Постанова № 16531942, 31.05.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

31.05.11 Справа № 5015/887/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»від 06.04.2011 р. б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2011 р.

у справі № 5015/887/11

за позовом ТзОВ «Фірма Рубіж», м.Київ

до ТзОВ спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м.Львів

про стягнення 323 142, 02 грн., в т.ч. 244 883, 22 грн. основного боргу, 43 488, 57 грн. пені, 22 284, 37 грн. інфляційних втрат, 12 485, 86 грн. 3 % річних, за договором підряду

За участю представників сторін:

від позивача –не з»явився;

від відповідача - не з»явився

Розпорядженням в.о. голови суду від 30.05.2011 р. проведено зміни в складі колегії суддів, яке знаходиться в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.03.2011 р. у справі № 5015/887/11 (суддя Шпакович О.Ф.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 244 883, 22 грн. основного боргу, 22 284, 37 грн. інфляційних втрат, 12 485, 86 грн. 3 % річних, 41 287, 97 грн. пені за договором підряду за підставністю й обгрунтованістю, а в задоволенні решти суми пені в розмірі 2 200, 6 грн. відмовлено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову щодо стягнення 41 287, 97 грн. пені відмовити, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення по справі не досліджено питання стосовно правомірності нарахування позивачем пені поза межами шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України; позивач просив стягнути пеню за період з 25.01.2010 р. по 24.01.2011 р., а господарський суд самовільно здійснив перерахунок з 10.02.2010 р. по 10.02.2011 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Як встановлено судом першої інстанції, 13.08.2008 р. між ТзОВ «Фірма Рубіж»(підрядник за договором, позивач у справі) та ТзОВ спільним українсько-російським підприємством «Технобуд» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір № 2135 (далі - договір) (а.с.23-25), за яким замовник доручає, а підрядник зобов”язується виконати підрядні будівельні роботи (з комплектації устаткуванням і матеріалами, а також монтажу автоматичної установки водяного спринклерного пожежогасіння, системи внутрішнього протипожежного водопроводу, автоматичної установки пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу) на об”єкті: 5-ти рівнева відкрита стоянка № 2 для автомобілів ТК “Буковель” в с.Поляниця Яремчанської міськради Івано-Франківської обл.

Факт виконання підрядних робіт на загальну суму 4 180 406, 22 грн. підтверджується згідно з умовами розділу 6 договору двосторонніми актами приймання робіт за вересень-грудень 2008 року – січень-березень, листопад 2009 року (а.с.27-28, 30-36, 38-39, 41-48, 50-51, 53-57, 59-60, 62-64), та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (а.с.26, 29, 37, 40, 49, 52, 58, 61).

Проте відповідачем виконані роботи оплачено частково, а саме: на суму 3 913 000 грн.

Таким чином, непогашеною залишилася сума основного боргу в розмірі 267 406, 22 грн.

Однак у позовній заяві ТзОВ «Фірма Рубіж»визначено суму основного боргу в розмірі 244 883, 22 грн., тому господарський суд не може вийти за межі позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»слід задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2011 р. у справі № 5015/887/11 скасувати в частині стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 37 956, 9 грн. пені. В задоволенні решти суми пені (5 531, 67 грн.) відмовити. В решті рішення суду (стягнення 244 883, 22 грн. основного боргу, 22 284, 37 грн. інфляційних втрат, 12 485, 86 грн. 3 % річних) залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п.5.2 договору замовник зобов”язаний здійснювати щомісячну оплату виконаних робіт протягом 5-и банківських днів з моменту підписання акта приймання виконаних робіт.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 244 883, 22 грн. в обумовлені договором строки, відповідач не спростував документально її відсутність як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, не долучивши відповідних платіжних доручень. Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов”язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 244 883, 22 грн. основного боргу є обгрунтованою, яка підставно задоволена господарським судом.

Пункт 2 статті 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За весь період прострочення платежів за договором з 24.12.2009 р. по 24.01.2011 р. позивачем нараховано відповідачу 22 284, 37 грн. інфляційних втрат, 12 485, 86 грн. 3 % річних (а.с.6-8) відповідно до поданого розрахунку, який перевірений судами обох інстанцій і визнаний правильним.

На підставі п.7.2 договору згідно з розрахунком (а.с.8-9) позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення платежу за період з 25.01.2010 р. по 24.01.2011 р. (дата звернення з позовом до господарського суду) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення на суму 43 488, 57 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, пунктом 7.2 договору передбачено, що нарахування пені за прострочення оплати за цим договором здійснюється протягом всього строку прострочення до повного виконання грошового зобов»язання і будь-яким іншим строком не обмежується.

Однак суд першої інстанції з незрозумілих причин самостійно здійснив перерахунок пені, змінивши при цьому період прострочення –з 25.01.2010 р. по 09.02.2011 р., в результаті чого, на його думку, до стягнення підлягає 41 287, 97 грн.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як ключовим моментом для визначення періоду нарахування пені є дата звернення з позовом до господарського суду –24.01.2011 р.

Тому, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу (в позовній заяві точкою відліку нарахування пені визначено 25.01.2010 р.), до стягнення підлягає пеня за період з 25.01.2010 р. по 24.01.2011 р.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог (а.с.8-9), такий період протрочення і визначений самим позивачем. Однак, перевіривши наявний у матеріалах справи розрахунок позовних вимог, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач при нарахуванні пені допустив арифметичну помилку. Згідно зі здійсненим Львівським апеляційним господарським судом перерахунком сума пені буде становити 37 956, 9 грн. (244 883, 22 грн. х 15, 5/365 х 365/100).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області в частині стягнення пені не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а тому підлягає частковому скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а доводи апелянта - частковому задоволенню.

У зв»язку з частковим скасуванням рішення відповідно до п.10 ч.2 ст.105 ГПК України судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2011 р. у справі № 5015/887/11 скасувати в частині стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТзОВ спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»(ідентифікаційний код 13815583) на користь ТзОВ «Фірма Рубіж»(ідентифікаційний код 24744432) 37 956, 9 грн. пені.

В задоволенні решти суми пені (5 531, 67 грн.) відмовити.

В решті рішення суду (стягнення 244 883, 22 грн. основного боргу, 22 284, 37 грн. інфляційних втрат, 12 485, 86 грн. 3 % річних) залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ТзОВ спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»(ідентифікаційний код 13815583) на користь ТзОВ «Фірма Рубіж»(ідентифікаційний код 24744432) 3 176, 17 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 231,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ТзОВ «Фірма Рубіж»(ідентифікаційний код 24744432) на користь ТзОВ спільного українсько-російського підприємства «Технобуд»(ідентифікаційний код 13815583) 3, 53 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин