Постанова № 16532960, 17.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2011 р. Справа №2а-14565/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Александрова О.Ю., при секретарі Сидельової М.В., за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,паспорт НОМЕР_1;

представник відовідача, ОСОБА_2, довіреність № 94/10 від 16.04.10, посвідчення №081608;

свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Торгового дому "Валенсія"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним рішень,

ВСТАНОВИВ:

Торговий дім "Валенсія" звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006302303 від 08.04.2010р. на суму 320,00грн. та № 0006292303 від 08.04.2010р. у сумі 765,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено перевірку з порушенням діючого законодавства, а саме Закону України "Про державну податкову службу в Україні" без надання наказу, графіку перевірки та направлення попередження, зазначає, що рішення, які є предметом спору складені після спливу 10 денного терміну реєстрації акту перевірки, також зазначили, про те, що позивач має усі необхідні дозвільні рішення на проведення операцій по продажу товарів харчування, тютюнових та алкогольних виробів, на підприємстві ведеться бухгалтерській облік товарно-матеріальних цінностей. Зазначив, що торгівельний патент знаходився на відкритому та доступному для огляді місці. При проведені розрахункових операцій чек надається покупцеві. Тому вважає, що прийняті рішення є неправомірними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні, що відбулося 17.03.2011р., представник позивача, на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав, викладених у позовній заяві, але визнав порушення в частини режиму попереднього програмування РРО та просив в задоволенні позову в цієї частини відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що перевірку було проведено правомірно, згідно вимог діючого законодавства, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши представників позивача, відповідача дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

29.10.2010р. за результатами перевірки господарської одиниці - магазину, який належить позивачу та розташований в м. Сімферополі по вул. Тарабукіна, будинок 32, посадовими особами відповідача складений акт № 003535, яким зафіксовано місце розміщення торгівельного патенту не на видному місті, порушення використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, усі товари проводяться по групам товарів, незабезпечена збереження фіскальних звітних чеків, а саме не надані 2 звіти при проведені перевірки № 0412, 0496. Перевірку проведено у присутності продавця магазину, яка відмовилась назвати свої прізвище, ім'я та по батькові, продавця ознайомлено з актом перевірки, але від підпису за отримання другого екземпляру та ознайомлення відмовилась, про що зроблено відмітку в акті та підписи посадових осіб відповідача на акті перевірки.

На підставі акту № 003535 від 29.10.2010р. за порушення п.1 ст. 7 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" на підставі п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. N 509-ХІІ п. 1 ст. 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" відповідачем винесено рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій № 0006302303 від 14.04.2010р. на суму 320,00 грн., а також за порушення п.п. 9, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року відповідно до п. 4, 6 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" відповідачем винесено рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій № 0006292303 від 14.04.10 року на суму 765,00 грн.

Зазначений акт перевірки, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та направлення на проведення перевірки отримані позивачем 29.03.2011р. та 14.04.2010р., відповідно, що підтверджується відповідними відмітками на акті перевірки про відмову від отримання другого екземпляру акту перевірки та направленні на проведення перевірки, копією поштового повідомлення, а також підписами бухгалтера позивача ОСОБА_6 на корінцях рішення про застосування штрафних санкцій форми "С".

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Права, обовязки, загальні підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок податковими органами встановлений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі Закон) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин..

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно п.2 ст.11 Закону органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Частиною 7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Статтею 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлює, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Із наведеного випливає, що наслідком ненадання відповідних документів особами державної податкової служби перед початком перевірки є підставою для недопущення таких осіб до проведення перевірки. Інших наслідків ненадання відповідних документів законом не передбачено, тому зазначена обставина сама по собі не може бути підставою для скасування по суті правильного рішення.

Окрім того, Закон України “Про державну податкову службу в Україні” не передбачає окремий порядок проведення позапланових перевірок субєктів господарювання щодо дотримання останніми вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а тільки відносить зазначені перевірки до позапланових.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тобто зазначений Закон є спеціальним щодо правовідносин, повязаних з проведенням перевірки в рамках цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Із системного аналізу вищезазначених норм, випливає що загальний порядок проведення планових та позапланових перевірок, передбачений ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” поширюється тільки на планові та позапланові перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів) у звязку з чим, ці норми не поширюються на перевірки щодо дотримання субєктами господарювання вимог Закону №265 та Закону № 481, які регулюють питання порядку проведення розрахункових операцій та обіг підакцизних товарів, і не відносяться до законодавства з питань оподаткування.

Крім того, як зазначалося вище, згідно вимог ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” податкові органи мають право проводити планові та позапланові перевірки, але і ті і інші перевірки є позаплановими в розумінні Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до положень Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених 27.05.2008 Наказом ДПА України № 355 (додаток 1 до Наказу) встановлено, що Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (далі - Методичні рекомендації) розроблено з метою налагодження дієвої взаємодії між підрозділами Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій у АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, а також спеціалізованих державних податкових інспекцій (далі - органи державної податкової служби, органи ДПС) при організації та проведенні перевірок суб'єктів господарювання, а також реалізації матеріалів перевірок.

Їх запровадження має метою впорядкування та встановлення єдиного підходу до організації та проведення планових і позапланових виїзних перевірок платників податків - юридичних та фізичних осіб щодо дотримання ними вимог податкового, валютного та іншого законодавства, невиїзних документальних перевірок, організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), касових операцій, наявності свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій, а також реалізації матеріалів цих перевірок.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 вказаних Методичних рекомендацій працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

У судовому засіданні судом досліджений план - графік проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування і послуг на березень 2010 року, який затверджений заступником голови ДПА в АР Крим, у переліку якого, як суб'єкт господарювання, який підлягає перевірці, міститься магазин Торгового дому "Валенсія" за адресою вул. Тарабукина, 32, у м. Сімферополь).

Також судом досліджені направлення на перевірку № 699/23-3 від 23.03.2010р., яке видано на ім'я головного державного податкового ревізора-інспектора радника податкової служби ІІІ рангу ДПА в АР Крим ОСОБА_3 та старшого державного податкового ревізора-інспектора податкової служби І рангу ДПА в АР Крим ОСОБА_7, на підставі якої було здійснено зазначену перевіркую

Суд вважає, що зміст акту перевірки, з якого вбачається надання перевіряючим документів, показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7, згідно яких до перевірці вони були допущені, їм були надані документі, акт складався в приміщенні магазину, свідчать про допуск працівників податкової служби представником відповідача до перевірки, а тому перевірка проведена в межах діючого законодавства.

Судом також перевірені доводи позивача про порушення термінів застосування штрафних санкцій позивачем. Відповідно до ст.8 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 534 від 12.08.2008р. (далі - Методичні рекомендації) датою акта перевірки є дата підписання акта посадовими особами органу ДПС, що проводили перевірку, та посадовими особами (особами) суб'єкта господарювання.

Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання є дата його реєстрації (не пізніше наступного робочого дня після його складання) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС (додаток 2 до Методичних рекомендацій), посадові особи якого здійснювали перевірку такого суб'єкта.

Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання є дата його реєстрації (у день отримання такого акта) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС за місцем державної реєстрації такого суб'єкта господарювання.

У разі якщо суб'єкт господарювання здійснює свою діяльність не за місцем, яке зазначене у свідоцтві про державну реєстрацію такого суб'єкта, акт перевірки, складений посадовими особами органу ДПС, реєструється у журналі реєстрації актів перевірок і протягом трьох робочих днів після його реєстрації направляється до органу ДПС за місцем державної реєстрації вказаного суб'єкта. Копія акта перевірки з відміткою про реєстрацію у журналі реєстрації актів перевірки зберігається в органі ДПС за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.

Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу ДПС (або його заступник) за місцем реєстрації суб'єкта господарювання протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій вручається керівнику суб'єкта господарювання (або особі, що його заміщає) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення в установленому порядку та визначені терміни.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена 29.03.2010р. працівниками ДПА в АР Крим, акт зареєстрований наступного дня в ДПА АРК, а 02.04.2010р. - в органі ДПС за місцем реєстрації суб'єкта господарювання, тобто, в ДПІ в м. Сімферополі АРК. Спірні рішення прийняти позивачем 14.04.2010р, тобто в межах строку, передбаченого ч.6.ст 8. Методичних рекомендацій. Таким чином доводи позивача в цієї частині спростовуються матеріалами справи.

В ході розгляду справи, судом перевірено правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Спеціальним Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі по тексту - Закон) в редакції, що діяла на час проведення перевірки та прийняття спірних рішень.

Відповідно до п. 9, 11 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

Відповідно до п. 4, 6 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

- п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Проте, наявними в матеріалах справи документами, поясненнями свідків, наданими під час розгляду справи, спростовуються наведені вище висновки відповідача в частині застосування штрафних санкцій до позивача за порушення пункту 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Судом встановлено, що факт порушення Торговим домом "Валенсія" пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є неспроможнім. В матеріалах справи наявні письмові докази, які свідчать про забезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків та зберігання їх в книзі обліку розрахункових операцій, що підтверджується копіями наданими у судовому засіданні фіскальних звітних чеків № 0412 від 30.12.2009 року та № 0496 від 24.03.2011 року, оригінали яких досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг дотримані умови п. 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу", в звязку з чим рішення відповідача, в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680 гривень, є такими, що прийняті без врахування усіх обставин по справі та підлягає скасуванню у цієї частині.

У той же час суд вважає доводи позивача, щодо порушення норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу", а саме проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості суд, вважає, що дане порушення дійсно мало місце та підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків.

Як вбачається з акту перевірки, складеного відповідачем, показаній свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та з матеріалів справи, продавцем позивача було здійснено продаж товарі,в проте через реєстратор розрахункових операцій розрахункову операцію проведено без використання режиму попереднього програмування найменування товару та ціни, про що свідчить видані чеки в яких зазначено лише групи товарів, а саме "алкоголь" та "табак". Ці обставині не заперечувались представником позивача в судовому засіданні.

За таких підстав, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого рішення та застосуванню штрафних фінансових санкцій у розмірі 85 гривень, за порушення пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу".

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення відповідача про застосування штрафних фінансових санкцій № 0006302303 від 14.04.10 року у розмірі 320 гривень за порушення пункту 1 статті 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", що втратив чинність у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, але діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що торговий патент повинен бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності - біля касового апарату, крім того торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

Актом перевірки від 29.03.10 року № 003535 зафіксовано порушення використання торгового патенту, а саме його не знаходження на видному, осяжному місці тобто у акті відображено факт порушення пункту 1 статті 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" на момент перевірки. Зафіксований факт підтверджується також поясненнями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 наданими у судовому засіданні, які пояснили, що патент було розташовано за прилавком куди неможливо підійти для ознайомлення з ним, знаходився у файлі, частково був прикритий іншими документами, а також знаходився за спиною у продавця.

З зазначеного суд дійшов висновку, що на момент перевірки дійсно мало місце порушення пункту 1 статті 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині розміщення торгівельного патенту у відкритому і доступному для огляду місті.

Пунктом 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам державної податкової служби надано право у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Пунктом 1 статті 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" встановлено відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць, а саме 320 гривень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Ч.3 ст. 94 КАС України передбачено, що при частковому замовленні позову судові витрати позивачу присуджуються йому відповідно до заявлених вимог, з урахуванням чого суд вважає стягнути на користь позивачу судовий збір в розмірі 1,70 грн.

Під час судового засідання, яке відбулося 17.03.2011р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. У повному обсязі постанову складено та підписано 22.03.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0006292303 від 14.04.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680 гривень за порушення пункту 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” N 265/95-ВР від 06.07.1995 до Торгового дому "Валенсія".

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь позивача Торгового дому "Валенсія" (м.Сімферополь, вул.Дацуна, 21А, ід.код 24870622) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 гривня 70 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.