Постанова № 16527027, 12.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-6182/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.

при секретарі: Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Куп’янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2008 року

у справі №2а-739/07

за позовом Куп’янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі –Куп’янська ОДПІ Харківської області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -           

встановив:

У червні 2007 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Куп’янської ОДПІ Харківської області №0000111500/0 від 30.01.2007 року, №0000111500/1 від 20.02.2007 року, №0000111500/2 від 03.05.2007 року, №0000111500/3 від 21.05.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним здійснювалась оплата поточних податкових зобов’язань, нарахованих за період перевірки, проте податковим органом не було зараховано їх в оплати за вказані податкові періоди. Такі дії податкової інспекції не відповідають дійсному стану платежів та привели до неправомірного нарахування штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2008 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що кошти, які надійшли на сплату зобов’язання податку, збору, спрямовуються на погашення податкових зобов’язань того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати; така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахункових платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом.

Не погодившись з висновками суду першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2008 року, якою залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена документальна невиїзна перевірка з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по Куп’янському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства за період з 30.03.2006 року по 22.01.2007 року, про що складено акт №72/15-03361773 від 22.01.2007 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». А саме, відповідач прийшов до висновку, що управлінням було затримано на 275 календарних днів граничний строк сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 373924,10грн.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного узгодження Куп’янською ОДПІ Харківської області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000111500/0 від 30.01.2007 року, №0000111500/1 від 20.02.2007 року, №0000111500/2 від 03.05.2007 року, №0000111500/3 від 21.05.2007 року, якими позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 186962,05грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Згідно п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено порядок сплати зобов’язань платників податків, зокрема п.п.17.1.7 п.17 ст.17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов’язань.

В касаційній скарзі, так само як і в позовній заяві та апеляційній скарзі, позивач зазначає, що управлінням здійснювалась оплата поточних податкових зобов’язань, нарахованих за період перевірки. Проте, кошти, що надійшли на сплату податкового зобов’язання, податковим органом було спрямовано на погашення податкового зобов’язання у порядку календарної черговості, граничні терміни сплати яких настали.

Разом з тим, постановляючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи позивача, посилаючись на п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Отже, норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, норми цього ж Закону України не встановлює порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Крім того, дійсно п.п.8.6.2 п.8. 6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень п.п."б" п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, у постанові від 01 грудня 2009 року під час розгляду за винятковими обставинами справи за позовом комунального підприємства «Тепломережа»до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Куп’янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2008 року –скасувати.

Позовні вимоги Куп’янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Куп’янської ОДПІ Харківської області №0000111500/0 від 30.01.2007 року, №0000111500/1 від 20.02.2007 року, №0000111500/2 від 03.05.2007 року, №0000111500/3 від 21.05.2007 року - задовольнити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.