Рішення № 165254, 26.09.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2006 р.

Справа № 2/227-06-7673

За позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма “Прикордонник”

До відповідачів: Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Прикордонник”

Приватного підприємства “Статир”

Товариства з обмеженою відповідальністю “Єрмак”

про визнання недійсним договору

Суддя Бахарєв Б.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Деркачук О.А. (довіреність)

Від відповідачів: не з’явилися

Суть спору: про визнання недійсним договору

ТОВ СГ фірма “Прикордонник” звернулось в господарський суд Одеської області з позовом до відповідачів Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Прикордонник”, Приватного підприємства “Статир” про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу від 15.12.2003 р., а також з позовом до відповідачів Приватного підприємства “Статир”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Єрмак” про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу від 15.12.2003 р.

Відповідачі в засідання суду не з’явились, хоча про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення під розписку, відзив на позов не надали, у зв’язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 19.09.2006 р. справа № 2/227-06-7673 за позовом ТОВ СФ “Прикордонник” до відповідачів Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Прикордонник”, Приватного підприємства “Статир” про визнання недійсним договору і справа № 2/226-06-6899 об’єднані в порядку ст. 58 ГПК України, справі присвоєно № 2/227-06-7673, розгляд якої призначено в засіданні суду на 26.09.2006 р. об 11.20., про що сторони повідомлені належним чином.

Розглянув матеріали справи, вислухав представника позивача, суд встановив.

Протоколом загальних зборів учасників № 1 від 22 січня 2001 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарську фірму „Прикордонник”, яке зареєстроване Кілійською районною державною адміністрацією 14.05.2001 року за № 04057132Ю0010214.

Відповідно до п. 4.2.1. Статуту ТОВ СФ “Прикордонник” статутний фонд товариства розподілений між наступними учасниками з вказівкою внесеної частки: СВК “Прикордонник” – 1350000 грн. (45%), ТОВ “Добробут-Відродження” –649 800 грн. (21,66%), БМУ –18 –1000200 грн. (33,34%).

Згідно акту передачі майна від 31 травня 2001 року СВК „Прикордонник” передав до статутного фонду ТОВ СГ Фірми “Прикордонник” майно на суму 1350000 грн. у тому числі коні, велику рогату худобу, вівці та ін.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” та п. 4.1 Статуту ТОВ СФ ,.Прикордонник”, товариство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність, у зв’язку з чим з моменту державної реєстрації статуту товариства, а саме з 14.05.2001 року, ТОВ СФ „Прикордонник” набуло право власності на усе майно, майнові права та грошові кошти, які були передані йому засновниками.

Постановою господарського суду Одеської області від 25.07.2003 року по справі № 32-21/48-03-1863 СВК „Прикордонник” визнано банкрутом, відкрита відносно нього ліквідаційна процедура та призначено ліквідатора –арбітражного керуючого Загоруйко Ю.Т.

З матеріалів справи № 32-21/48-03-1863 про визнання СВК “Прикордонник” банкрутом вбачається, що у банкрута на момент відкриття ліквідаційної процедури відсутнє власне майно, що підтверджується ухвалою підготовчого засідання суду від 25.03.2003 р., постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2002 р., та постановою про закриття виконавчого провадження у зв’язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення за виконавчим документом.

Однак на території здійснення СВК “Прикордонник” господарської діяльності знаходилось майно, яке є власністю ТОВ СФ “Прикордонник” і було передано йому за актом передачі майна від 31 травня 2001 року., що підтверджується поясненнями арбітражного керуючого Загоруйко Ю.І. № 8 від 23.03.2004 р., ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2005 р. по справі № 21/48-03-1863, але вказані обставини не дають можливість СВК “Прикордонник” розпоряджатися вказаним майном, зокрема відчужувати його іншим юридичним особам, оскільки воно не є його власністю.

В процесі проведення ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси СВК “Прикордонник” ліквідатором було включено майно, яке було передане у статутний фонд ТОВ СФ “Прикордонник” та визначене у акті передачі майна від 31 травня 2001 року, зокрема поголів’я великої рогатої худоби та коней, що підтверджується ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2004 року по справі № 32-21/48-03-1863 про банкрутство СВК “Прикордонник”, якою встановлено що майно СВК “Прикордонник” неправомірно передано до статутного фонду ТОВ СФ “Прикордонник” на підставі акту передачі від 11.05.2001 р. з метою його заснування і воно належить СВК “Прикордонник” у зв’язку з відсутністю обов’язкового рішення загальних зборів СВК “Прикордонник”, що також підтверджується вироком місцевого Кілійського районного суду Одеської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2006 року по справі № 32-21/48-03-1863 скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 26.01.2004 року про включення майна до ліквідаційної маси боржника.

При прийнятті вказаної постанови Вищим господарським судом України встановлено, що при створенні ТОВ СФ “Прикордонник” були дотримані всі вимоги діючого на той час законодавства, товариство було внесено до державного реєстру підприємств, установ та організацій та було видано свідоцтво про його державну реєстрацію. На теперішній час товариство є діючим та не виключено з ЄДРПОУ, тобто його державна реєстрація не скасована. З моменту державної реєстрації Статуту товариства, в якому були встановлені внески кожного із засновників, ТОВ СФ “Прикордонник” набула право власності на усе майно та на грошові кошти, які були передані йому засновниками. Таким чином Вищий господарський суд встановив помилкове включення до ліквідаційної маси майна, яке не є власністю банкрута на дату відкриття ліквідаційної процедури, а є власністю ТОВ СФ “Прикордонник”.

15.12.2003 року між СВК „Прикордонник” і ПП „Статир” укладено договір купівлі-продажу, згідно якого СВК „Прикордонник” зобов’язалось передати у власність ПП “Статир” поголів’я крупної рогатої худоби та поголів’я коней, що належать продавцю на праві власності, а ПП “Статир” –прийняти вказане майно і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

При цьому висновок в договорі про належність вказаного майна продавцю на праві власності зроблений сторонами враховуючи помилкове включення ліквідатором цього майна до ліквідаційної маси, що підтверджено ухвалою суду від 26.01.2004 р., оскільки на момент визнання боржника СВК “Прикордонник” банкрутом і відкриття відносно нього ліквідаційної процедури вказане майно у його власності було відсутнє, що підтверджується постановою господарського суду Одеської області від 25.07.2003 року по справі № 32-21/48-03-1863.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Враховуючи, що досягнення домовленості СВК “Прикордонник” і ПП “Статир” було спрямоване на майно (предмет договору від 15.12.2003 р.), яке помилково було включено ліквідатором до ліквідаційної маси СВК “Прикордонник” і згідно постанови Вищого господарського суду України від 15.02.2006 р. є власністю ТОВ СФ “Прикордонник” господарський суд дійшов висновку, що СВК “Прикордонник” фактично не набув право власності на майно, як це вказано в п. 1 договору від 15.12.2003 р., на момент укладення спірного договору, у зв’язку з чим це майно не може включатися до ліквідаційної маси банкрута і не може бути продане відповідачем –СВК “Прикордонник” іншій особі, оскільки воно повинно бути повернуто законному власнику ТОВ СФ “Прикордонник”.

Відповідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

15.12.2003 року між ПП „Статир” і ТОВ “Єрмак” укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ПП “Статир” зобов’язалось передати у власність ТОВ “Єрмак” поголів’я крупної рогатої худоби та поголів’я коней, що належать продавцю на праві власності, а ТОВ “Єрмак” –прийняти вказане майно і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно п. З ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги, що згідно договору від 15.12.2003 р. ПП “Статир” зобов’язано передати ТОВ “Єрмак” майно, власником якого є інша юридична особа –ТОВ СФ “Прикордонник”, а також враховуючи, що відповідачі всупереч ст. 33 ГПК України не надали суду доказів, підтверджуючих право власності на це майно, господарський суд дійшов висновку, що продавець ПП “Статир” не набув права власності на предмет договору від 15.12.2003 р., який укладений між ПП “Статир” і ТОВ “Єрмак”, у зв’язку з чим договори купівлі-продажу від 15.12.2003 р. суперечать вимогам законодавства, що є підставою для визнання їх недійсним.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст. 215, 655, 658 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України „Про господарські товариства”, ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позов підлягає задоволенню повністю з віднесенням судових витрат за рахунок відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44 – 49, 82 –85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір від 15.12.2003 р., укладений між СВК „Прикордонник” і ПП „Статир”.

3. Визнати недійсним договір від 15.12.2003 р., укладений між ПП “Статир” і ТОВ “Єрмак”.

4. Стягнути з Приватного підприємства “Статир” (м. Одеса, вул. Педагогічна, 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма “Прикордонник” 85 /вісімдесят п’ять/ грн., держмита, 118 /сто вісімнадцять/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

5. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Прикордонник” (Одеська область, Кілійський район, с. Ліски, вул. Суворова, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма “Прикордонник” 42 /сорок дві/ грн. 50 коп., держмита, 59 /п’ятдесят дев’ять/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Єрмак” (Одеська область, Кілійський район, с. Шевченкове, вул. Шевченко, 28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма “Прикордонник” 42 /сорок дві/ грн. 50 коп., держмита, 59 /п’ятдесят дев’ять/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 02.10.2006 р. відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Бахарев Б.О.