Рішення № 16529917, 17.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.11р.Справа № 13/5005/6053/2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА ПРІМ», м. Підгородне Дніпропетровської області

про стягнення 165 459,37 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність від 05.05.2011 р. ;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “САВСЕРВІС-МОВА”, м. Київ(далі позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА ПРІМ" (далі відповідач) про стягнення на свою користь заборгованість у розмірі 165459,37 грн., з яких основний борг 156372,41 грн., інфляційні втрати - 3420,62 грн., 3% річних 918,87 грн., пеня 4747,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобовязання по оплаті поставленого товару, покладені на нього за договором поставки №ВП-30376 від 01 липня 2008 року.

Позивач зазначає, що за період з 01.09.2010 р. по 31.05.2011 р. відповідач має заборгованість за договором у розмірі 156372,41 грн. На підставі п. 8.9 договору позивач нарахував пеню за період з 29.12.2010 р. по 29.03.2011 р. у розмірі 4747,47 грн.; керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував суму інфляційних втрат за січень, лютий 2011 р. у розмірі 3 420,62 грн., 3% річних за період з 29.12.2010 р. по 29.03.2011 р. у розмірі 918,87 грн.

Відповідач відзив на позов, контррозрахунок, або докази сплати заборгованості до суду не надав, представник відповідача в судові засідання призначені для розгляду справи 07.06.2011 р., 16.06.2011 р. не зявився, про дату, час, та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином за його місцезнаходженням, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10056095 від 26.05.2011 р. (а.с. 67).

Справа відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕГА ПРІМ" (покупець) було укладено договір поставки №ВП-30376 (далі договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобовязується поставити товар в строки, обумовлені цим договором, відповідно до замовлення покупця, що є невідємною частиною договору, а покупець прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку №4 до цього договору "Додаткові умови", що є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, асортимент та ціна товару узгоджується в специфікаціях до договору. Специфікація затверджується сторонами в встановленій формі і є невідємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки відповідно до замовлення покупця власними транспортними засобами та за свій рахунок.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним.

Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в п. 6 Додатку № 4 до цього договору “Додаткові умови”(п. 7.2 Договору).

Згідно пункту 6 положень Додатку №4 до договору №ВП-30376 від 01 липня 2008 року (в редакції Додаткової угоди до договору поставки №30376 підписаної сторонами 30.12.2009 р. а.с. 22), покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 59 календарних днів з моменту поставки товару, який оформлюється шляхом підписання сторонами накладних на поставку товару.

Позивач зазначає, що протягом строку дії договору поставив відповідач товар на загальну суму 258685,41 грн. за видатковими накладними: №46098997 від 30.10.2010 р., №46099034 від 30.10.2010 р., №46098813 від 30.10.2010 р., №47063453 від 11.12.2010 р., №47063454 від 11.12.2010 р., №47063439 від 11.12.2010 р., №47103139 від 14.12.2010 р., №47103136 від 14.12.2010 р., №47229515 від 18.12.2010 р., №47229516 від 18.12.2010 р., №47231225 від 18.12.2010 р., №47231227 від 18.12.2010 р., №47231228 від 18.12.2010 р., №48107667 від 31.01.2011 р. (а.с. 26- 39); відповідач розрахувався за товар частково у розмірі 102313,00 грн., заборгованість відповідача станом на 29.03.2011 р. складає суму у розмірі 156372,41 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки товару покупцю (відповідачу) за договором підтверджується видатковими накладними, що підписані представниками позивача та відповідача, та завірені печатками з обох сторін, та знаходяться в матеріалах справи а.с. 26-39.

Позивач підтверджує заборгованість відповідача у розмірі 156372,41 грн. актами звірки взаєморозрахунків станом на 29.03.2011 р. (а. 40), станом на 31.05.2011 р. (а.с. 78).

Як вбачається з матеріалів справи, термін сплати за договором, з огляду на п. 6 положення Додатку №4 до договору №ВП-30376 від 01 липня 2008 року, встановлений на протязі 59 календарних днів з моменту поставки товару, який оформлюється шляхом підписання сторонами накладних на поставку товару; тобто, за умовами договору щодо строку оплати товару, строк оплати поставленого товару, є таким що настав.

Таким чином, за матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконав належно договірні зобовязання із сплати за отриманий товар за видатковими накладними, та не здійснив у повному обсязі оплату його вартості у встановлений термін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків станом на 29.03.2011 р. (а.с. 40), що направлявся позивачем на адресу відповідача 11.04.2011 р. (докази відправки - а.с. 41), заборгованість відповідача на користь позивача складала 156372,41 грн. Станом на дату розгляду справи, відповідач доказів оплати поставленого товару не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Пунктом 8.9. Договору зазначено, що за прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку суми пені, що наданий до позовної заяви (а.с. 11) позивач нарахував відповідачу пеню за період з 29.12.2010 р. по 29.03.2011 р. за кожною несплаченою накладною на загальну суму 4747,47 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

З урахуванням суми боргу відповідача, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період заборгованості з 29.12.2010 р. по 29.03.2011 р. за кожною несплаченою накладною на загальну суму 918,87 грн. та інфляційні втрати за січень, лютий 2011 р. у розмірі 3420,62 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд вважає що відповідач належним чином не виконав свої, встановлені договором поставки №ВП-30376 від 01.07.2008 р. майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати отриманої продукції, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у розмірі 156372,41 грн., пені за період з 29.12.2010 р. по 29.03.2011 р. у сумі 4747,47 грн., 3% річних за період з 29.12.2010 р. по 29.03.2011 р. у розмірі 918,87 грн. та інфляційні втрати за січень, лютий 2011 р. у розмірі 3420,62 грн. є обґрунтованими, та підлягають задоволенню у повному розмірі.

Позивачем на підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1, 22, 33, 43, 49, 75, 8285, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА ПРІМ" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вулиця Пушкіна, буд. 6; код ЄДРПОУ 33669196) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САВСЕРВІС-МОВА" (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, 27; код ЄДРПОУ 30776789) суму основного боргу у розмірі 156372,41 грн.(сто пятдесят шість тисяч триста сімдесят дві грн. 41 коп.), пеню у розмірі 4747,47 грн. (чотири тисячі сімсот сорок сім грн. 47 коп.), 3% річних у розмірі 918,87 грн. (девятсот вісімнадцять грн. 87 коп.), інфляційні втрати за січень, лютий 2011 р. у розмірі 3420,62 грн. (три тисячі чотириста двадцять грн. 62 коп.), державне мито у розмірі 1654,60 грн. (одна тисяча шістсот пятдесят чотири грн. 60 коп.), витрати на оплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

24.06.2011 р.