Ухвала суду № 16526552, 05.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-20604/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,          

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «МТЗ-Плюс»; 2.Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2007 року

у справі №А37/110-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТЗ-Плюс»(надалі –ТОВ «МТЗ-Плюс»)

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі (надалі –Південна МДПІ у м.Кривому Розі)

про визнання недійсним повідомлення-рішення, -          

встановив:

У січня 2007 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0003352301/0 від 09.08.2006 року; стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки безпідставно зробив висновок про існування у товариства непогашеної кредиторської заборгованості перед ПП «Велтрекс-Мета», суму якої податковий орган вважає безповоротною фінансовою допомогою, яку необхідно віднести до складу валового доходу товариства; витрати на правову допомогу підтверджуються відповідними документами.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0003352301/0 від 09.08.2006 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судові витрати на правову допомогу на суму 1500,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем зобов’язання перед ПП «Велтрекс-Мета»по договору №12/10 від 10.12.2004 року виконані у повному обсязі, оскільки позивачем на залишок заборгованості за цим договором було видано 01.02.2006 року простий вексель №65305750911766 номінальною вартістю 426636,90грн. і грошове зобов’язання позивача у розмірі 426636,90грн. по сплаті товару за цим договором припинилось та виник обов’язок сплатити за векселем, але цей обов’язок не пов'язаний з договором №12/10 від 10.12.2004 року і він був виконаний позивачем після пред’явлення векселя до сплати іншою юридичною особою.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ТОВ «МТЗ-Плюс»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині присудження на користь товариства судових витрат на правову допомогу, та присудити на його користь відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 11500,00грн.

Також, не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою звернулась Південна МДПІ у м.Кривому Розі, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «МТЗ-Плюс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.11.2004 року по 31.03.2006 року, про що складено акт № 213/230/33265257 від 02.08.2006 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наслідками проведеної перевірки Південною МДПІ у м.Кривому Розі прийнято податкове повідомлення-рішення №0003352301/0 від 09.08.2006 року, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 127990,80грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –21331,80грн.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до договору №12/10 від 10.12.2004 року укладеного між позивачем та ПП «Велтрекс-Мета», позивач отримав від свого контрагента труби. За отриманий товар ТОВ «МТЗ-Плюс»розрахувався з ПП «Велтрекс-Мета»грошовими коштами через розрахунковий рахунок частково, а саме, у розмірі 134330,93грн., відповідно до виписок банку. У цей же період позивач відвантажив на адресу ПП «Велтрекс-Мета»труби, формові частини та мішки, про що були складені податкові накладні.

Також, у лютому 2006 року позивач та ПП «Велтрекс-Мета»провели взаємозалік на суму 31031,56грн. На залишок заборгованості 01.02.2006 року позивач видав на користь свого контрагента простий вексель №65305750911766 номінальною вартістю 426636,90грн. (а.с.76), відповідно до акту прийому-передачі векселів від 01.02.2006 року (а.с.75).

Однак, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПП «Велтрекс-Мета»ліквідовано рішенням власника та 22.06.2007 року знято з обліку як платника податків.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до п.3 ст.205 ГК України, при ліквідації кредитора зобов’язання по договору припиняються. У зв’язку з цим кредиторську заборгованість перед ПП «Велтрекс-Мета», яка склала 426636,90грн., позивач повинен був віднести до складу валових доходів, як отриману безповоротну фінансову допомогу. Також, відповідач вказує, що Вакуленко Е.Є. посадовою особою позивача не значився.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація варто тості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач отримав від ТОВ «Наукова Агросистема»акт пред’явлення векселів до сплати від 20.02.2006 року. ТОВ «МТЗ-Плюс»виконало оплату отриманого векселя, про що свідчать виписки з банку, що були надані для перевірки при розгляді справи в сулі першої інстанції. Крім того, зазначені документи були надані податковому органу під час проведення перевірки та не оспорювались.

Слід зазначити, що статтею 11 Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі, який          запроваджено Конвенцією Ліги Націй 07.06.1930р., до якої Україна приєдналась, на підставі Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» від 06.07.1999р. будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Отже, на підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що на підставі додаткової угоди №1 від 3012.2005 року до договору № 12/10 від 10.12.2004 року, укладеного між ТОВ «МТЗ –Плюс» та ПП «Велтрекс–Мета», зобов’язання позивача оплатити отриманий товар припинилися, а поза вказаним договором виникли безумовні зобов’язання сплатити за векселем. Крім того, третьою особою виступило ТОВ «Наукова Агросистема», на користь якої позивач виконав свої грошові зобов’язання.

Крім того, згідно з нотаріально засвідченою довіреністю від 27.01.2006 року (а.с.108), наказом ПП «Велтрекс-Мета»№1/02 від 01.02.2004року (а.с.109), рішенням власника ПП «Велтрекс-Мета»від 01.12.2005 року (а.с.110), протоколом установчих зборів ПП «Велтрекс-Мета»№1 від 01.12.2005 року (а.с.111), підтверджується повноваження особи, що підписала договір та засвідчила передачу спірного векселю, а саме, Вакуленка Е.С.

Щодо посилання позивача в касаційній скарзі, що відповідно до умов договору товариство сплатило 11500,00грн. витрат на правову допомогу, що документально підтверджено копіями платіжних доручень, з відмітками банку про здійснення платежів, слід зазначити, що судами попередніх інстанцій вірно було взято до уваги вимоги законодавства пор спів розмірність заявлених позовних вимог із сплаченими коштами при надання правової допомоги під час вирішення спорів, оскільки відповідно до ч.3 договору про надання правової допомоги від 19.01.2007 року (а.с.98), грошові коти у розмірі 1500,00грн. оплачуються позивачем незалежно від результату розгляду справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТЗ-Плюс»та Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.