Ухвала суду № 16524832, 19.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року                               м. Київ                                        К-15455/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Рибченка А.О.

                    Шипуліна Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Харківської області від 14.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2008

у справі          № АС-41/08-07

за позовом          Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції

до Приватного підприємства „Олком”,

Приватного підприємства „Серж”

про                    визнання угод недійсними

ВСТАНОВИВ:

          Ізюмська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до про визнання угод недійсними, договору поставки № 34 від 15.07.2005 та договору поставки № 24 від 05.08.2005, укладених між ПП „Олком” та ПП „Серж” як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі ст. 207 ГК України, а також застосувати до оскаржуваної угоди та господарського зобов'язання наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.06.2007 в задоволені позовних вимог відмовлено.

          Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2008 постанову господарського суду Харківської області від 14.06.2007 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними угод, а саме, договору поставки № 34 від 15.07 2005 та договору поставки № 24 від 05.08.2005, укладених між ПП „Олком” та ПП „Серж” як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави суспільства на підставі ст. 207 ГК України та в цій частині закрито провадження у справі, в іншій частині постанову залишено без змін.

          Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП „Олком” за період з 01.01.2005 по 31.03.2006 та складено акт № 201/231/32221774/253 від 31.05.2006

Перевіркою встановлено, що ПП „Серж” за період, що перевірявся, був безпосереднім постачальником ПП „Олком” згідно договорів постачання № 24 від 05.08.2005 та № 34 від 15.07.2005.

Згідно бухгалтерського обліку ПП „Олком” здійснювало готівкові розрахунки з другим відповідачем.

В межах перевірки було направлено запит до Державної у Печерському районі м. Києва на проведення зустрічної перевірки ПП „Серж” з питань взаємовідносин з ПП „Олком”. На вказаний запит отримано відповідь, що державну реєстрацію ПП „Серж” скасовано рішенням господарського суду м. Києва № 25/1368 від 28.11.2001. Свідоцтво ПДВ № 37523964 підприємства анульовано актом від 28.11.2001 відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни; в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього, є недостовірними, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у випадку, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості недостовірні.

Несплата податків є порушенням податкового законодавства і також не є безумовним доказом укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, якщо із змісту цього договору не випливає інше.

Визнання спірної угоди недійсною передбачає встановлення невідповідності змісту угоди актам цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 207 цього Кодексу господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов’язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 18 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств” юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Позивачем не надано доказів того, що ПП „Серж” вилучено з ЄДРПОУ.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведено, наявність умислу ПП „Олком” та ПП „Серж”, щодо укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Харківської області від 14.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2008 у справі № АС-41/08-07 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову господарського суду Харківської області від 14.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2008 у справі № АС-41/08-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

          О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна

Суддя М.О. Федоров