Ухвала суду № 16529072, 08.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-31874/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Левченко О.В., відповідача:Ярмак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2010 р.

у справі №2а-1737/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –А.А.Щербак, судді –С.Н.Каракуша, Н.В.Стрельнікова), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Н.А.Бишевська, судді –І.Ю.Добродняк, А.О.Коршун), позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»(далі –позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі –відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.02.2009 р. №0000030808/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 3,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності збільшення підприємству податкового зобов’язання з податку на додану вартість, оскільки висновки відповідача про невідповідність законодавству проведених позивачем коригувань у результаті повернення авансових платежів не узгоджуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. (з наступними змінами та доповненнями).

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій з підстав неправильного та неповного застосування судами норм матеріального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК»стосовно коригувань податкових зобов’язань у грудні 2008 року, якою встановлено порушення товариством пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) та пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. (з наступними змінами та доповненнями).

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 19.02.2009 р. було складено акт №24/08-08/00186542, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2009р. №0000030808/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 31.643.426,00 грн., у т.ч. 18.613.80,00 грн. –за основним платежем та 13.029.646,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій), що і є предметом оскарження у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2003 році між позивачем та його контрагентом (ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК») було укладено ряд контрактів №11-04.54/3, №11-03.70/102, №11-03.19, №11-03.20 на поставку феросплавної продукції виробленої позивачем. Термін дії зазначених контрактів було визначено до 2008 року.

Позивачем на виконання вказаних контрактів було отримано від ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК»авансовий платіж у розмірі 183.505.290,16 грн., у т.ч. ПДВ –30.584.215,00, що підтверджено відповідними податковими накладними.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними була відповідно включена позивачем до складу податкових зобов’язань за березень, квітень, червень, липень та грудень 2003 року.

У зв’язку з зупиненням виробництва, позивач та його контрагент домовились про повернення частини авансових платежів у т.ч. ПДВ на суму –18.613.779,52 грн.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та не заперечується податковим органом, позивачем у грудні 2008 року було частково повернено авансовий платіж (в т.ч. і ПДВ –18.613.779,52 грн.), здійснений ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК».

Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку –постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів (послуг).

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків щодо правомірності проведених платником податку коригувань податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сторону його зменшення.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що судовими інстанціями обґрунтовано відхилено доводи податкової інспекції щодо спливу строку давності для коригування податкових зобов’язань. Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно встановлено, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не обмежено будь-якими строками право коригування податкових зобов’язань платника податків, а відтак, враховуючи наведені законодавчі норми, таке право у позивача виникло саме з моменту повернення авансового платежу, тобто у грудні 2008 року.

Посилання контролюючого органу, що вказане коригування податкових зобов’язань є виправленням самостійно виявлених помилок у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не відповідають дійсності, оскільки поняття коригування податкових зобов’язань та виправлення самостійно виявлених помилок не є тотожними.

Оскільки донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість правомірно було визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», також здійснено судами правильно.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2010 р. у справі №2а-1737/09/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Костенко М.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.