Рішення № 16519138, 20.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.11                                                                                           Справа№ 5015/2226/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Галамай розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ –Металавтопром”,

м. Львів

До відповідача: Дрогобицького меблевого підприємства „КАРПАТИ УТГО”, м. Дрогобич

Про стягнення 79322,60 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Хомик В.П. –представник

від відповідача: Януш Т.О. –представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ –Металавтопром” до Дрогобицького меблевого підприємства „КАРПАТИ УТГО” про стягнення 79322,60 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2011 р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 05.05.2011 р.

В судовому засіданні 05.05.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

20.06.2011 р. позивач в судовому засіданні позов підтримав з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 39322,60 грн. заборгованості, з мотивів, наведених в позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Відповідач позовні вимоги в судовому засіданні визнав повністю.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 20.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Протягом грудня 2009 року та січня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ –Металавтопром” було поставлено товар Дрогобицькому меблевому підприємству «Карпати УТГО»загальною вартістю 127573,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0150 від 02.12.2009 р., № РН-0157 від 14.12.2009 р., № РН-0000005 від 27.01.2010 р. (а.с.6,8,9). За отриманий товар відповідач зобов’язувався провести оплату, однак, розрахувався лише частково в розмірі 48251,06 грн.

Позивачем була направлена претензія № 23 від 18.02.2011 р. про оплату заборгованості в сумі 79322,60 грн., яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 79322,60 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в період з грудня 2009 р. по січень 2010 р. отримав від позивача товар на загальну суму 127573,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0150 від 02.12.2009 р., № РН-0157 від 14.12.2009 р., № РН-0000005 від 27.01.2010 р. (а.с.6,8,9).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, провівши оплату в розмірі 48251,06 грн., неоплаченим залишився борг за отриманий товар в сумі 79322,60 грн.

Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

18.02.2011 року направлена позивачем відповідачу претензія № 23 про оплату заборгованості в розмірі 79322,60 грн. залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Проте під час розгляду справи судом відповідачем проведено часткову сплату заборгованості на суму 40000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.49). В частині стягнення 40000,00 грн. провадження в справі підлягає припиненню.

Отже, неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 39 322,60 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 793,23 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43,44;45,46,6,7,12,32,33,34,36,43, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Дрогобицького меблевого підприємства «КАРПАТИ УТГО» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна 1, код ЄДРПОУ 03972658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ –Металавтопром” (79069, м.Львів, вул.Шевченка 323, код ЄДРПОУ 30994335) –39322,60 грн. заборгованості, 793,23 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 40000,00 грн. заборгованості –провадження у справі припинити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.06.2011 р.

Суддя