Рішення № 16519248, 23.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11 Справа№ 5015/2886/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства «Зорепад-Люкс», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кишенька», м. Львів

про: стягнення грошових коштів в розмірі 1134 грн. 61 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1.- представник на підставі довіреності № 230611-01 від 23.06.2011 року, ОСОБА_2. - представник на підставі довіреності № 230611-01 від 23.06.2011 року,

відповідача: не зявився

Ухвалою господарського суду від 27.05.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 27.05.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 1134 грн. 61 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 23.06.2011 року.

Представникам сторони, що брала участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Позивач позовні вимоги підтримав. Подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої сума позову складає 1036 грн. 20 коп.

Відповідач в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, доказів повного чи часткового погашення боргу не подав.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, видаткових накладних, претензії), копії яких долучено до матеріалів справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

23.06.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 25.06.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Приватне підприємство «Зорепад-Люкс»(надалі по тексту рішення позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кишенька»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 1036 грн. 20 коп. Позивач, в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки від 08.04.2009 року, на підставі якого позивач (продавець згідно договору) зобовязався поставити відповідачу (покупцю згідно договору) товар (продукти харчування) в асортименті, на умовах, передбачених цим договором. Позивач вказує, що станом на червень 2011 року борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 739 грн. 32 коп, пеня 46 грн. 03 коп., річні в розмірі 54 грн. 35 коп. та інфляційні в розмірі 196 грн. 50 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 08.04.2009 року був укладений договір, відповідно до якого позивач (продавець згідно договору) зобовязався поставити відповідачу (покупцю згідно договору) товар (продукти харчування) в асортименті, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до 1.6 договору приймання товару по кількості здійснюється покупцем згідно накладних.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними № РН-0002280 від 10.04.2009 року на суму 735 грн. 50 коп. та № РН-0002446 від 16.04.2009 року на суму 539 грн. 32 коп.

Пунктом 2. 1 договору зазначено, що покупець здійснює попередню оплату замовленої партії товару або оплачує одержану партію товару в термін, що зазначається в накладних. Цей термін може бути продовжено без санкцій для покупця лише за згодою сторін. Відповідно до накладних № РН-0002280 та № РН-0002446 оплата товару здійснюється протягом трьох банківських днів.

Платіжним дорученням № 464 від 29.09.2009 року відповідачем оплачено 535 грн. 50 коп. Із врахуванням того, що решти суми відповідачем не погашено, позивач звернувся до суду про стягнення 739 грн. 32 коп. боргу. Отже, відповідач своїми діями щодо не проведення розрахунку за отриманий товар порушив як умови договору, так і застереження визначені Цивільним кодексом щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання, по Договору від 08 квітня 2010 року.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано 54 грн. 35 коп. річних, 196 грн. 50 коп. інфляційних втрат та 46 грн. 03 коп. пені.

Таким чином заборгованість позивача перед відповідачем складає 1036 грн. 20 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві та в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. У відповідності до п. 5.2 договору за порушення передбаченого строку оплати згідно п. 2.1 або несвоєчасного повернення оплати згідно п. 3.3. винна сторона сплачує іншій стороні за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за термін прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобовязання перед позивачем у розмірі 739 грн. 32 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 739 грн. 32 коп. основного боргу, 46 грн. 03 коп. пені, 54 грн. 35 коп. річних та 196 грн. 50 коп. інфляційних.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обовязково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кишенька», м. Львів, просп. Червоної Калини, 102 кв.49 (код ЄДРПОУ 34711374) на користь Приватного підприємства «Зорепад-Люкс», м. львів, вул Драгана, 26/13 (код ЄДРПОУ 25228655) 739 грн. 32 коп., основного боргу, 46 грн 03 коп. пені, 54 грн. 35 коп. річних, 196 грн. 50 коп. інфляційних, 102 грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя