Рішення № 16519158, 31.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.11 Справа№ 5015/1222/11

за позовом відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком”

до відповідача відкрите акціонерне товариство «Селянський комерційний банк «Дністер»

про стягнення заборгованості

ціна позову 2167,39грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи

від відповідача ОСОБА_2., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в Львівської філії ВАТ “Укртелеком” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості з відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер»в розмірі 2167,39грн,, в тому числі 2087,66грн. основного боргу, 36,44грн. пені, 14,58грн. 3% річних, 28,71грн., 28,71грн. інфляційних нарахувань. Також, Позивач просить судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1222/11 від 12.03.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 30хв. 21.03.2011р. В судових засіданнях 21.03.2011р., 24.03.2011р., 31.03.2011р. оголошувались перерви.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі про порушення провадження у справі, яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідмолення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду копію довіреності на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив в частині пені, 3% річних та інфляційних нарахувань з причин та підстав, зазначених у відзиві.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва; копію витягу про включення Відповідача в ЄДРПОУ; копію постанови Правління Національного банку України №128 від 13.03.2010р.; відзив на позовну заяву.

Згідно відзиву на позовну заяву, Відповідач не заперечує проти основного боргу в розмірі 2087,66грн. та зазначає, що даний борг буде погашено шляхом включення до наступного кошторису витрат на здійснення ліквідаційної процедури банку по мірі надходження коштів. Крім того, Відповідач зазначає, мотивуючи ст.ст.88, 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.9.1 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодаства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №369 від 28.08.2001р., ч.2 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспромодності боржника або визнання його банкрутом», про протиправність нарахування пені, 3% річних, інфляційнихнарахувань, мотивуючи наведене також початком процесу ліквідації банку.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення основного боргу.

05.08.2005р. між Позивачем (Підприємство звязку) та Відповідачем (Споживач) укладено договір №570 про надання послуг електрозвязку (далі Договір), відповідно до п.1 якого, Підприємство звязку надає послуги електрозвязку.

Відповідно до п.п.3.2.8, 3.2.16 Договору, Споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону; своєчасно вносити плату за користування радіоточкою.

Згідно п.4.5 Договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.7.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дня підписання і діє пять років.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Також, Сторонами підписано додаток №2 до Договору (перелік послуг).

Відповідачем надіслано Позивачу листа №51 від 14.12.2010р. про дострокове розірвання Договору, який Відповідачем прийнято (вх. №1840 від 24.12.2010р.).

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку боргу, борг Відповідача перед Позивачем за Договором за період з червня 2010р. по грудень 2010р. становить 2087,66грн.

В матеріалах справи відсутні, та Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу станом на час подання позову чи станом на час вирішення спору судом.

Відповідачем у відзиві борг в розмірі 2087,66грн. визнано.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства . Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України ).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.ст.33, 36 Закону України “Про телекомунікації”, п. 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, зокрема за несвоєчасну оплату отриманих ними телекомунікаційних послуг.

Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Щодо доводів відзиву Відповідача про відсутність підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

13.03.2010р. Правлінням Національного банку України винесено Постанову №128, відповідно до п.1 якої постановлено з 15.03.2010р. відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації ВАТ «СКБ «Дністер», та відповідно до п.2 Постанови, призначено ліквідатора.

Відповідно до п.4 ст.91 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку. Зі змісту наведеної статті вбачається, що проценти та неустойка є економічними санкціями.

Враховуючи вищенаведене, та те, що банківську ліцензію ВАТ «СКБ «Дністер»відкликано та призначено ліквідатора з 15.03.2010р., та те, що пеня, 3% річних та інфляційні нарахування розраховано за період листопад-грудень 2010р. (після відкликання ліцензії та призначення ліквідатора), враховуючи вимоги п.4 ст.91 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення

Відповідно до позовної заяви та наявних в матеріалах справи розрахунків 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, вони розраховані за період листопад-грудень 2010р.

Враховуючи вищенаведене, в суда відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Крім того, суд зазначає, що незважаючи на зазначення Відповідачем про погашення заборгованості шляхом включення до кошторису витрат, наведене не позбавляє можливості суда розглядати позов по суті та виносити рішення, та не ставить в залежність розгляд справи від процедури звернення рішення до виконання не ставиться.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 2087,66грн. основного боргу підлягають до задоволення, в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

31.03.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.04.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст.82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 36 Закону України “Про телекомунікації”, п.108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., ст. 91 Закону України “Про банки і банівськьку діяльність” суд -

В И Р І Ш И В:

1.У позові відмовити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер»(79017, м.Львів, вул.Переяславська, 6-А, ідентифікаційний код 19159542) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ «Укртелеком»в особі Львівської філії ВАТ «Укртелеком»(79000, м.Львів, вул.Дорошенка, 43, ідентифікаційний код 01186030) 2087,66грн. основного боргу, 97грн. 92коп. державного мита та 226,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя