Постанова № 16520675, 01.06.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2008/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Терлецькому Євгенію Броніславовичу,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритон" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій, бездіяльності протиправними, визнання протиправними й скасування податкового повідомлення-рішення та наказу,

ВСТАНОВИВ :

28 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ритон» (ТОВ «Ритон», Товариство) звернулося у Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про визнання бездіяльності щодо невручення акту перевірки протиправною, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 19 квітня 2011 року на адресу Товариства надійшло податкове-повідомлення рішення ДПІ у м. Вінниці від 18 квітня 2011 року №0001392310. З вказаного рішення ними встановлено, що прийнято воно на підставі акта перевірки від 04 квітня 2011 року №1222/23/31325336, однак про проведення будь-яких перевірок ДПІ у м. Вінниці не повідомляла, жодних актів про результати перевірки, в тому числі й на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, Товариству не вручалося.

Таким чином, ТОВ «Ритон» висловлено прохання визнати бездіяльність відповідача щодо не вручення акту перевірки від 04 квітня 2011 року №1222/23/31325336 протиправною, а відтак, враховуючи, й що на підставі висновків акту перевірки, отриманих у незаконний спосіб ДПІ у м. Вінниці прийнято і податкове повідомлення-рішення від 18.04.2011 року №0001392310 також визнати його протиправним й скасувати.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до судового розгляду.

26 травня 2011 року на адресу суду від ТОВ «Ритон» надійшла письмова заява про зміну підстав, а в подальшому, й предмету адміністративного позову, згідно із якою позивач, посилаючись узагалі на протиправність призначення проведеної перевірки та обґрунтовуючи свої доводи на підтвердження вказаного, просив суд про наступне:

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Вінниці, що полягають у призначенні позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ритон";

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у м. Вінниці №1677/23 від 04 квітня 2011 року "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ритон"";

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у м. Вінниці, що полягає у неврученні акту перевірки №1222/23/31325336 від 04 квітня 2011 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 18 квітня 2011 року №0001392310.

З огляду на права, яким наділені сторони статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), заява позивача про зміну підстав, а в подальшому й предмету позову до початку розгляду справи по суті прийнята судом, про що винесено ухвалу від 26 травня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 16.05.2011) позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові, з урахуванням поданої заяви про зміну підстав та предмету позову.

Представник відповідача головний державний податковий інспектор відділу супроводження актуальних та резонансних справ у судах юридичного управління ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_2 (довіреність від 23.12.2010) під час судового засідання не погодився із заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (вхід. №12927 від 20.05.2011). Додатково пояснив, що під час перевірки знайшли своє підтвердження факти неправомірного завищення позивачем податкового кредиту, оскільки господарські операції Товариства з контрагентами, які слугували підставою для формування податкового кредиту, не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В межах розгляду даної справи допитано в якості свідка інспектора податкової служби І рангу, старшого державного податкового ревізора інспектора управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_3.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, покази свідка на підтвердження і спростування позовних вимог, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

ТОВ «Ритон» як юридичну особу зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Вінницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №1537 від 27 жовтня 2004 року. Разом із тим, встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Вінниці та є платником податку на додану вартість (ПДВ).

04 квітня 2011 року в.о. начальника ДПІ у м. Вінниці Якимчуком П.М. винесено наказ №1677/23 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ритон» тривалістю 5 робочих днів, починаючи з 04 квітня 2011 року.

Результати проведеної перевірки знайшли своє відображення в акті від 04 квітня 2011 року №1222/23/31325336 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ритон» з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року», згідно із яким встановлено наступні порушення:

-пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, в результаті чого ТОВ «Ритон» завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року на 202998 грн та за лютий 2011 року на 179010 грн;

-пункту 200.2 статті 200 ПК України, у звязку із чим ТОВ «Ритон» занижено суму, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за січень 2011 року на 202998 грн та за лютий 2011 року на 179010 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2011 року №0001392310, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з ПДВ в загальній сумі 382009 гривень, з яких: 382008 грн основний платіж та 1 грн штрафна санкція (а.с. 7).

Не погоджуючись із діями, бездіяльністю ДПІ у м. Вінниці, наказом на проведення перевірки, податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Ритон» звернулося до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з такого.

Як встановлено судом з обставин справи, предметом розгляду адміністративної справи є встановлення наявності підстав ДПІ у м. Вінниці щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки господарської діяльності ТОВ «Ритон», дотримання визначеної законодавством процедури щодо проведення перевірки, зокрема, щодо повідомлення про її проведення й про її результати, та в цілому обєктивності висновків перевірки. Крім того, і оцінка правомірності винесеного за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Позиція позивача, полягає в тому, що:

- по-перше, підстава для проведення перевірки, передбачена підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України у відповідача була відсутня, оскільки самій перевірці мало передувати в обовязковому порядку надіслання позивачеві письмового запиту про надання пояснень та документальних підтверджень, чого відповідачем зроблено не було;

- по-друге, податковим органом не вручено Товариству наказ про проведення перевірки, чим не повідомлено про її проведення взагалі; разом із тим, не вручено і самого акту перевірки, що також позбавило їх можливості дізнатися про виявлені порушення та можливості надати на них заперечення;

- по-третє, висновки в акті щодо нікчемності правочинів та неможливості фактично здійснювати господарські операції з контрагентами з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна та віддаленості контрагентів один від одного є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються відповідними первинними документами.

Розглядаючи справу по суті, суд вважає, що наведені позивачем доводи знайшли своє підтвердження під час зясування обставин справи, а тому погоджується із ними, з нижче викладених підстав.

Що стосується правомірності підстав проведення перевірки, то відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено судом, зокрема із наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ритон» від 06 квітня 2011 року №1677/23, підставою для її перевірки визначено підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, згідно із яким документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Водночас, як вбачається із обставин справи, відповідачем, в порушення вищезазначених вимог статті ПК України, письмовий запит до ТОВ «Ритон» не надсилався. ДПІ у м. Вінниці надано суду сам запит від 24 березня 2011 року №16003/7/23-314, проте факт його надсилання позивачеві жодним доказом не підтверджено, в тому числі й на вимогу суду щодо надання журналу вихідної кореспонденції представником відповідача вказано на відсутність такого запису, а на посилання щодо реєстрації запиту в електронній системі документообігу податкової інспекції надано суду пояснення щодо неможливості отримання з неї витягу. Тобто, за обставин, коли відповідач субєкт владних повноважень довести належними доками правомірність своїх дій не може і при цьому, заперечення зі сторони позивача, суд знаходить доводи Товариства обґрунтованими. Тому наведені обставини фактично щодо не надсилання запиту свідчать про порушення відповідачем положень ПК України щодо ініціювання перевірки із визначеної підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу підстави. Тобто, за обставин відсутності факту надсилання запиту платнику податку відсутнє і не надання ним протягом 10 днів пояснення та його документального підтвердження.

Крім того, досліджуючи наказ від 04 квітня 2011 року №1677/23 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ритон», судом встановлено, що у ньому не зазначено за який період проводиться перевірка, її предмет конкретно та кому доручено її проведення. В судовому засіданні представником відповідача надано пояснення, що на виконання цього наказу в усному порядку керівництвом відповідного відділу ДПІ у м. Вінниці безпосередньо визначено перевіряючого та йому конкретно надані вказівки та рекомендації щодо проведення перевірки. Такі дії податкового органу, на думку суду, можуть свідчити про зловживання наданими їх правами, довільне здійснення перевірки, що не відповідає вимогам, зокрема, статті 19 Конституції України й більше того, за умови, що призначення перевірки іншими документами не врегульовано. Тобто, відсутній і план-графік відповідно до наведеного положення ПК України, а наявний лише наказ на проведення перевірки, акт і податкове повідомлення-рішення.

Крім того, відповідачем в порушення положень пункту 79.2 статті 79 названого Кодексу не виконано вимоги щодо належного вручення наказу позивачеві та на вимогу суду також не підтверджено і наявність повідомлення про проведення перевірки. Зокрема, представник ДПІ у м. Вінниці в судовому засіданні пояснив, що наказ направлявся Товариству рекомендованим повідомленням про вручення та як з нього вбачається отриманий представником Товариства на прізвище «Заєць».

В свою чергу представник позивача на спростування доводів податкової інспекції надав довідку ТОВ «Ритон» від 30 травня 2011 року за вих. №48 про те, що в штаті працюючих відсутній працівник з прізвищем «Заєць», доручення на особу із вказаним прізвищем ніколи не видавалось. Крім того, представник ТОВ «Ритон» погодився із тим, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення здійснено на адресу місця їх реєстрації, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Однак, при цьому, зазначив, що за цією адресою знаходиться великий комплекс «Бастилія», де розміщено ряд інших підприємств, установ та організацій. На вимогу суду щодо підтвердження також обставин реєстрації вхідної чи вихідної кореспонденції у ТОВ «Ритон» представником надано пояснення, що відповідні журнали ними не ведуться.

Судом оцінено наведенні заперечення й пояснення сторін, докази стосовно даних обставин, враховано й доводи позивача стосовно супровідного листа ДПІ у м. Вінниці від 04 квітня 2011 року №18900/302/23-314 відповідно до якого направлено копію наказу (відсутність печаті, підпис виконуючого обовязки), зазначення в самому акті перевірки на наявність у позивача місцезнаходження та фактичного місцезнаходження відповідно до бази даних податкового органу, тобто наявність у них двох адрес і відповідно встановлено факт надсилання податковим органом належним чином поштового відправлення, однак відсутність поруч з цим факту належного вручення такого відправлення.

До того ж, якщо припустити, що наказ і було вручено належним чином позивачеві, то це здійснено лише 06 квітня 2011 року, тобто вже після завершення перевірки 04 квітня 2011 року. Тому і за таких обставин права платника, суд вважає порушеними. Тобто, слід звернути увагу на те, що наказ на проведення перевірки датовано 04 квітням 2011 року, сама перевірка проведена цього ж дня та цього ж дня складено акт.

Таким чином, судом встановлено, що передбачених законом повноважень та права у податкового органу на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ритон» не було. Відтак, розпочинаючи та проводячи вказану перевірку, ДПІ у м. Вінниці діяла не у спосіб, передбачений законом, у звязку із чим такі дії податкового органу є протиправними.

Також слід відмітити, що і акт перевірки від 04 квітня 2011 року №1222/23/31325336 в порушення чинного законодавства Товариству вручено не було. З цього приводу свідок податковий ревізор інспектор пояснив, що акт перевірки не вручено позивачу, оскільки повноважений представник Товариства не був присутній під час перевірки. Тобто, при невиїзній документальній перевірці платник податків повідомляється про її проведення в податковому органі, а тому платник податків має право зявитися до інспекції та бути присутнім при її проведені.

Однак, на думку суду, така позиція податкового органу не відповідає змісту положень пункту 86.4 ПК України та пункту 2 розділу ІV «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», з огляду на наступне. Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Тобто, наведені правові положення по-перше, не ставлять обовязок податкового органу щодо вручення акту перевірки в залежність від присутності представника платника податку при перевірці, по-друге, вказують на обовязковість його підписання платником чи складення відповідного акту у випадку відмови від такого підписання та по-третє, забезпечують особам можливість ознайомитися із висновками перевірки та реалізувати своє право на подання до них заперечень, які в свою чергу є обовязковими до розгляду податковим органом до прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, вказана вище протиправна бездіяльність податкового органу щодо невручення наказу та акту перевірки також позбавили можливості Товариство в силу в пункту 85.5 статті 85 ПК України надати усі необхідні на перевірку документи для захисту своїх прав як добросовісного платника податків.

Визначаючись щодо обставин встановлених перевіркою, суд виходить із наступного.

Як вбачається із акту перевірки від 04 квітня 2011 року №1222/23/31325336, податковий орган, здійснюючи її, дійшов висновку про нереальний характер господарських операцій ТОВ «Ритон» із контрагентом ТОВ «Промислова компанія «Крісто», а відтак і відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з вказаних операцій, оскільки за результатами перевірки даних податкової звітності ТОВ «Промислова компанія «Крісто» відповідно до автоматизованої інформаційної системи «Податки» та АІС «Бест Звіт» не встановлено наявність у останнього транспортних засобів, власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які могли б використовуватися у господарській діяльності. Також, ТОВ «Промислова компанія «Крісто» не надано розрахунки комунального податку на 4 квартал 2010 року, що свідчить про те, що на підприємстві відсутні працюючі. Дані факти, на думку податкового органу, свідчать про неможливість здійснення ТОВ «Промислова компанія «Крісто» господарської діяльності.

Господарські операції ТОВ «Ритон» та ТОВ «Промислова компанія «Крісто» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, оперативності проведення операцій, віддалення контрагентів один від одного, а тому не мають реального характеру.

З такими висновками податкового органу суд погодитися не може з огляду на таке. По-перше, як вбачається із акту, перевірка фактично проведена на підставі інформації, отриманої з електронних баз даних податкового органу, тобто без дослідження жодного первинного документу платника податків, що вже є свідченням порушення чинного законодавства щодо порядку проведення перевірки.

По-друге, жодного первинного документа у ТОВ «Ритон» перевіряючим і не витребовувалось як і не зясовувалось жодних обставин по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Промислова компанія «Крісто». Висновки зроблені фактично без участі платника податків.

По-третє, як вбачається із самого акту, інспектором досліджено податкові зобовязання вказаного контрагента позивача і встановивши допущенням ним порушень, визначено порушенню Товариству. Тобто, з незрозумілою методикою щодо формального проведення перевірки одного платника фактично досліджено другого і висновки по ньому застосовано до первинної особи.

По-четверте, нікчемність правочинів визначена з двох причин це неподання ТОВ «Промислова компанія «Крісто» декларації по прибутку, що свідчить про відсутність у підприємства основних засобів і фондів та неподання звіту по комунальному податку, що підтверджує кількість працюючих осіб. При цьому, податковим ревізором інспектором не враховано, що дана звітність стосується 2010 року, в той час, коли згідно договору між позивачем та його контрагентом правовідносини виникли дише в 2011 році.

По-пяте, у будь-якому випадку саме по собі неподання звітності не може свідчити про нікчемність правочинів. Як зазначав в судовому засіданні представник позивача податкова інспекція у звязку із неналежним оформленням, зокрема, може і не прийняти звітність, що відповідно і не відображається в електронній системі. Більше того, мова йшла про річну звітність за 2010 рік, тобто одноразово подану, а не систематичність чи взагалі неподання такої.

По-шосте, дослідження обставин подання ТОВ «Промислова компанія «Крісто» звітності фактично є свідченням проведення у них перевірки, в той же час, як пояснив в судовому засіданні свідок податковий ревізор інспектор, чи проводилась у них перевірки податковим органом у якого промислова компанія знаходиться на обліку йому не відомо. Зустрічна звірка не проводилась.

Таким чином, наведені обставини свідчать про поверхневість, необєктивність та безпідставність висновків, які базуються лише на припущеннях ДПІ у м. Вінниці.

На думку суду, не можливо обєктивно дослідити господарську діяльність одного підприємства, досліджуючи та проводячи перевірку його контрагента.

Крім того, слід відмітити таке. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Отже, викладені вище положення Податкового кодекс України не пов'язують виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Бюджетне відшкодування платнику податку не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції. Також, в листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

В судовому засіданні позивачем належними первинними документами, зокрема такими як: договір поставки №05/01 від 05 січня 2011 року, податковими та видатковими накладними за січень-лютий 2011 року та свідоцтвом про право власності на холодильні камери, реєстраційним посвідченням на обєкти нерухомого майна, підтверджено взаємовідносини між ним і контрагентом.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «Ритон» на спростування висновків перевірки позбавлене було можливості надати таку документацію до податкового органу після її закінчення, тобто разом із запереченнями до акту, оскільки про проведення перевірки вони не знали, а отримали вже саме податкове повідомлення рішення. За таких обставин, Товариство вимушене було звертатися до суду.

Однак судом лише констатовано наявність таких документів у ТОВ «Ритон», в тому числі можливо й інших не наданих до розгляду, оскільки суд не може підміняти податковий орган в частині проведення перевірки. Відтак, враховуючи, що первинна документація позивача ДПІ у м. Вінниці не досліджувалася, то висновки по ній не повноважний робити і суд, шляхом проведення відповідно необхідної перевірки.

Судом надано оцінку тим висновкам податкового органу, які викладені в акті перевірки і відповідно до вищенаведених положень встановлено їх невідповідність обставинам, зясованим в ході розгляду справи. Відтак, суд вважає, що прийняте на підставі неправомірно зроблених по суті висновків акту перевірки податкове повідомлення-рішення також є неправомірними.

Крім того, суд також виходить із того, що встановлення судом відсутності у ДПІ м. Вінниці підстав для проведення перевірки та порушення процедурних питання у її проведенні, є надзвичайно грубими, суттєвими порушеннями, які, на думку суду, також впливають на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення та виключає будь-яку можливість встановлення його правомірності.

Таким чином, суд не може погодитись з обґрунтуваннями відповідача, викладеними як в акті перевірки, так і усних поясненнях представника в судових засіданнях, що оскаржуване рішення, дії та бездіяльність податкового органу є правомірними, оскільки вони не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.

Відтак, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення, наказ, дії та бездіяльність податкового органу є протиправними, а тому підлягають визнанню протиправними й скасуванню.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, наказу, дій та бездіяльності, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у звязку із задоволення позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці, що полягають у призначенні позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритон".

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Вінниці №1677/23 від 04 квітня 2011 року "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритон"".

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці, що полягає у неврученні акту перевірки №1222/23/31325336 від 04 квітня 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 18 квітня 2011 року №0001392310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритон» 03 гривні 40 копійок судових витрат зі сплати судового збору відповідно до квитанції від 28 квітня 2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чудак Олеся Миколаївна