Рішення № 1653007, 19.05.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.05.08 р. Справа № 20/363

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні колегією суддів

Головуючий суддя Донець О.Є.

Суддя Мальцев М.Ю.

Суддя Татенко В.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтарськнафтопродукт”, м.Шахтарськ хімекс

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Ремоввугілля”, м.Торез

про стягнення 54357,84 грн.

За участю представників:

від позивача: Матюха Л.М. – дов., Воробей Ю.В. - директор

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Шахтарськнафтопродукт”, м.Шахтарськ, із позовом до Закритого акціонерного товариства “Ремоввугілля”, м.Торез, про стягнення 54357,84 грн. – суми боргу за поставлене відповідачеві на підставі укладеного сторонами договору № 1/01-07 від 02.01.07 р. паливо.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вищезазначеного договору щодо своєчасної та повної сплати отриманого від позивача палива, на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи – договір, довіреності, накладні, відомості про отримання нафтопродуктів, претензію.

У відзиві від 17.01.08 р. відповідач позову не визнав, посилаючись на те, що вищезазначений договір не свідчить про узгодження сторонами всіх суттєвих умов договору поставки.

Позивач із даним ствердженням відповідача не погодився, у письмових запереченнях від 29.01.08 р. зазначив, що договір є узгодженим, виконувався сторонами. При цьому позивач уточнив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 47357,84 грн. боргу, надав суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.07 р., підписаний сторонами без зауважень, облікові картки авто-, мототранспорту юридичної особи щодо наявності у відповідача транспортних засобів.

У листі без номеру та дати складання, який надійшов до суду 04.03.08 р., позивач зазначив, що договір № 1/01-07 від 02.01.07 р. є укладеним, судовими органами недійсним не визнавався, інших договорів з відповідачем на поставку нафтопродуктів не існує.

При цьому, позивач надав суду копії гарантійного листа відповідача із проханням відпускати нафтопродукти, які зобов’язався сплатити, акту звірки взаємних розрахунків від 13.03.07 р., реєстру податкових накладних, витягу з журналу реєстрації договорів за 2007 р., наказів, письмові пояснення працівників позивача.

04 квітня 2008 р. до суду надійшли письмові уточнення до позовної заяви, у яких позивач наполягав на стягненні з відповідача 47357,84 грн. – вартості бензину та дизельного палива, посилаючись на укладений сторонами договір, його фактичне прийняття сторонами до виконання, на неналежне виконання договору відповідачем щодо повної та своєчасної сплати палива, у зв’язку з чим за ним утворився борг на користь позивача у вищезазначеній сумі, а також на приписи ст.ст.173, 179, 180, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України.

У листах без дати та номеру складання, що надійшли до суду 14.03.08 р. та 14.05.08 р., позивач зазначив, що в порушення приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України відповідач не обґрунтував документально своїх заперечень проти позову, що позивачем надані всі документи в обґрунтування позову, а договір поставки нафтопродуктів позивачем не підписано помилково.

16 травня 2008 р. позивач надав суду листа без номеру та дати складання, яким змінив підстави позову відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, й зазначив, що підставами для стягнення з відповідача боргу в сумі 47357,84 грн. є первинні документи, що наявні в матеріалах справи.

У письмових поясненнях від 12.03.08 р. відповідач проти позову заперечив, посилаючись на неукладеність договору № 1/01-07 від 02.01.07 р., на недоведеність позовних вимог поданими відповідачем документами, які, за ствердженням відповідача, складені із порушенням діючих правил та не відповідають фактичним обставинам справи.

У письмових поясненнях від 07.05.08 р. відповідач зазначив, що вищевказаний договір позивачем не підписано, отже в силу ст.181 Господарського кодексу України, ст.ст.626, 638 Цивільного кодексу України цей договір є неукладеним, а надані позивачем та наявні в матеріалах справи документи позовних вимог не підтверджують.

При цьому, відповідач надав суду листа № 24/04 від 24.04.08 р., у якому голова правління Відкритого акціонерного товариства “Ремоввугілля” повідомив суд, що акт звірки взаємних розрахунків від 13.03.07 р. підписано головним бухгалтером без належних повноважень.

Ухвалами суду від 29.01.08 р., від 15.04.08 р., від 08.05.08 р. до судового засідання для дачі пояснень з питань, що виникають під час вирішення спору, в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України, було викликано голову правління Закритого акціонерного товариства “Ремоввугілля” Образцова В.В., головного бухгалтера Ясиновську Т.Л., механіка Казаченка В.В. Зазначені особи до судового засідання не з’явились.

У письмових поясненнях від 15.05.08 р. відповідач наполягав на тому, що матеріалами справи не підтверджено позовних вимог, документи в обґрунтування факту поставки позивачем та приймання відповідачем товарів за договором № 1/1-07 від 02.01.07 р. не існують.

При цьому, у судовому засіданні 15.05.08 р. відповідач надав для огляду оригінал договору від 01.01.07 р. та його копію для долучення до матеріалів справи, а також копії наказів про службове відрядження головного бухгалтера Ясиновської Т.Л., про чергову відпустку голови правління Образцова В.В., письмові пояснення працівника Казаченка В.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області розгляд справи призначено колегіальним складом суду.

За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено в порядку ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 17.01.08 р. до 29.01.08 р., з 04.03.08 р. до 17.03.08 р., з 16.05.08 р. до 19.05.08 р.

Дослідивши матеріали справи, та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення 54357,84 грн. – суми боргу за поставлене на підставі договору № 1/01-07 від 02.01.07 р. паливо, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов цього договору щодо повної та своєчасної оплати поставлених нафтопродуктів.

Під час вирішення спору позивач зменшив розмір стягуваної суми на 7000,00 грн. у зв’язку із її сплатою відповідачем до подання позову до суду.

Наявний в матеріалах справи оригінал вищезазначеного договору не містить підпису уповноваженої особи позивача.

Листом без номеру та дати складання, який надійшов до суду 16.05.08 р., позивач змінив підстави позовних вимог та, посилаючись на ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача 47357,84 грн. – суму заборгованості за отримані нафтопродукти (вартість бензину та дизельного палива), зазначивши, що підставою для стягнення боргу є надані позивачем первинні документи.

Відповідач позовних вимог (з урахуванням зміни підстав позову) не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість поданими позивачем документами, на їх невідповідність встановленим правилам.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист відповідача № 150 від 13.03.08 р., у якому відповідач просить позивача відпускати нафтопродукти згідно із договором № б/н від 01.01.07 р. із частковою проплатою та прикінцевою сплатою заборгованості до 23.03.07 р. У листі відповідач приносить позивачеві свої вибачення за несвоєчасну сплату у зв’язку із тимчасовою відсутністю грошових коштів.

Відповідачем надано оригінал (для огляду) та копію зазначеного договору, який позивачем не підписано.

Позивачем надано суду оригінали довіреностей, виданих відповідачем механіку Казаченко В.М. на отримання від позивача паливно-мастильних матеріалів, а також оригінали накладних, які підтверджують факт отримання зазначеною особою від відповідача бензину та дизельного палива.

В матеріалах справи є наявними копії актів звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.07 р., на 14.03.07 р., що підписані сторонами без зауважень та свідчать про наявність у даних бухгалтерського обліку сторін заборгованості відповідача на користь позивача.

Вищенаведене свідчить про те, що сторонами було вчинено дії, внаслідок яких між сторонами виникли цивільні правовідносини, а саме – позивач зобов’язався постачати та фактично постачав відповідачеві ПММ, а відповідач – зобов’язався їх сплатити та частково сплатив.

Крім того, позивачем надано суду письмові пояснення його працівників, відомості про отримання нафтопродуктів, інформацію про авто-, мототранспортні засоби відповідача, які у сукупності із вищезазначеними документами розглядаються судом у якості доказів, що підтверджують позовні вимоги.

Позивачем було направлено відповідачеві претензію № 14 від 11.04.07 р. про сплату заборгованості в сумі 61357,84 грн., докази реагування на зазначену претензію відсутні.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 зазначеного кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у зв’язку із діями сторін між ними виникли цивільні правовідносини, а саме – у позивача – обов’язок поставити відповідачеві паливо, а у відповідача – сплатити його. При цьому, згідно із накладними № 7/022П від 20.02.07 р., № 57 від 28.02.07 р., № 1/032П від 31.03.07 р. позивач поставив відповідачеві ПММ на 23008,00 грн., 13888,00 грн. та 29749,04 грн. відповідно, відповідач приймав їх, але сплатив не у повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позову судом до уваги не приймаються, оскільки вони позовних вимог по їх суті не спростовують та свідчать лише про наміри відповідача ухилитися від виконання обов’язку зі сплати отриманого від позивача товару.

Судом в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України до судового засідання неодноразово викликалися голова правління, головний бухгалтер та механік Закритого акціонерного товариства “Ремоввугілля” для дачі пояснень з питань, що виникають під час вирішення спору, однак зазначені особи до судового засідання не з’явилися.

Відповідачем надані суду письмові пояснення представника Казаченка В.М., у яких зазначено, що ця особа 28.02.07 р., 30.03.07 р., 31.03.07 р. не отримувала від позивача ПММ за накладними, що спростовується наявними в матеріалах справи накладними за вищевказані періоди, підписаними зазначеною особою.

Таким чином, уточнені позовні вимоги є обґрунтованими поданими позивачем доказами та посиланнями на приписи діючого законодавства України, отже підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2), 4-3), 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Уточненні позовні вимоги – задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Ремоввугілля” (86600, Донецька область, м.Торез, вул.50 років СРСР, 1/1; поточний рахунок 26001301040440 у Донецькій філії ВАТ ВТБ банк м.Донецьк, МФО 335571, ідентифікаційний код 24816634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шахтарськнафтопродукт” (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Леніна, 45, поточний рахунок 26004301666317 в ПІБ України м.Шахтарськ, МФО 334613, ідентифікаційний код 03483983) 47357,84 грн. – суму боргу, 473,57 грн. – суму держмита, 118,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Повний текст рішення оголошено 19.05.08 р.

Суддя

Суддя Мальцев М.Ю.

Суддя Татенко В.М.

Надруковано 3 прим.:

1 – позивачу,

1 – відповідачу,

1 - у справу