Постанова № 16519446, 22.06.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р.Справа № 34-27/58-10-2198

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання Марінова І.І.

за участю представників сторін 01.06.2011р.:

від Приватного підприємства „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ”- Бородкин С.В.

від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_3, ОСОБА_4

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія”- Бородін С.В.

розглянувши апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Одеської області

від 22.04.2011р.

у справі № 34-27/58-10-2198

за позовом Приватного підприємства „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Мрія”

про примусове звільнення приміщення

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 12.05.2011р., яка надіслана учасникам процесу 16.05.2011р., розгляд апеляційної скарги призначено на 01.06.2011р.

Учасники судового процесу відповідно до ст.98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст. 81 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 22.06.2011р. за погодженням сторін, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

17.05.2010р. Приватне підприємство „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просило зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити павільйон Г/П-11, розташований за адресою: АДРЕСА_1, Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” та передати павільйон Г/П-11 Приватному підприємству Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ”; а також стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” витрати по сплаті держмита у розмірі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,0 гривень.

В обґрунтування позову ПП „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” посилається на те, що 27.04.2005р. між ПП „Старокінний ринок” та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди № 1336 про оренду павільйону Г/П-11, загальною площею-42,8 кв.м. на строковій та оплатній основі.

Згідно вищезазначеного договору, павільйон Г/П-11 передано у користування ФОП ОСОБА_2 строком на 5 років включно до 27.04.2010р. Строк оренди павільйону закінчився, у звязку з чим ПП „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” надсилало ФОП ОСОБА_2 листа від 12.03.2010р., в якому відмовилося від пролонгації договору та просило повернути майно, що і стало в подальшому підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

09.06.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Мрія” звернулось до Господарського суду Одеської області з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09 червня 2010р. (суддя Невінгловська Ю.М.) залучено до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю „Мрія”.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16 липня 2010р. (суддя Невінгловська Ю.М.) позов задоволено та зобовязано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити на користь Приватного підприємства „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” павільйон Г/П-11, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний, 6, Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” та передати павільйон Г/П-11 Приватному підприємству „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ”; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” витрати по сплаті держмита у розмірі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що договір оренди може бути продовжений на тий самий строк, на який договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Вищезазначене рішення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було оскаржено в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного Господарського суду від 19 жовтня 2010р. рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2010р. у справі №27/58-10-2198 залишено без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Зазначена постанова Одеського апеляційного Господарського суду від 19 жовтня 2010р. була оскаржена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2010р. касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 задоволена частково, рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2010р. та постанова Одеського апеляційного Господарського суду від 19.10.2010р. у справі № 27/58-10-2198 скасовані та справа передана на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами не взято до уваги норми статті 777 ЦК України.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 13.01.2011р. справа № 27/58-10-2198 передана на розгляд судді Фаєр Ю.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2011р. (суддя Фаєр Ю.Г.) справа прийнята до свого провадження з присвоєнням № 34-27/58-10-2198.

При новому судовому розгляді рішенням Господарського суду Одеської області від 22 квітня 2011р. (суддя Фаєр Ю.Г.) позов задоволено та зобовязано ФОП ОСОБА_2 звільнити на користь Приватного підприємства „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” павільйон Г/П-11, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний, 6, Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” та передати павільйон Г/П-11 Приватному підприємству „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” та стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” витрати по сплаті держмита у розмірі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що сторони не дійшли згоди щодо укладення договору на новий строк, що припиняє переважне право наймача на укладення нового договору.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2011 р. у справі №34-27/58-10-2198 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у його позовних вимогах в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що рішення у справі № 34-27/58-10-2198 від 22.04.2011р. містить опис відносин які складалися між позивачем та відповідачем протягом тривалого часу, але не містить глибокого аналізу події 2010р.

21.06.2011р. ОСОБА_2, подала клопотання в якому просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що згідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 08 червня 2011р. справа № 16/17 -2228-2011 господарським судом розглядається позов про визнання спірного договору оренди діючим.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.04.2005р. між Приватним підприємством „Старокінний ринок”, іменуємого надалі „Власник”, в особі директора Сусленко Л.А., діючого на підставі Уставу та Договору № 777/С від 30.06.2004р., з однієї сторони та ОСОБА_2, іменуємого надалі „Набувач”, діючий на підставі свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності за № 04056776Ф0010427 від „2” червня 1999р., з другої сторони, уклали договір оренди за № 1366.

За умовами якого „Власник” ПП „Старокінний ринок” передає „Набувачу” ФОП ОСОБА_2 майнові права користувача павільйоном, далі „Обєкт передачі” за плату, строком на 5 років.

Згідно пункту 1.2. договору ФОП ОСОБА_2 набуває майнові права користування на слідуюче майно павільйон Г/П-11, який складається з: торгова площадка 21,4 кв.м., складське приміщення-21,4 кв.м., який розташований на території цілісного майнового комплексу „Старокінний ринок” з ціллю здійснення набувачем підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1.3. договору майнові права, які підлягають передачі цього права користувача та експлуатації павільйону Г/П-11, який складається з: торгова площадка 21,4 кв.м., складське приміщення-21,4 кв.м. Згідно пункту 1.4. договору передача майнових прав на майно („Обєкт передачі”) не тягне за собою передачі права власності на нього. Право власності в любому випадку остається за власником вищевказаного майна-власником Цілісного майнового комплексу „Старокінний ринок”.

У пункті 1.5. договору зазначено, що набувач ФОП ОСОБА_2 набуває право користування „Обєктом передачі” тільки тим способом та на тих умовах, які передбачені в даном договорі.

Відповідно до акту прийому-передачі майнового права користувача від 30 червня 2005р. власник передав, а набувач прийняв у відповідності з умовами договору № 1366 від „27” квітня 2005р. майнове право користування павільйоном № Г/П-11.

Крім того, з наявного в матеріалах справи договору № 09/75 від 25.04.2008р. вбачається, що між ТОВ „Мрія”, іменуємого надалі „Сторона 1”, в особі директора Козака І.М., діючого на підставі Уставу, з однієї сторони, та ПП „Торгівельний центр „Старокінний”, іменуємого надалі „Сторона 2”, в особі директора Липняк Н.Г., діючого на підставі Уставу, з другої сторони, керуючись законодавством України був укладений договір оренди. За умовами якого „Сторона 1” ТОВ „Мрія” передає „Стороні 2” ПП „Торгівельний центр” Старокінний” майнового права користування комплексом не житлових будівель Торгового центру, далі по тексту „Обєкт”, розташований за адресою: м. Одеса, пер. Старокінний, 6, за плату на строк визначений п.5.1 даного Договору.

Згідно пункту 5.1 договору №09/75 від 25.04.2008р. передбачено, що він діє з 01.05.2008р. по 01.04.2011р.

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що передача „Стороною 1” „Стороні 2” права комплексного обслуговування обєкту користування, а також права надання послуг, повязаних з організацією виставочної діяльності на території Торгівельного центру.

Відповідно до пункту 1.3. вказаного договору „Сторона 2” набуває майнове право користування вказаним в п.1.1 нерухомим та рухомим майном, з метою здійснення власної діяльності та діяльності з передачі майнового права користування вказаним майном іншим фізичним особам та субєктам підприємницької діяльності.

Згідно пункту 1.4. цього договору опис обєкту та дату передання стороні 2, його склад та площа відмічається в акті приймання-передачі обєкту, який є невідємною частиною дійсного договору.

Відповідно до акту прийому-передачі не житлових будівель Торгового центру від 25.04.2008р. „Сторона 1” ТОВ „Мрія” передала, а „Сторона 2” ПП „Торговий центр „Старокінний” прийняла у відповідності з умовами Договору № 09/75 від 25.04.2008р. в користування не житловими будівлями Торгового центру, далі по тексту „Обєкт”, розташований за адресою: м. Одеса, пер. Старокінний, 6, який в цілому складається з будівель букв „А”, „Б”, „Б1”, „В”, „Г”, „Д”, „Е”, „Ж”, „З”, „И”, „К”, „Л”, „М”, „Р1”, „Н”, „Щ”, „Ш”, „М1”, „Я1”, „Г1”, „Э”, „Д1”, „Е1”, „Ю1”, „З1”, В1”, „О1”, „П1”, „Ж1”, „Ч”, „Ю”, „Я”, „К1”, „V”, „Z”, „L”, „G”, „S”, „R”, „N”, „F”, загальною площею 14457,8кв.м, навісів букв „О”, „П”, „Р”, „С”, „Т”, „У”, „Ф”, „Х”, „Ц”, „Q”, „V1”, „C1”, „Щ1”, „Х1”, „Ч1”, „Т1”, „Ж11”, „В11”, „О11”, „П11”, трансформаторної підстанції буква „Ц1”, відображені на схематичному плані садибної ділянки, яка знаходиться в межах вул.Раскидайлівська, вул.Косвена, вул.Колонтаївська, пров. Северний.

Згідно пунктів 3.2.4 та пункту 3.2 „Сторона 2” ПП „Торговий центр „Старокінний” зобовязана у випадку переуступки майнового права користування обєктом третім особам, за спливом строку дії цього договору, прийняти заходи до закінчення договору (у т.ч. достроковому) з даними субєктами, а також вжити заходів до своєчасного звільнення цими особами займаних обєктів від товароматеріальних цінностей.

Підпунктом 3.4.1 п.3.4 зазначеного договору встановлено, що „Сторона 2” ПП „Торговий центр „Старокінний” має право переуступити отримане по цьому договору майнове право користування майном будь-якій третій особі на власний розсуд, зі згоди „Сторони 1” ТОВ „Мрія”, за умови, що третя особа приймає на себе всі зобовязання Сторони 2, витікаючи з умов цього договору.

З наявних в матеріалах справи технічної документації вбачається, що приміщення павільйону Г/П 11 включено до цілісного майнового комплексу нежитлових будівель “Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" та безпосередньо знаходиться у будівлі під літерою Ж (торгівельний зал №7), що зазначено у свідоцтві на право власності та у технічному паспорті ринку.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору ПП „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” з відповідачем ФОП ОСОБА_2 застосовувалась нумерація згідно схеми ринка "СТАРОКІННИЙ", яка використовується для спрощеного визначення місцезнаходження торгового місця. Так, Г/П-11 визначається як сектор “Г”, Павільйон №11.

Відповідно з наявного в матеріалах справи листа №402 від 12.03.2010р. вбачається, що ПП „Торговий центр „СТАРОКІННИЙ” наплавляло ФОП ОСОБА_2 вимогу про припинення договору №1366 від 27.04.05р. з повідомленням про небажання його продовжувати, який був отриманий позивачем 19.03.2010р., про що свідчить поштове повідомлення наявне в матеріалах справи.

Вимоги якого ФОП ОСОБА_2 виконані не були, тому ПП „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” звернулось з повторною вимогою негайного повернення майна, звільнення від товароматеріальних цінностей павільйону Г/П-11 та повернення майна в термін до 10.05.2010р., що і підтверджується листом від 03.05.2010р., за вих.№409. Зі змісту якого вбачається, що ПП „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” повторно повідомило ФОП ОСОБА_2 про те, що договірні відносини припинились, а пролонгація або укладення нового договору останнім не передбачається.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак не погоджується із доводами наведеними в апеляційній скарзі, оскільки переважність права продовження терміну дії договору реалізується завдяки обовязку наймодавця перш за все надати таке право наймачеві в разі наявності його бажання.

Відповідно до вимог частин 4,7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Згідно приписів ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно положень ч.1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.6 статті 283 Господарського кодексу України, передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Судова колегія Одеського апеляційного Господарського суду зазначає, що правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідно до приписів ч.4 статті 291 Господарського кодексу України, яка передбачає, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тому твердження апелянта стосовно того, що ним підтверджувався намір продовжити термін дії оренди павільйону, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки дійсно після закінчення строку договору оренди може бути він продовжений на такий самий строк, на який договір укладався, тільки за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Крім того, передбачений порядок подання однією із сторін заяви про припинення або зміну умов договору, вимога про дотримання якого є способом захисту прав як орендодавця так і орендаря на майно, передане в оренду.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду в тому, що переважність права реалізується завдяки обов'язку наймодавця перш за все надати таке право наймачеві в разі наявності його бажання. Отже, наймач має переважне право на укладання договору найму на новий строк після спливу строку договору, якщо проти цього не заперечує наймодавець.

Згідно приписів статті 777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймачеві надається лише право вимагати укладення з ним договору найму на новий строк. Проте вона не зобов'язує наймодавця укладати новий договір на тих самих умовах.

Відповідно до п.3 ч.3 статті 777 ЦК України умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Згідно положень статті 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не дійшли згоди щодо укладення договору на новий строк, що припиняє переважне право наймача на укладення нового договору, та свідчить про безпідставне користування павільйоном Г/П 11 після спливу строку дії договору від 27.04.2005р. №1366, а саме 27.05.2010р.

Згідно приписів статті 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна, а у разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до приписів ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що вимога наймодавця ПП „Торгівельний центр Старокінний” щодо примусового звільнення приміщення, а саме павільйону Г/П-11, розташований за адресою: АДРЕСА_1, „Торгівельний центр „СТАРОКІННИЙ” є цілком обґрунтованою, так як наймач ФОП ОСОБА_2 зобовязаний був звільнити приміщення після спливу дії договору оренди від 27.04.2005р. №1366, а саме після 27.05.2010р.

Що до клопотання від 21.06.2011р. в якому ФОП ОСОБА_2, просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що згідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 08 червня 2011р. справа № 16/17 -2228-2011, господарським судом розглядається позов про визнання спірного договору оренди діючим, то судова колегія апеляційної інстанції вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, справа про визнання договору оренди діючим вже розглядалась господарським судом про що свідчить постанова Вищого Господарського суду України від 15 березня 2011р. по справі № 34/65-10-1858 за якою у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2, про визнання договору оренди діючим відмовлено.

Отже, при розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував наявні у справі докази надані позивачем, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права а тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 85,99,101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2011р. у справі № 34-27/58-10-2198залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

.

Головуючий суддя Жеков В.І. Судді Картере В.І. Пироговський В.Т. Повний текст постанови підписано 24.06.2011р.