Рішення № 16519032, 15.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.11 Справа№ 5015/435/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач”, м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтонавантажувач”, м. Київ

до відповідача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агростар”, м. Київ

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м.Львів

про: розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: Гаврилюк О.Р.

від відповідача 1: Уперенко А.О.

від відповідача 2: не зявився

від третьої особи: не зявився

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтонавантажувач” про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, а саме: нежитлові приміщення корпусу №12 літ.“А-4”, позначені в технічній документації цифрами 53 (пятдесят три), 54 (пятдесят чотири), загальною площею 1409,7 кв.м.

Ухвалою суду від 02.02.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.02.2011р.

10.02.2011р. позивачем направлено суду заяву про забезпечення позову б/н від 07.02.2011р. (зареєстрована канцелярією суду за № 3161/11) шляхом накладення арешту на майно, що було продано ТзОВ “Укравтонавантажувач” на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим №1688, а саме: нежитлові приміщення корпусу №12 літ. “А-4”, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54, загальною площею 1409,7 кв. м. Дана заява відхилена судом, оскільки позивачем, відповідно до ст.66 ГПК України, на підтвердження викладених в заяві обставин не долучено доказів, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 16.02.2011р. розгляд справи відкладено на 02.03.2011р. З метою надання можливості сторонам представити суду додаткові докази у справі, ухвалою суду від 02.03.2011р. розгляд справи відкладено на 30.03.2011р. За клопотанням сторін, ухвалою суду від 30.03.2011р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 14.04.2011р. Ухвалою суду від 14.04.2011р. розгляд справи відкладено на 23.05.2011р. та залучено до участі у справі відповідача 2 ТзОВ “Агростар”, власника спірних нежитлових приміщень. Ухвалою суду від 23.05.2011р. розгляд справи відкладено на 15.06.2011р. та залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”

В судовому засіданні 15.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві, запереченні на пояснення відповідача від 01.03.2011р. та поясненні у справі від 03.03.2011р. Зокрема зазначив, що господарським судом Львівської області 30.04.2010р. порушено провадження у справі №33/29 про банкрутство ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” та ухвалою суду від 28.10.2010 р. введено процедуру санації боржника. Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитись від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, зокрема якщо виконання договору завдає збитків боржнику або виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Відповідно до укладеного 19.11.2009р. між позивачем та відповідачем 1 договору купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим №1688, позивач, згідно акту прийому-передачі майна від 30.11.2009 р. передав відповідачу 1 нежитлові приміщення корпусу №12 літ “А-4”, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54, загальною площею 1409,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка Т., буд. 321 по ціні 110000,00 грн. Однак відповідач 1 розрахунок з позивачем протягом 30 днів не провів, чим порушив вимоги п. 2.1 договору купівлі-продажу. Факт невиконання зобовязань по оплаті приміщень та факт укладення такого договору перешкоджає відновленню платоспроможності позивача (боржника у справі про банкрутство №33/29). Таким чином, керуючись ст.ст. 525, 611,615,651,692,1212 ЦК України, ч. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позивач просить розірвати договір купівлі-продажу та визнати за позивачем право власності на згадані нежитлові приміщення.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому поясненні (зареєстроване канцелярією суду 16.02.2011р. за № 3695/11) та додаткових поясненнях б/н та дати (зареєстровані канцелярією суду 29.03.2011р. за №7186/11 та 23.05.2011р. за №11438/11), просить в позові відмовити. Зокрема покликається на те, що 30.11.2009 р. між відповідачем 1 та позивачем укладено договір №30/11-09, відповідно до умов якого ТзОВ “Укравтонавантажувач” продав, а ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” придбав автонавантажувачі моделі 41.030 ЛЕВ в кількості 4 штуки по ціні 165000грн. 00коп., що в сумі складає 660000грн. 00коп. Таким чином, у відповідача 1 виникло право вимоги кредитора до позивача на суму переданого у власність товару. Дану суму було зараховано як зустрічну однорідну грошову вимогу по договору купівлі продажу від 19.11.2009р., про що генеральний директор позивача Буденкевич Б.С. зробив заяву в простій письмовій формі, в якій зазначив, що розрахунки за договором купівлі-продажу від 19.11.2009р. проведено повністю, будь-яких матеріальних претензій ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” до ТзОВ “Укравтонавантажувач” немає. Також відповідач 1 повідомив суд про те, що спірні приміщення були продані відповідачем 1 набувачу ТзОВ “Агростар”, згідно договору купівлі-продажу , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 10.02.2011р. за реєстровим №310. Таким чином, твердження позивача про невиконання відповідачем 1 зобовязань по оплаті не відповідає дійсності, розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на продане майно за позивачем є безпідставними. В судове засідання відповідач 2 явки уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Третя особа в судове засідання представника не направила, письмового пояснення по суті позовних вимог не подала, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду від 23.05.2011р. не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, суд встановив наступне.

Позивач просить розірвати договір купівлі-продажу від 19.11.2009р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укравтонавантажувач”, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим №1688, оскільки відповідач 1 в порушення п.2.1 договору не здійснив оплату протягом 30 днів з моменту підписання договору та станом на час звернення з позовом до суду.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, відповідно до якого, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, зокрема розірвання договору, позивач зазначає, що одностороння відмова встановлена ч.10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до якої керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, зокрема, якщо виконання договору завдає збитків боржнику або виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Оскільки, ухвалою господарського суду Львівської області від 30.04.2010р. порушено справу №33/29 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач”, а ухвалою господарського суду від 28.10.2010р. у справі №33/29 про банкрутство введено процедуру санації ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач”, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Скочка І.Я., таким чином, як зазначає позивач, керуючий санацією має право в порядку ч.10 ст. 17 вказаного Закону відмовитися від виконання договору купівлі-продажу від 19.11.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3. з проханням передати ТзОВ “Укравтонавантажувач” заяву про відмову від виконання договору, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим №1688, та просив у семиденний строк повернути ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54 загальною площею 1409,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Шевченка Т., буд 321. Заяву позивача зареєстровано 27.01.2011р. в реєстрі за № 442.

Судом встановлено, що між ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач”, в особі генерального директора Буденкевича Б.С. (продавець), та ТзОВ “Укравтонавантажувач”, в особі директора Богомаза В.В. (покупець), було укладено договір купівлі-продажу від 19.11.2009р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за реєстровим №1688, відповідно до умов якого продавець зобовязувався передати нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54 загальною площею 1409,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Шевченка Т., буд 321 (надалі обєкт продажу), а покупець зобовязувався прийняти обєкт продажу у власність і сплатити ціну (110000,00 грн. п. 1.4 договору) відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та зареєструвати право власності на обєкт продажу у передбаченому законом порядку (п.1.1). Факт передачі спірних нежитлових приміщень підтверджується підписаним повноважними особами та скріпленим печатками сторін актом прийому передачі майна від 30.11.2009 р.

Відповідно до п. 2.1 договору повний розрахунок за обєкт продажу здійснюється покупцем продавцю протягом 30 днів з моменту підписання цього договору. Факт повного розрахунку за обєкт продажу буде підтверджуватися заявою продавця, викладеною в простій письмовій формі.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До матеріалів справи відповідачем 1 долучено договір №30/11-09 від 30.11.2009 р., укладений між ТзОВ “Укравтонавантажувач”, в особі директора Богомаз В.В. (продавець) та ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач”, в особі директора Буденкевича Б.С. (покупець), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє на умовах , викладених в договорі автонавантажувачі моделі 41.030 ЛЕВ (надалі - товар), в кількості 4 шт. по ціні 165000грн. 00коп., на загальну суму 660000грн. 00коп. Факт передачі товару підтверджується підписаною повноважними особами видатковою накладною та довіреністю №627 від 20.11.2009 р. на отримання товару виписаною на імя Буденкевич Б.С. Відповідно до п. 2.2 договору №30/11-09 від 30.11.2009 р. оплата проводиться шляхом здійснення безготівкового переказу коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця, або будь-яким способом не забороненим законодавством України і погодженим сторонами. Відповідно до п.10.1 договору №30/11-09 від 30.11.2009 р., він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2009р.

Відповідач 1 звернувся до генерального директора ТзОВ “ТВП Львівський автонавантажувач” Буденкевича Б.С. з листом №ІК-388-17/09 від 17.12.2009 р., в якому зазначив, що оскільки ТзОВ “Укравтонавантажувач” має грошові зобовязання перед ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач”, згідно договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. від 19.11.2009 р. за реєстровими номерами 1688 та 1691 на суму 760000грн. 00коп., а ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” в свою чергу має грошові зобовязання перед ТзОВ “Укравтонавантажувач” за договором поставки від 30.11.2009 р. №30/11-09 на суму 660000грн. 00коп. та за договором поруки від 27.11.2009 р. №09/145-Д у розмірі сплаченого ВАТ “Львівобленерго” боргу за спожиту електроенергію у розмірі 145631грн. 99коп., відповідач 1 просить провести зарахування зустрічних вимог ТзОВ “Укравтонавантажувач”та ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” у розмірі 760000грн. 00коп.

Відповідно до п. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов”язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічна норма щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань встановлена і ч. 3 ст. 203 ГК України. Таким чином заяви однієї сторони достатньо для проведення такого зарахування.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду (відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у Постанові від 22.07.2004 р. N 15-03/186).

До матеріалів справи долучено підписану генеральним директором ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” Буденкевичем Б.С. заяву про те, що розрахунок по договору купівлі-продажу, укладеному між ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” та ТзОВ “Укравтонавантажувач”, посвідченому ОСОБА_1., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 19.11.2009р. за реєстровим №1688, ТзОВ “Укравтонавантажувач” проведено повністю, будь-яких матеріальних претензій ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” до ТзОВ “Укравтонавантажувач” не має, що підтверджує той факт, що позивач прийняв пропозицію відповідача 1 про зарахування зустрічних вимог.

Таким чином, вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу від 19.11.2009р. у звязку з неоплатою відповідачем 1 обєкту продажу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки зарахування сторонами зустрічних вимог документально підтверджено, позивач підписав заяву про повний розрахунок за договором (як це передбачено пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 19.11.2009р.).

Пояснення заступника керуючого санацією ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач (на день укладення договору генеральний директор товариства) Буденкевича Б.С. про те, що заява про повне погашення боргу відповідачем 1 була ним підписана одночасно з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2009 р., оскільки положеннями такої угоди було передбачено її складання, судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу від 19.11.2009р., повний розрахунок за обєкт продажу здійснюється покупцем продавцю протягом 30 днів з моменту підписання цього договору. Факт повного розрахунку за обєкт продажу буде підтверджуватися заявою продавця, викладеною в простій письмовій формі, тобто договором передбачено, що заява складається після повного розрахунку за обєкт продажу, і аж ніяк не в день укладання договору.

Щодо посилання позивача на те, що відчуження майна по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2009р. здійснено за заниженою ціною, то таке твердження не відноситься до передбачених законом підстав для розірвання договору.

Щодо вимоги позивача про визнання за ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” право власності на нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54 загальною площею 1409,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул.Т.Шевченка, буд 321, суд також зазначає наступне.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 19.11.2009р., продавець зобовязується передати нежитлові приміщення - обєкт продажу, а покупець зобовязується прийняти обєкт продажу у власність та зареєструвати право власності на обєкт продажу у передбаченому законом порядку (п.1.1 договору).

Розділом 5 договору (перехід права власності) встановлено, що згідно ст. 657 ЦК України цей договір підлягає державній реєстрації. Право власності на обєкт продажу, згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору. Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на обєкт продажу підлягає державній реєстрації у передбаченому законом порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи додаткового пояснення відповідача-1 (зареєстроване канцелярією суду 23.05.2011р. за № 11438/11) відповідачем-1 на підставі умов договору та положень ст.ст. 182, 334, 657 ЦК України здійснено державну реєстрацію договору та відповідно право власності на придбане майно.

Реалізуючи своє право власності на майно, відповідач-1 10.02.2011р. продав належне йому нерухоме майно відповідачу-2 ТзОВ “Агростар” на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2., зареєстрованого в реєстрі за № 310. ТзОВ “Агростар” виконав усі зобов”язання, передбачені договором купівлі-продажу в повному обсязі. Таким чином новий власник є добросовісним набувачем майна.

З огляду на викладені обставини у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54 загальною площею 1409,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул.Т.Шевченка, буд 321.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Судові витрати (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 193,203,334 ГК України, ст.ст. 182, 328, 526, 601, 655 ЦК України, ст.ст. 4-3,33,34,36,43,49, 82 - 85 ПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя Гоменюк З.П.