Ухвала суду № 16526989, 02.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-23831/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі –ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008

у справі № 34/26-А (22-а-1216/08)

за позовом ДПІ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг Компані»(далі –Товариство)

про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Донської К.Б.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про стягнення з відповідача 12920,56 грн. штрафу, застосованого до Товариства за порушення правил здійснення розрахункових операцій.

Постановою господарського суду міста Києва від 23.01.2007 позов задоволено з мотивів обґрунтованості застосування до відповідача заходів відповідальності у формі штрафу за виявлену невідповідність між фактичними облікованими залишками пального та кількістю проданих нафтопродуктів, а також за невиконання друку Z-звіту за 05.10.2005.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 назване рішення місцевого суду зі справи скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цього судового акта апеляційний суд виходив з того, що позапланова перевірка відповідача була проведена з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, за висновком суду, матеріалами справи не підтверджується факт вчинення відповідачем порушення.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду міста Києва зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення місцевого суду зі спору.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено перевірку господарської одиниці –належної Товариству АЗС - щодо контролю за здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, оформлену актом від 13.06.2006 №2658/2717/23-10-33540568, в ході якої було виявлено порушення відповідачем:

пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилося у невідповідності фактичних облікових залишків пального кількості проданого пального на суму 6290,28 грн.;

пункту 9 статті 3 названого Закону внаслідок відсутності у книзі обліку розрахункових операцій Z-звіту за 05.10.2005.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття ДПІ рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.06.2006 №0002902310/0 та №0002912310/0, згідно з якими Товариству визначено штраф у сумі 12580,56грн. та 340 грн. відповідно.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 21 названого Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»облік товарних запасів ведеться юридичною особою у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 4.1.7 підпункту 4.1 пункту 4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122, визначено, що:

перед початком заправки автомашин через паливороздавальну колонку оператор АЗС повинен оприбуткувати прийнятий нафтопродукт, тобто зробити необхідні записи в журналі обліку нафтопродуктів, які надійшли. Сторінки журналу повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою суб’єкта підприємницької діяльності, а сам журнал –зареєстрований у державній податковій інспекції за місцем здійснення підприємницької діяльності, скріплений печаткою державної податкової інспекції та завірений підписом її керівника (підпункт 4.1.7.10);

на АЗС здійснюється оперативний кількісний контроль, результати якого використовуються для ведення обліку, звірки кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС проводиться за формою змінного звіту (підпункт 4.1.7.29);

після закінчення кожної зміни оператором АЗС складається змінний звіт у двох примірниках за формою N 25-НП (додаток 25), з яких один примірник з доданими товарно-транспортними накладними та готівкою, що надійшли за зміну, здається до бухгалтерії, а другий залишається на АЗС (підпункт 4.1.7.31);

у графах 15, 16 вказуються лишки-нестачі нафтопродуктів у резервуарах при прийманні-передаванні, проведенні інвентаризації або при перевірці органами, що здійснюють контроль, які визначаються як різниця між фактичним і книжковим обліком. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни (графа 14) над обліковим (книжковим) залишком на кінець зміни (графа 10) за межами ±0,8 % оприбутковується, а нестача - стягується з винуватців. У зв'язку з тим, що приймання-передавання зміни на АЗС провадиться без участі її адміністрації, виявлені лишки-нестачі не є підставою для зупинки роботи АЗС. За виявленими лишками-нестачами адміністрація в триденний термін повинна вжити заходів до встановлення і усунення причин їх виникнення (підпункт 4.1.7.40).

З наведених законодавчих приписів вбачається, що незбіг фактичної і книжкової кількості нафтопродуктів на АЗС (як у разі перевищення фактичних залишків над обліковими, так і у випадку нестачі нафтопродуктів) є наслідком порушення суб’єктом господарювання правил обліку нафтопродуктів.

А тому з урахуванням установлених судами обставин справи (а саме –факту невідповідності фактичної кількості пального на АЗС відповідача обліковим даним) слід погодитися з наданою місцевим судом правовою оцінкою про обґрунтованість застосування до Товариства штрафу в сумі 12580,56 грн.

Крім того, пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено обов’язок суб’єктів господарювання щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідачем не наведено будь-якого спростування щодо зафіксованого в акті перевірки факту невиконання ним друку Z-звіту за 05.10.2005 за незабезпечення його зберігання в установленому порядку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в повному обсязі, взагалі не надав будь-якої правової оцінки цій обставині.

А відтак слід погодитися з висновком місцевого суду щодо законності накладення на відповідача штрафу в сумі 340 грн. в порядку пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Не можна погодитися і з посиланнями апеляційного суду на неправомірність проведеної перевірки з огляду на відсутність наказу керівника податкового органу про її призначення. Адже відповідно до частини другої статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції, що діяла на момент проведення спірної перевірки) ненадання платнику податків документів або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Тобто у разі ненадання працівниками податкового органу направлень та наказу на проведення перевірки суб’єкт господарювання має право не допустити таких осіб до проведення цієї перевірки. Однак власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб’єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, які були виявлені у ході проведення перевірки.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду зі спору як помилково скасоване.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

                                                   УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2007 у справі № 34/26-А (22-а-1216/08) скасувати.

3. Постанову господарського суду міста Києва від 23.01.2007 у справі №34/26-А (22-а-1216/08) залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева

С.Е. Острович

О.І. Степашко

Є.А. Усенко