Рішення № 16530789, 07.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2011 р. Справа № 25/019-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємство «МІЛЕКС», Волинська область, Луцький район, с. Маяки

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОВЯНСЬКИЙ ДІМ», Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка

про стягнення 20 137,22 грн.

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1 (довіреність від 12.05.2011 № 2).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «МІЛЕКС»(далі Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОВЯНСЬКИЙ ДІМ»(далі Відповідач) про стягнення 20 137,22 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобовязання по оплаті поставленої Позивачем продукції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2011 порушено провадження у справі № 25/019-11 та призначено її до розгляду на 05.05.2011.

У судове засідання 05.05.2011 представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав повністю, частково надав витребувані судом документи. Відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2011 розгляд справи відкладено на 19.05.2011.

13.05.2011 через канцелярію господарського суду Київської області Позивач надіслав заяву про зменшення розміру позовних вимог у звязку із частковою сплатою Відповідачем суми боргу та клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності його представника.

У судове засідання 19.05.2011 представник Позивача не зявився.

У судове засідання 19.05.2011 представник Відповідача зявився, наявність заборгованості перед Позивачем на момент розгляду справи визнав, надав відзив на позовну заяву та витребувані судом документи. Відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі в звязку із ненастанням строку виконання зобовязання на момент подачі позову до господарського суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2011 розгляд справи відкладено на 07.06.2011.

06.06.2011 через канцелярію господарського суду Київської області Позивач надіслав довідку про стан заборгованості Відповідача станом на 06.06.2011.

У судове засідання 07.06.2011 представник Позивача не зявився.

У судове засідання 07.06.2011 представник Відповідача зявився, надав витребувані судом документи, позов не визнав.

Враховуючи те, що неявка повноважного представника Позивача не перешкоджає вирішенню спору, клопотання про розгляд справи за його відсутності суд задовольняє та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов домовленості між сторонами, Позивачем було поставлено товар оболонку білкову «Фабіос», а Відповідачем отримано поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними: від 02.12.2010 № К-00001211 на загальну суму 8 102,40 грн., від 13.12.2010 № К-00001238 на загальну суму 8 592,00 грн., від 13.12.2010 № К-00001239 на загальну суму 2729,99 грн., що підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Між Позивачем та Відповідачем проведено аналіз взаєморозрахунків, за результатами якого складено Акт зведення взаєморозрахунків станом на 10.03.2011, відповідно до якого загальна сума заборгованості за поставлений товар по видаткових накладних складає 19424,39 грн. Наведений Акт зведення взаєморозрахунків підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України судом беруться до уваги видаткові накладні у якості письмових доказів поставки Позивачем товару та належним шляхом оформленого прийняття виконання Відповідачем, а Акт зведення взаєморозрахунків у якості письмового доказу того, що Відповідач борг у розмірі 19424,39 грн. визнає і станом на 10.03.2011 його не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору, Позивачем направлено на адресу Відповідача Претензію від 22.03.2011 з вимогою сплати боргу у термін до 30.03.2011, що підтверджується фіскальним чеком від 22.03.2011 № 1741 УДППЗ «УКРПОШТА»та описом вкладення у цінний лист з відбитком штемпеля поштового відділення.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 11, частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на обставини справи, судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем укладено у спрощений спосіб господарський договір шляхом прийняття до виконання замовлення про поставку товару.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач позов не визнає, посилається на те, що на момент підписання позовної заяви 01.04.2011 право Позивача не було порушене, оскільки строк виконання зобовязання не встановлений, а Позивачем порушено строки, встановлені законодавством для розгляду претензії, відповідно до якого претензія розглядається в місячний строк, з дня отримання претензії та зазначає, що ним отримано Претензію 29.03.2011 і з цієї дати у Відповідача виникає зобовязання по оплаті поставленої продукції, а відповідно з 06.04.2011 виникає заборгованість.

Суд не приймає до уваги твердження Відповідача про порушення строків розгляду претензії та моменту виникнення зобовязання з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 № 9 зазначається: з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Враховуючи те, що вказане положення щодо досудового врегулювання спору є лише правом особи (юридичної особи) за умови взаємного волевиявлення суб'єктів правовідносин і не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тобто, кожний субєкт правовідносин має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, зокрема судовий захист.

Враховуючи вищевикладене та те, що між Позивачем та Відповідачем не досягнуто взаємної згоди щодо досудового врегулювання спору, суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів Відповідача, що не підтверджені належними доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем наводяться посилання на обчислення строку виникнення зобовязання з моменту отримання Претензії (29.03.2011), проте ним не надано належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Копія Довідки УДППЗ «Укрпошта»від 17.05.2011, на яку посилається Відповідач, як на факт отримання Претензії не береться судом до уваги, так як не містить підпису повноважної особи УДППЗ «Укрпошта»та відбитку її печатки, а лише підпис невідомої особи повноваження якої не встановлено, крім того, якість доданої Відповідачем до матеріалів справи копії не дозволяє встановити, взагалі, ніяких відомостей щодо реквізитів та форми цієї довідки. В порушення вимог ухвали суду від 15.04.2011 Відповідачем не надано оригіналу (для огляду у судовому засіданні) та на вимогу суду не надано належної копії вказаної довідки.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи встановлений статтею 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобовязання, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Днем предявлення вимоги вважається день отримання Претензії Відповідачем, а так як суду не надано належних доказів отримання Відповідачем вказаної претензії, то суд бере до уваги в якості належного повідомлення сторони дату відправки Претензії на адресу Відповідача з урахуванням часу поштового обігу згідно встановлених нормативів «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів»(далі Нормативи) затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149.

Відповідно до частини 4 Нормативів встановлено строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між різними населеними пунктами різних областей України у термін 5 днів. Так як сторони знаходяться в різних населених пунктах різних областей України, то до них застосовується 5-ти денний строк пересилання кореспонденції.

Таким чином, суд визначає дату виникнення зобовязання Відповідача по оплаті за поставлений Позивачу товар, наступним чином. Позивачем направлено Претензію на адресу Відповідача 22.03.2011 (що підтверджується наявними по справі доказами), враховуючи визначений 5-ти денний строк пересилання поштових відправлень судом встановлено, що датою виникнення зобовязання Відповідача по оплаті за поставлений товар становить 28.03.2011, та семиденний строк протягом якого необхідно виконати зобовязання. Після спливу семиденного строку у Відповідача виникає прострочення виконання зобовязання по оплаті за поставлений товар, а саме 04.04.2011.

Суд звертає увагу Відповідача на дату надходження позовної заяви до господарського суду Київської області, а саме 15.04.2011 вх. № 1515, та наголошує на виникненні зобовязання Відповідача по оплаті за поставлений товар з 28.03.2011 і прострочення виконання з 04.04.2011.

13.05.2011 через канцелярію господарського суду Київської області Позивач надіслав заяву про зменшення розміру позовних вимог у звязку із частковою сплатою Відповідачем суми боргу. Обґрунтовуючи зменшення розміру позовних вимог, Позивач посилається на часткову сплату боргу Відповідачем у сумі 1000,00 грн. (сплачено 08.04.2011 платіжним дорученням № 485), що підтверджується копією виписки Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»від 08.04.2011 № б/н. Врахувавши часткову сплату боргу Відповідачем, Позивачем заявлені зменшені вимоги, а саме: стягнути 18424,39 грн. основного боргу, 188,39 грн. 3 % річних, 524,44 грн. інфляційних втрат, судові витрати покласти на Відповідача. Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано повноважною на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У звязку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову 19137,22 грн., виходячи з якої і буде вирішуватися спір. Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».

З урахуванням вищенаведених письмових доказів, заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар у сумі 18 424,39 грн. встановлена та підтверджена наявними у справі доказами.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В порушення вимог вищенаведених норм, Відповідачем на момент розгляду даної справи не надано доказів сплати вищезазначеної заборгованості.

Факт прострочення виконання грошового зобовязання Відповідачем по оплаті отриманого від Позивача товару належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

У розрахунку, наданого Позивачем, 3 % річних нараховані в розмірі 188,39 грн., інфляційні втрати у розмірі 524,44 грн.

У звязку з тим, що Позивачем, в розрахунку, доданому до позовної заяви, розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних виконаний з урахуванням неправильного періоду виникнення прострочення зобовязання Відповідача, а суд, приймаючи рішення, не має достатніх підстав для виходу за межі позовних вимог, у відповідності до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, то вимоги Позивача про стягнення 524,44 грн. інфляційних втрат, 188,39 грн. 3 % річних необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, доводи позовної заяви та докази, досліджені судом (наявні в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача 18 424,39 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, Відповідачем не спростованою, а відтак, підлягає задоволенню.

З урахуванням пункту 4.2. Розяснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги державне мито у цій частині не повертається.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Позивача та Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОВЯНСЬКИЙ ДІМ»(07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Леніна, буд. 224-Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30684452) на користь Приватного підприємства «МІЛЕКС»(45630, Волинська область, Луцький район, с. Маяки, вул. Фальківська, буд. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20135363) 18 424 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 39 коп. основної заборгованості, 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 24 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 13.06.2011.