Рішення № 16530407, 24.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.11 р. Справа № 2/125

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Акціонерного товариства закритого типа „Мостобуд-7”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Внедренческое предприятие „Мост”, м. Донецьк

про: визнання недійсним положення п. 4.2. договору № 10-08 від 29.07.2008р. в частині оплати робіт при наявності грошових коштів на бюджетному рахунку; стягнення заборгованості по договору № 10-08, яка складає 27762,40грн., суми інфляції в розмірі 7843,46грн., 3% річних в розмірі 1943,37грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Несвіт Л.Ф. ліквідатор

від відповідача: ОСОБА_1 за довір.

У судовому засіданні 23.06.2011р. оголошено перерву до 24.06.2011р. 12год.15хв.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу „Мостобуд-7”, м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Внедренческое предприятие „Мост”, м. Донецьк про визнання недійсним положення п. 4.2. договору № 10-08 від 29.07.2008р. в частині оплати роботи при наявності грошових коштів на бюджетному рахунку; стягнення заборгованості по договору № 10-08 в розмірі 27762,40грн., інфляції в розмірі 7843,46грн., 3% річних в розмірі 1943,37грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору підряду № 10-08 від 29.07.2008р., акти приймання виконаних підрядних робіт. Як на правові підстави заявленого позову позивач посилається на ст. 193, 199, 216-218, 220, 224, 225, 230-232 Господарського кодексу України, ст.. 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.. 23, 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки п. 4.2. договору № 10-08 від 29.07.2008р. викладено аналогічно умовам п. 4.2. договору № 2-160 від 25.07.2008р., укладеного між відповідачем та Замовником робіт Службою автомобільних доріг України. У звязку з чим вважає, що положення спірного пункту не лише не суперечить нормам законодавства та звичаям ділового обороту, а є умовою за відсутності якої цього договору не було б укладено. Крім того відповідач вважає, що вимога позивача про примусове стягнення вартості виконаних робіт, повинна бути оцінена судом з урахуванням положень п. 4.2. договору № 10-08 від 29.07.2008р.

15.06.2011р. відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби автомобільних доріг у Донецькій області.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

23.07.2008р. між ТОВ „ВП „Мост” (Підрядник) та АТЗТ „Мостобуд-7” (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 10-08.

За цим договором Підрядник доручає, а Субпідрядник виконує роботи з капітального ремонту моста на автодорозі Знам”янка -Луганськ-Ізварине, км. 482+833 (ліва смуга), здає обєкт в експлуатацію Підряднику, усуває дефекти, що виникли в межах гарантійних термінів експлуатації обєктів через неякісне виконання робіт.

Пунктом 2.1. договору визначена договірна ціна робіт, доручених для виконання Субпідряднику, складає: 993278грн.

Відповідно до п. 3.1. договору Субпідрядник зобовязується закінчити виконання робіт до 31 грудня 2009р.

Розділом 4 „Розрахунки і платежі” визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Оплата виконаних робіт здійснюється Підрядником у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника протягом 20 банківських днів, після підписання акта приймання виконаних робіт на підставі довідки КБ-3 при наявності коштів на бюджетних рахунках.

Підрядник, відповідно до вимог, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006р. № 1404, при наявності фінансових ресурсів, за заявкою Субпідрядника перерахувати аванс у розмірі погодженому сторонами. Субпідрядник зобовязується використати отриманий аванс на виконання робіт впродовж трьох місяців. По закінченню вказаного терміну, невикористані суми авансу повертаються на рахунок Підрядника.

Оплата виконаних робіт здійснюється за винятком вартості наданих Підрядником послуг, що складає 1% від загальної вартості виконаних робіт.

Підрядник має право зменшити річні обсяги закупівлі та перенести строк виконання робіт на більш пізніший залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 13.1. договору визначено, що здача і приймання робіт, після їх закінчення, здійснюються відповідно до діючих норм і правил та оформляється актом введення обєкта в експлуатацію.

Позивач просить п. 4.2. договору № 0-08 від 29.07.2008р. визнати недійсним, оскільки умови вказаного пункту протиречать нормам законодавства та звичаям ділового обороту.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до вимог статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Виходячи з положень норм статті 638 Цивільного кодексу України, укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, як видно з матеріалів між відповідачем та Службою автомобільних доріг був укладений договір підряду № 2-160 від 25.07.2008р., за яким Замовник доручає, а Підрядник виконує робити з капітального ремонту моста на автодорозі Знамьянка-Луганськ-Ізварине, км. 482+833 (ліва смуга).

Розділом 4 „Розрахунки і платежі” вказаного договору передбачено, оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів; оплата виконаних робіт здійснюється Замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 20 банківських днів, після підписання акта приймання виконаних робіт і на підставі довідки КБ-3 при наявності коштів на бюджетному рахунку; замовник може здійснювати оплату робіт, виконаних Субпідрядниками, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника протягом 20 банківських днів, після підписання акта приймання виконаних робіт і на підставі довідки КБ-3 при наявності коштів на бюджетних рахунках.

Тобто, судом встановлено, що спірний п. 4.2. договору № 10-08 від 29.07.2008р. викладений та погоджений сторонами згідно до умов договору підряду № 2-160 від 25.07.2008р., який укладений між відповідачем та Замовником підрядних робіт.

Отже, договором обумовлено момент настання оплати наявність коштів на бюджетному рахунку.

Відтак, виходячи з погоджених умов договору підряду № 2-160 від 25.07.2008р. та умов договору 10-08 від 29.07.2008р., необхідно констатувати, що обов'язок Замовника здійснити оплату за виконані підрядні роботи, обумовлено моментом наявності коштів на бюджетному рахунку.

За приписами ст. 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Тобто, виходячи із умов п. 4.2. договору сторонами погоджений строк оплати, а саме підписання акту приймання передачі виконаних робіт та наявність коштів на бюджетному рахунку.

Крім того суд зазначає, що позивачем взагалі не визначено, яким саме нормам законодавства суперечить спірний пункт.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про визнання п. 4.2. договору № 10-08 від 29.07.2008р. недійсним слід відмовити у звязку з не доведенням порушенням останнім норм чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 27762,40грн., індексу інфляції в розмірі 7843,46грн. та 3% річних в розмірі 1943,37грн., то суд виходить з наступного.

Так, як видно з матеріалів справи в виконання умов договору № 10-08 від 29.07.2008р. позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 584619,60грн., що підтверджується зокрема:

-актом виконаних підрядних робіт за вересень 2008р. на суму 100998,00грн.;

-актом виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. на суму 456664,80грн.;

-актом виконаних підрядних робіт за листопад 2009р. на суму 26956,80грн.

Вказані акти виконана них робіт підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

Виходячи з умов п. 4.4. договору відповідач за виконані підрядні роботи повинен був розрахуватися в сумі 578773,40грн., тобто за відрахуванням 1% від загальної вартості виконаних робіт.

Проте, як видно з матеріалів справи відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково в сумі 551011,00грн., що підтверджується зокрема випискою банку за 15.08.2008р. на суму 250000грн., випискою банку від 21.11.2008р. на суму 100000грн., випискою банку від 12.12.2008р. на суму 100000грн., випискою банку від 29.12.2008р. на суму 101011грн., що додані до матеріалів справи.

Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 27762,40грн., що підтверджено та не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 27762,40грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі робіт за умов, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника достроково.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема, як видно з матеріалів справи Служба автомобільних доріг, як замовник підрядних робіт повністю за виконані роботи розрахувалася з відповідачем 26.05.2011р., таким чином з урахуванням вимог п. 4.2. договору № 10-08 від 29.07.2008р. відповідач повинен був розрахуватися з позивачем до 16.06.2011р.

Свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договору відповідач не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 27762,40грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 27762,40грн. до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги не спростував, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 27762,40грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 7843,46грн. за період з січня 2009р. по квітень 2011р. та 3% річних в розмірі 1943,37грн. за період з січня 2009р. по квітень 2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено судом та передбачено п. 4.2. договору оплата виконаних робіт здійснюється Підрядником у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника протягом 20 банківських днів, після підписання акта приймання виконаних робіт на підставі довідки КБ-3 при наявності коштів на бюджетних рахунках.

Як встановлено судом відповідні грошові кошті надійшли на рахунок Підрядника 26.05.2011р., таким чином з урахуванням вимог п. 4.2. договору відповідач повинен був розрахуватися з позивачем до 16.06.2011р.

Таким чином прострочення оплати має місце з 16.06.2011р., проте такий період прострочення оплати позивачем не заявляється, у звязку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1943,37грн. та індексу інфляції в розмірі 7843,46грн. слід відмовити.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобовязання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби автомобільних доріг у Донецькій області, то воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено, яким чином рішення з господарського спору може вплинути на її права або обовязки.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „Мостобуд-7”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Внедренческе підприємство „Мост”, м. Донецьк про визнання недійсним положення п. 4.2. договору № 10-08 від 29.07.2008р. в частині оплати робіт при наявності грошових коштів на бюджетному рахунку; стягнення заборгованості по договору № 10-08, яка складає 27762,40грн., суми інфляції в розмірі 7843,46грн., 3% річних в розмірі 1943,37грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Внедренческе підприємство „Мост” (83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 167 „А”, р/р 26005175187580 в ДОФ АКБ Укрсоцбанк, м. Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 134765514) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Мостобуд-7” (83038, м. Донецьк, вул.. Магдебургська, 2, р/р 260073017147 ПАТ „Банк Національний Кредит”, МФО 320702, ЄДРПОУ 03449858) заборгованість в розмірі 27762,40грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 277,62грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 87,24грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2011р.