відповідачу послуги з питань оподаткування і права, а саме щодо аналізу документів та підготовки рекомендацій з питань митного законодавства України, які деталізовані в пропозиції Виконавця від 02.10.2009 року.

Додаткова угода у п. 3 передбачає, що Виконавець (Позивач) надасть послуги протягом наступних строків: - згідно п.1.1. цієї Додаткової угоди до 5 (пяти) робочих днів з моменту отримання Виконавцем (Позивачем) попередньої оплати згідно п. 3.6. Договору; - згідно п.1.2. цієї Додаткової угоди до 10 (десяти) робочих днів; - згідно п.п.1.3.-1.5. цієї Додаткової угоди узгоджуються сторонами додатково у відповідності до обсягу послуг з імплементації та/чи консультування.

Згідно п. 4.2. Додаткової угоди, Позивач та Відповідач між собою погодили, що сума винагороди Позивача становитиме еквівалент 2,800 (дві тисячі вісімсот) євро, що на момент підписання Договору відповідно до офіційного курсу гривні по відношенню до євро, встановленого Національним Банком України, складало 33,125 грн. 00 коп. (тридцять три тисячі українських гривень 00 коп.), плюс сума податку на додану вартість (ПДВ), а також сума, розрахована відповідно до фактично витраченого часу співробітниками Позивача та узгодженої погодинної ставки, що становить 150 (сто пятдесят) євро, що на момент підписання Договору відповідно до офіційного курсу гривні по відношенню до євро, встановленого Національним Банком України, складало 1, 774 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот сімдесят чотири гривні 00 коп.).

Відповідно до п. 2.3. Договору, Відповідач зобовязувався сплатити вартість послуг в повному обсязі і забезпечити належні умови для виконання зобовязання іншою Стороною (Позивачем).

Крім того, відповідно до п. 3.5. Договору розрахунки між Сторонами здійснюються на підставі рахунків, що виставляються Замовникові (Відповідачеві).

Цивільний кодекс України у ст. 903 передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач у 2009 році з дотриманням вимог п.п. 1.2., 2.1. Договору та ст.ст. 509, 526, 629, 901, 902 Цивільного кодексу України надав Відповідачу послуги щодо митного консультування, в звязку з чим Позивач виставив Відповідачу рахунок від 27.11.2009 року за №2910001023 на загальну суму 15155,48 грн. (п'ятнадцять тисяч сто пятдесят пять гривень 48 коп.), який Відповідачем оплачений в повному обсязі, про що Позивач та Відповідач склали акт приймання-передачі послуг від 28.12.2009 року, в якому зазначено, що Відповідач здійснив оплату Позивачу вказаних послуг за зазначеним рахунком. Копії рахунку та акту знаходяться в матеріалах справи.

Позивач у 1-му півріччі 2010 року з дотриманням вимог п.п. 1.2., 2.1. Договору та ст.ст. 509, 526, 629, 901, 902 Цивільного кодексу України надав Відповідачу послуги щодо оподаткування та права, зокрема розробка проектів документів, повязаних із захистом позиції замовника (Відповідача) щодо митної вартості, отримання експертного висновку Держзовнішінформ для цілей обґрунтування митної вартості товарів, що імпортуються Замовником (Відповідачем), участь у переговорах з митними органами з приводу обґрунтування позиції Замовника щодо визначення митної вартості товарів.

Надання Позивачем Відповідачу вказаних послуг щодо оподаткування та права підтверджується перепискою Позивача та Відповідача за допомогою електронної пошти, яка відображена на паперових носіях та свідчить про те, що Позивач на виконання Договору та Додаткової угоди забезпечував розробку проектів документів, повязаних із захистом позиції замовника (Відповідача) щодо митної вартості, отримання експертного висновку Держзовнішінформ для цілей обґрунтування митної вартості товарів, що імпортуються Замовником (Відповідачем), брав участь у переговорах з митними органами з приводу обґрунтування позиції Замовника щодо визначення митної вартості товарів. Копія переписки за допомогою електронної пошти, договору про надання Позивачу телекомунікаційних послуг у вигляді доступу до Інтернету від 27.11.2008 року та експертного висновку знаходяться в матеріалах справи.

У звязку з наданням Позивачем Відповідачу у 1-му півріччі 2010 року вказаних послуг щодо оподаткування та права Позивач виставив Відповідачу рахунок від 27.05.2010 року за №2910001844 на загальну суму 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.).

Проте, Відповідач в порушення вимог ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 903, ст.ст. 509, 526, 629, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, п.п. 2.3., 3.5. Договору та п.п. 3, 4.2. Додаткової угоди не оплатив Позивачу вартість послуг щодо оподаткування та права у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.) без будь-якої мотивації відмови оплатити вартість отриманих послуг.

Суд за наслідками дослідження матеріалів справи приходить до висновку, що Позивачем за допомогою належних і допустимих доказів спростована позиція Відповідача з приводу того, що сплата Відповідачем Позивачу коштів у сумі 15155,48 грн. (п'ятнадцять тисяч сто пятдесят пять гривень 48 коп.) відбувалась за послуги щодо оподаткування та права, в звязку з тим, що рахунок від 27.11.2009 року за №2910001023 та акт приймання-передачі послуг від 28.12.2009 року свідчать про сплату Відповідачем Позивачу коштів у сумі 15155,48 грн. (п'ятнадцять тисяч сто пятдесят пять гривень 48 коп.) за послуги щодо митного консультування, внаслідок чого наданні Позивачем Відповідачу послуги щодо оподаткування та права залишаються неоплаченими, що свідчить про наявність основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.).

Позивач в порядку досудового врегулювання спору, передбаченого ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України, 15.11.2010 року відправив Відповідачу претензію у вигляді листа від 15.11.2010 року за № 1810 з вимогою погасити заборгованість у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.) протягом пяти днів з моменту отримання листа. Претензія у формі листа від 15.11.2010 року за № 1810 отримана Відповідачем 24.11.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач на вказану претензію Позивача не відреагував, відповіді не надав та заборгованість у вигляді основного боргу за Договором у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.) не погасив.

Позивач повторно в порядку досудового врегулювання спору, передбаченого ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України, 15.12.2010 року направив Відповідачу претензію від 15.12.2010 року за № 1840 з вимогою погасити заборгованість у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.). Претензія від 15.12.2010 року за № 1840 отримана Відповідачем 14.01.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач на вказану претензію Позивача не відреагував, відповіді не надав та заборгованість у вигляді основного боргу за Договором у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.) не погасив.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже заборгованість Відповідача у вигляді основного боргу за Договором становить 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.).

На час розгляду справи сума основного боргу Відповідачем не погашена та її наявність Відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Перевіркою розміру суми основного боргу встановлено, що вона Позивачем визначена вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

Суд приходить до висновку, що факт порушення Відповідачем умов Договору по суду Позивачем у справі доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого Відповідач має право на стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.).

За таких обставин вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за Договором у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.) є обґрунтованими, в звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача пеню у сумі 1637,77 грн. (одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 77 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Дії Відповідача є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.16. Загальних умов, які є невідємною частиною Договору, з моменту отримання рахунку протягом 5 (пяти) банківських днів Замовник (Відповідач) повинен направити повідомлення про наявність спірних моментів, що унеможливлюють оплату рахунку. Якщо таке повідомлення не було направлене та рахунки не були оплачені, то відповідно до п. 4.17. Виконавець (Позивач) має право нараховувати пеню на основі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України, за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, сума пені, яку Відповідач зобовязаний сплатити на користь Позивача у звязку із простроченням в оплаті основного боргу за Договором, на день подання позовної заяви складає 1637,77 грн. (одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 77 коп.).

Перевіркою обґрунтованості нарахування пені суд приходить до висновку, що остання Позивачем нарахована Відповідачу обґрунтовано та вірно, в звязку з чим суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 1637,77 грн. (одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 77 коп.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача 3-и проценти річних у сумі 540,50 грн. (пятсот сорок гривень 50 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 1316,43 грн. (одна тисяча триста шістнадцять гривень 43 коп.).

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по несплаті наданих Позивачем послуг щодо оподаткування та права станом на 25.03.2011 року у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань, внаслідок чого є підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача 3-х процентів річних і інфляційних нарахувань. Позивач під час розгляду справи підтвердив суду свої вимоги щодо стягнення з Відповідача 3-х процентів річних і інфляційних нарахувань.

За розрахунком Позивача розмір 3-х процентів річних становить 540,50 грн. (пятсот сорок гривень 50 коп.) та розмір інфляційних нарахувань становить 1316,43 грн. (одна тисяча триста шістнадцять гривень 43 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним, в звязку з тим, що Позивачем суду доведено та Відповідачем не спростовано суму основної заборгованості 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.) за Договором.

Враховуючи наявність у Відповідача заборгованості за Договорами, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних, внаслідок чого ці вимоги Позивача підлягають задоволенню судом в повному обсязі шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 3-х процентів річних у сумі 540,50 грн. (пятсот сорок гривень 50 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 1316,43 грн. (одна тисяча триста шістнадцять гривень 43 коп.).

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем докази Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 204,86 грн. (двісті чотири гривні 86 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

Позивач довів здійснення ним судових витрат у вигляді державного мита у сумі 204,86 грн. (двісті чотири гривні 86 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), в звязку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов приватного акціонерного товариства «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані» до товариства з обмеженою відповідальністю «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція» про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Досконалий Друк, Дизайн, Дистрибуція», ідентифікаційний код: 32253036, юридичне місцезнаходження: 08700, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Будьонного, 46, фактичне місцезнаходження: 01034, Київ, Стрілецька,7/6, офіс 54, на користь приватного акціонерного товариства «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані», ідентифікаційний код: 25642478, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50а, заборгованість за договором від 30.10.2009 року за № T&L UA 09/37 у вигляді основного боргу у сумі 24583,55 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят три гривні 55 коп.), трьох процентів річних у сумі 540,50 грн. (пятсот сорок гривень 50 коп.), пені у сумі 1637,77 грн. (одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 77 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1316,43 грн. (одна тисяча триста шістнадцять гривень 43 коп.), державне мито у сумі 204,86 грн. (двісті чотири гривні 86 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.