Постанова № 16534641, 29.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2011 р. № 2а- 5322/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Нікітіної О.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача Лазаренко І.В.,

представника відповідача Пивоваров О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Трейдімпекс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним наказу та визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просить визнати нечинним з моменту прийняття рішення відповідачем у формі наказу № 292 від 14.03.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Фарма Трейдімпекс»; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Фарма Трейдімпекс», за наслідками якої було складено довідку від 28.03.2011 року № 416/18-015/37091349; визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в довідці документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Фарма Трейдімпекс»від 28.03.2011 року № 416/18-015/37091349 висновків щодо: встановлення порушень п.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу; визнання недійсними даних, відображених ТОВ “Фарма Трейдімпекс у деклараціях з податку на прибуток за період з 05.07.2010 р. по 31.01.2011 р; визнання недійсними податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ “Фарма Трейдімпекс” за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 28.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Фарма Трейдімпекс». Перевірка проводилась відповідачем на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 292 від 14.03.2011 року та про її результати складено довідку від 28.03.2011 року № 416/18-015/37091349. Рішення відповідача у формі наказу № 292 від 14.03.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивач вважає нечинним з моменту прийняття, а перевірку - незаконною виходячи з наступного. В довідці перевірки відповідачем вказано про повідомлення позивача про проведення перевірки від 14.03.2011 року, яке нібито було направлено позивачу. Крім того, в довідці відповідач вказує на запит від 13.10.2010 року № 9719/10/18-012, та від 29.12.2010 року № 12007/10/18-012, на який позивач начебто не надав відповіді, однак позивач наголошує, що запити він не отримував та податкову адресу ТОВ «Фарма Трейдімпекс»не змінював. Крім того, посилання на недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях ТОВ «Фарма Трейдімпекс», позивач вважає безпідставними, оскільки в довідці перевірки відсутня інформація щодо джерел та способів виявлення такої недостовірності.

В обґрунтування своєї позиції позивач також зазначив, що відповідач при складані довідки перевірки вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав угоди, укладені між позивачем з одної сторони та його контрагентами з другої сторони, недійсними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 05.07.2010 року по 31.01.2011 року. Перевіркою встановлені порушення ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст..216 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг та відсутність обєктів, які підпадають визначення ст. 4, 5, 7 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) в частині придбання та продажу товарів, робіт, послуг. Відповідачем за результатом аналізу податкової інформації було виявлено факти, що свідчать про можливе порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства. На адресу Позивача направлено запити №9719/10/18-012 від 13.10.2010 р. та №12007/10/18-012 від 29.12.2010р. щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинах з контрагентами. Вищенаведені запити були направлені поштою з повідомленням про вручення, які були отримані відповідачем. Пояснення та документальні підтвердження підприємством ТОВ «Фарма Трейдімпекс»не надавались. Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством документально не доведено дотримання вимог встановлених ч.1, ч.2, ст.3 Господарського Кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст.55 Господарського Кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючі господарську компетенцію власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, за рахунок відсутності управлінського технічного, робітничого персоналу, за рахунок відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування, за рахунок можливостей фактичного здійснення операції з урахуванням реального часу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 24.01.2006р. Верховним Судом України винесена постанова у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.

Згідно з правовими позиціями, які викладені у названому судовому акті, державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.

Стосовно вимоги щодо скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки .

За матеріалами справи 14.03.2011р. відповідачем, ДПІ у Ленінському районі міста Харкова було прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фарма Трейдімпекс»(код ЄДРПОУ 37091349) в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р., яке оформлено наказом №292.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав передбачених ст.78 зазначеного кодексу.

Оглянувши копію спірного наказу, суд відзначає, що фактичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач указав ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, запити органу державної податкової служби оформлені листами від 13.10.2010р. №9719/10/18-012 та 29.12.2010р. № 12007/10/18-012 та направлені позивачу поштою з повідомленням про вручення.

Однак, суд не може прийняти вказані докази як докази, що підтверджують правомірність винесення ДПІ у Ленінському районі наказу від 14.03.2011р. про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Фарма Трейдімпекс»виходячи з наступного.

По-перше, суд звертає увагу на те, що вищезазначені запити направлялись на адресу позивача у 2010р., тобто до набрання чинності Податковим кодексом України та на момент дії Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а враховуючи приписи п.п.1 ч.6 ст.11-1 цього закону, відповідач на момент видачі даних запитів повинен був здійснити наявну в нього компетенцію у спосіб проведення саме документальної позапланової виїзної перевірки.

По-друге, у вказаних запитах відповідач просив надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин відображених у деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2010 року, а в спірному наказі від 14.03.2011р. було призначену документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фарма Трейдімпекс»в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з додатку на прибуток підприємств за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р. Крім того, у зазначених запитах, просив надати пояснення щодо взаємовідносин позивача лише з ТОВ «Сайкон-Сервіс»та ТОВ «Агроцентр-Харків», а під час перевірки було зроблено співставлення даних в розрізі всіх контрагентів позивача.

Таким чином, в даному випадку запити від 13.10.2010р. №9719/10/18-012 та 29.12.2010р. № 12007/10/18-012 не можуть вважатись тим обов'язковим письмовим запитом органу державної податкової служби в розумінні вимог п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України, а отже відповідно і не приймається судом як належні докази дотримання відповідачем вказаної норми.

Інших запитів, направлення яких є однією з обов'язкових умов для проведення документальної позапланової перевірки, податковим органом на адресу позивача не направлялось.

Отже, оскільки державна податкова служба не направляла позивачу обов'язків письмовий запит щодо надання пояснень щодо виявлених фактів, що свідчать про можливі порушення платником податкового, валютного та іншого законодавства саме за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р., як вказано в наказі №292, то відповідно позивач і не мав можливість надати на такий запит відповідь протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту, що передбачено п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято субєктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності факту направлення платнику податків обов'язкового письмового запиту податкового органу, 2) за відсутності факту мінування 10 робочих днів з дня отримання запиту, оскільки такий запит не направлявся.

За таких обставин, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.

Стосовно вимог про визнання неправомірними дій ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання наказу від 14.03.2011р. №292 відповідачем, ДПІ у Ленінському районі міста Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “Фарма Трейдімпекс”( код ЄДРПОУ 37091349) в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р

Результати проведеної перевірки оформлені довідкою від 28.03.2011р. №416/18-015/37091349.

Як вбачається зі змісту вказаної довідки, суд відзначає, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обовязкової податкової звітності.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

З цього приводу, суд зауважує, що за правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про ПДВ” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В силу приписів п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З положень наведених норм закону слідує, що зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, є обставиною, з наявністю якої законодавець до набрання чинності нормами Податкового кодексу України (тобто до 01.01.2011р.) повязував виникнення у платника податку обовязку визначити податкове зобовязання по ПДВ та валовий дохід.

Відтак, у разі, коли в діяльності платника податків наявний факт отримання у власність коштів у безготівковій формі на банківський рахунок, іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобовязання з ПДВ та валового доходу, закон не передбачав.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків обєктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить закону.

Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження субєкта владних повноважень про відсутність трудових ресурсів, про відсутність інформації про виробничої потужності, про відсутність первинних документів, які підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість необхідні для здійснення діяльності довідка перевірки не містить.

Суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в довідці від 28.03.2011р.. №2063/10/18-012 висновки субєкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в довідці від 28.03.2011р.. №2063/10/18-012 висновки субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи, доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідачем не надано.

Так, виходячи з положень Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобовязань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України.

Отже, станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах довідки перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь якого правочинну вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Також, суд звертає увагу на те, що п.п.75.1.2. Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

В даній справі відповідачем за результатами перевірки складено довідку.

Відповідно до вищезазначеного Порядку №984 довідка це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем у довідці від 28.03.2011 року , яка складена за результатами перевірки позивача, фактично було зроблені висновки про порушення позивачем ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, відсутність умов для ведення господарської діяльності та наявність по угодам з контрагентами позивача ознак нікчемності, при цьому без дослідження взагалі будь-яких первинних документів та самих цих угод. Отже, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова під час складання довідки за результатами перевірки фактично встановила порушення, що не відповідає вимогам п.86.1 ст.86 Податкового кодекс України. Крім того, податкова служба не тільки встановила порушення у довідки, а ще й встановила порушення вимог цивільного законодавства платником податків, контроль за дотриманням якого не покладено на органи державної податкової служби.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо викладення в довідці документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Фарма Трейдімпекс»від 28.03.2011 року № 416/18-015/37091349 висновків щодо встановлення порушень п.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу; визнання недійсними даних, відображених ТОВ “Фарма Трейдімпекс у деклараціях з податку на прибуток за період з 05.07.2010 р. по 31.01.2011 р; визнання недійсними податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ “Фарма Трейдімпекс” за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р.

Також, позивачем до суду надано належним чином завірений висновок експертного економічного дослідження від 26.04.2011 року №4456, проведеного в Харківському науковому-дослідному інституту судових експертиз ім.. Засл. Професора М.С. Бокаріуса, з якого вбачається що, висновки довідки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 28.03.2011р. № 416/18-015/37091349 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фарма Ірейдімпекс»(код 37091349) щодо не здійснення ТОВ «Фарма Трейдімпекс»господарських операцій з поставки (придбання) товарів (робіт, послуг) у періоді липень 2010р. січень 2011 р. документально не підтверджуються. Також у висновку експертного економічного дослідження від 26.04.2011 року №4456 зазначено, що дослідженні копії податкових накладних, які підтверджують право ТОВ «Фарма Трейдімпекс»на декларування податкового кредиту в сумах, зазначених в деклараціях з ПДВ за липень 2010 р. січень 2011 р. Вищевказаний висновок спростовують твердження відповідача щодо визнання нікчемними податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Фарма Трейдімпекс»за період з 05.07.2010 по 31.01.2011 року, зазначених у довідці перевірки.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що оскільки наказ на проведення перевірки від 14.03.2011р. було прийнято в порушення вимог Податкового кодексу та підлягає визнанню нечинним, то і всі дії податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Фарма Трейдімпекс», складання довідки від 28.03.2011 року № 416/18-015/37091349 та викладення в ній висновків щодо встановлення порушень п.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу; визнання недійсними даних, відображених ТОВ “Фарма Трейдімпекс у деклараціях з податку на прибуток за період з 05.07.2010 р. по 31.01.2011 р; визнання недійсними податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ “Фарма Трейдімпекс” за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р. є протиправними.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Трейдімпекс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним наказу та визнання протиправними дій підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Трейдімпекс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним наказу та визнання протиправними дій - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним з моменту прийняття рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова у формі наказу № 292 від 14.03.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Фарма Трейдімпекс».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Фарма Трейдімпекс», за наслідками якої було складено довідку від 28.03.2011 року № 416/18-015/37091349.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо викладення в довідці документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Фарма Трейдімпекс»від 28.03.2011 року № 416/18-015/37091349 висновків щодо: встановлення порушень п.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу; визнання недійсними даних, відображених ТОВ “Фарма Трейдімпекс" у деклараціях з податку на прибуток за період з 05.07.2010 р. по 31.01.2011 р; визнання недійсними податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ “Фарма Трейдімпекс” за період з 05.07.2010р. по 31.01.2011р.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних

Повний текст виготовлено та підписано 30.06.2011 року.