Рішення № 16519208, 21.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.11 Справа № 5015/2348/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

При секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «ТрастТер», м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів,

про визнання недійсним договору поставки від 11.03.2008 року № 07/0308-КП, визнання недійсним Додатку № 1 до Договору поставки № 07/0308-КП від 11.03.2008 року, визнання недійсним пункту 1.2. Договору поставки № 07/0308-КП від 11.03.2008 року та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не зявився.

Представнику позивача розяснено права і обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. За клопотанням представника позивача від 19.05.2011 року, вх. № 11316/11, здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «ТрастТер»,

м. Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»,

м. Львів, про визнання недійсним договору поставки від 11.03.2008 року № 07/0308-КП, визнання недійсним Додатку № 1 до Договору поставки № 07/0308-КП від 11.03.2008 року, визнання недійсним пункту 1.2. Договору поставки № 07/0308-КП від 11.03.2008 року та стягнення судових витрат.

Ухвалою від 04.05.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.05.2011 року.

19.05.2011 року розгляд справи відкладено на 09.06.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Судове засідання 09.06.2011 року відкладено на 21.06.2011 року.

В судове засідання 21.06.2011 року представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та доповненнях до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, 20.06.2011 року подав відзив на позовну заяву за вх. № 13748/11, у якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Приватне підприємство «ТрастТер»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 19328849, знаходиться за адресою: 79052, Львівська область, м. Львів, вул. Широка, буд. 69 кв. 99, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 762282, Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 332381 та Довідкою Львівського обласного управління статистики № 1110 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31730064, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Банківська, буд. 5, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серії ААБ № 597178 (докази в матеріалах справи).

Між Приватним підприємством «ТрастТер»(надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(надалі відповідач, покупець) 11.03.2008 року укладено Договір на поставку № 07/0308-КП (надалі - договір).

Згідно пункту 1.1. договору предметом договору є комплект обладнання, надалі товар, згідно спеціалізації до договору, яка з моменту підписання є його невідємною частиною.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що постачальник передає у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити вартість товару для подальшої передачі в фінансовий лізинг ПП «ТрастТер».

Розділом 2 договору передбачено ціну та загальну вартість договору.

Так, пунктом 2.1. договору встановлена загальна ціна договору, яка на момент його підписання складає 1575000 грн. 00 коп.

Розділом 3 договору встановлено умови розрахунків між сторонами.

Пунктом 3.1. встановлено обовязок покупця проводити оплату наступним чином: 20 відсотків авансового платежу після чого договір вступає в силу та 80 % суми покупець перераховує на рахунок постачальника протягом пятнадцяти банківських днів після сплати авансового платежу. Допускається дострокова оплата.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що товар має бути поставлений покупцю протягом тридцяти днів після попередньої оплати, допускається дострокова поставка товару.

Розділом 9 договору передбачено порядок набрання чинності та термін дії договору.

Так, пунктами 9.1. та 9.2. договору встановлено, договір набирає чинності з моменту отримання постачальником авансового платежу від покупця та діє до моменту виконання сторонами своїх зобовязань за ним.

Специфікацією, яка є додатком № 1 до договору, визначено що предметом договору є пять чотирьохвісних напіввагонів моделі ТУ У 35.2-01124454-032-2004.

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

05.05.2008 року постачальник передав, а покупець прийняв пять чотирьохвісних напіввагонів моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, сітьові номера: 56263064, 56263072, 56263080, 56263106, 56263114, що підтверджується Актом прийому-передачі, підписаним повноважними представниками сторін.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами статті 202 ГК України Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, сторонами договору виконано свої зобовязання повністю, зокрема відповідач повністю оплатив вартість товару, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати, згідно з ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя

20.06.2011 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення, оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.