Постанова № 16534632, 29.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 червня 2011 р. № 2-а- 4843/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Зінченко А.В.

при секретарі судового засідання Фоменко І.Є.

за участю:

представників позивача Головань І.І., Ковкіна О.В.

відповідача Шепітько Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства “Поліемос” до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Поліемос», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому після доповнення позовних вимог просив суд скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 24.03.2011 року №0000082340; скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 24.03.2011 року № 0000072340; скасувати податкову вимогу від 29.03.2011 року №333, що видана Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова, скасувати рішення про опис майна у податкову заставу, прийняте заступником начальника ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова Зубань Н.Ю. за вих. №1586/24-067 від 29.03.2011 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року позовні вимоги ПАТ «Поліемос»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова про скасування податкової вимоги від 29.03.2011 року №333 та рішення про опис майна у податкову заставу від 29.03.2011 року залишено без розгляду .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Поліемос» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, яка проводилася на підставі направлення від 16.02.2011 року № 78 виданому ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, Ульяницькою Л.Ю завідувачем сектору перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб, відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР та пп.7.4.4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, про що було зазначено в Акті про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства від 10.03.2011р. за № 212/23-405/31632688.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення від 24.03.2011 року №0000072340, яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 56675,0 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію у розмірі 14168,75 грн., на загальну суму 70843,75 грн. та податкове повідомлення рішення від 24.03.2011 року №0000082340, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 45340,34 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 11335,09 грн., на загальну суму 56675,43 грн.

Позивач не погодився з винесеними рішення та оскаржив їх до ДПА у Харківській області.

За результатами розгляду скарга підприємства залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова винесені з порушення діючого законодавства, протизаконні, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник ДПІ в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити та зазначив, що рішення ДПІ у Комінтернівському районі відповідають вимогам діючого законодавства та є правомірними.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновків про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, АТ «Поліемос»пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

Судом встановлено, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Поліемос» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, яка проводилася на підставі направлення від 16.02.2011 року № 78 виданому ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, Ульяницькою Л.Ю завідувачем сектору перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб, відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР та пп.7.4.4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, про що було зазначено в Акті про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства від 10.03.2011р. за № 212/23-405/31632688.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення від 24.03.2011 року №0000072340, яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 56675,0 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію у розмірі 14168,75 грн., на загальну суму 70843,75 грн. та податкове повідомлення рішення від 24.03.2011 року №0000082340, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 45340,34 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію у розмірі 11335,09 грн., на загальну суму 56675,43 грн.

Позивач не погодився з винесеними рішення та оскаржив їх до ДПА у Харківській області.

За результатами розгляду скарга підприємства залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

Вказані порушення, на думку перевіряючих, полягали в тому, що між ПАТ «Поліемос»та ТОВ «Розетка», код 34047188, ТОВ «Паперовий продукт», код 33787620, ПП «Табар», код 34668557 були укладені угоди, які перевіряючі вважають нікчемними, мотивуючи це тим, що зазначені контрагенти не знаходяться за юридичною адресою, а складені від їх імені документи не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ. На підставі чого, в Акті про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за № 212/23-405/31632688 від 10.03.2011 року та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 24 березня 2011 року №0000082340, №0000072340 зроблені висновки про заниження ПАТ «Поліемос» податку на прибуток у сумі 56675,00 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 45340,34 грн., а саме:

- заниження податку на прибуток сталося через завищення валових витрат, до складу яких ПАТ «Поліемос»віднесло витрати, понесені за вищезазначеними договорами на загальну суму 226702 грн. у 2010 році, укладених з ТОВ «Розетка», код 34047188 на загальну суму 6160 грн., ТОВ «Паперовий продукт», код 33787620 на загальну суму 113514 грн., ПП «Табар», код 34668557 на загальну суму 107028 грн.;

- заниження податку на додану вартість сталося через завищення податкового кредиту, до складу якого ПАТ «Поліемос»віднесло відповідні суми, слачені за вищезазначеними договорами на загальну суму 45340,34 у 2010 році, укладених з ТОВ «Розетка», код 34047188, ТОВ «Паперовий продукт», код 33787620, ПП «Табар», код 34668557.

Проте, з такими висновками суд погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У той же час суд зазначає, що норми ст. 11 Закону №334/94-ВР не встановлюють жодних вимог до форми і виду документів, які відносилися до мети податкового обліку. Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як зазначено в самому Акті про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за № 212/23-405/31632688 від 10.03.2011 року, ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова було встановлено на підставі наявних угод, накладних та податкових накладних, розрахункових документів, що АТ «Поліемос»мало фінансово-господарські операції з контрагентами ТОВ «Розетка», код 34047188, ТОВ «Паперовий продукт», код 33787620, ПП «Табар»(стор. 25 Акту).

Матеріалами справи підтверджено, що за отримані товарно-матеріальні цінності (фольга холодного тиснення, крафт білий, монітор) ПАТ «Поліемос»розрахувалося з контрагентами ТОВ «Розетка», код 34047188, ТОВ «Паперовий продукт», код 33787620, ПП «Табар», код 34668557 в повному обсязі, а отримані товарно-матеріальні цінності АТ «Поліемос»використало у своїх звичайній господарській діяльності (ведення поліграфічної діяльності) з належним відображенням цих операцій в бухгалтерському обліку (відповідні копії Договорів поставок, накладних, податкових накладних, банківських виписок про рух коштів, оборотно-сальдових відомостей та журналів проводок бухгалтерського обліку, акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, приходних ордерів, технологічних карт надані в додатках).

Викладені обставини свідчать про те, що ПАТ «Поліемос»віднесло суми, повязані з фінансово-господарськими відносинами з контрагентами ТОВ «Розетка», код 34047188, ТОВ «Паперовий продукт», код 33787620, ПП «Табар», код 34668557, до складу валових витрат та до податкового кредиту у повній відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

Але перевіряючим інспектором в обґрунтування нікчемності зазначених угод робиться посилання лише на базу даних ДПА, згідно з якою, нібито зазначені контрагенти «мають ознаки фіктивності, а саме: «відсутні за юридичною адресою».

Отже, твердження ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова щодо нікчемності зазначених угод, укладених між ПАТ «Поліемос»та ТОВ «Розетка», код 34047188, ТОВ «Паперовий продукт», код 33787620, ПП «Табар», ґрунтуються лише на припущеннях, зроблених на підставі порівняння баз даних самої ДПА, а не на підставі фактичних та обєктивних даних, які відповідають дійсності.

Суд вказує, що згідно приписів статті 67 Конституції України - кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 61 Конституції України передбачає індивідуальний характер юридичної відповідальності, з чого випливає, що порушення, які допущені з вини контрагента платника податків, не впливають на результати діяльності останнього і не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності. Тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

Отже суд вважає за необхідним вказати, що ПАТ «Поліемос» відповідальність за місцезнаходження своїх контрагентів не несе, за усі отримані від них товарно-матеріальні цінності розрахувалося та повністю використало у виробництві поліграфічної продукції, що цілком відповідає меті основної діяльності ПАТ «Поліемос», а тому висновки щодо порушення ПАТ «Поліемос»п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР є документально та законодавчо необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Щодо недійсності угод, укладених між ПАТ «Поліемос»та ТОВ «Розетка», код 34047188, ТОВ «Паперовий продукт», код 33787620, ПП «Табар», код 34668557, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 124 Конституції Українивизначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Угоди між ПАТ «Поліемос»та ТОВ «Розетка», код 34047188, ТОВ «Паперовий продукт», код 33787620, ПП «Табар», код 34668557 за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто чинне законодавство встановлює, що визнання правочинів недійсним - це виключна прерогатива суду, а не органів державної влади.

Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів АТ «Поліемос», оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів (договорів поставки товарно-матеріальних цінностей), укладених ПАТ «Поліемос»з ТОВ «Розетка», код 34047188, ТОВ «Паперовий продукт», код 33787620, ПП «Табар», код 34668557, в Акті про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за № 212/23-405/31632688 від 10.03.2011 року, складеного ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Проте, в зазначеному Акті перевірки ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод ПАТ «Поліемос»з ТОВ «Розетка», ТОВ «Паперовий продукт», ПП «Табар»на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 11, 69-72, 160-163,167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Поліемос” до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 24 березня 2011 року №0000082340 та №0000072340.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 30 червня 2011 року.

Суддя Зінченко А.В.