Рішення № 16518829, 06.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2011 р. Справа № 4/072-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Український мясокомбінат", м.Харків

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", м. Біла Церква

про стягнення 77958,35 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1., предст., дов. №69 від 04.05.2011 р.,

від відповідача ОСОБА_2., предст., дов. від 10.01.2011 р.

Обставини справи:

Закритим акціонерним товариством " Український мясокомбінат " (позивач) заявлено позов до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (відповідач) про стягнення 77958,35грн. заборгованості, з яких 65996,40 грн. сума основного боргу, 2383,92 грн. - пеня, 466,50 грн. 3% річних, 1319,93 грн. інфляційних втрат, 6599,64 грн. штраф, 1191,96 грн. розстрочка неоплаченої продукції у вигляді комерційного кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за Договором поставки № 528 від 07.06.2010р. в частині оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2011р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 30.05.2011р.

30.05.2011р. в судовому засіданні на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 06.06.2011р., про що сторони повідомлені особисто під розписку в бланку про оголошення перерви, для підготовки відповідачем письмового відзиву на позов та подання інших витребуваних судом документів.

06.06.2011р. відповідачем було подано письмовий відзив на позов № 539, в якому останній зазначає, що суму основного боргу визнає в повному обсязі, що стосується розміру штрафний санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат, просить відмовити в задоволенні вказаних вимог, у звязку зі скрутним фінансовим становищем, яке склалось не з його вини. Відзив прийнято судом до розгляду.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги з мотивів викладених у позові. Також присутній в судовому засіданні представник позивача обґрунтував правову природу нарахування відсотків у вигляді комерційного кредиту.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд,

встановив:

07 червня 2010 року між Закритим акціонерним товариством "Український мясокомбінат" (постачальник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (покупець) було укладено Договір поставки № 528, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.3.1. договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію.

У відповідності до п.3.2. Договору, якість продукції, що поставляється, має відповідати відповідним нормативним документам та іншим вимогам до якості продукції, що обовязково підтверджується відповідними посвідченнями, які надаються для кожного окремого відвантаження продукції, та у яких зазначаються номера нормативних документів, а також ветеринарним свідоцтвом (ф.№2).

Пунктом 3.6. даного Договору передбачено, що у разі виявлення продукції неналежної якості, яка поставляється, покупець має повідомити про це постачальника протягом 24 годин з моменту отримання продукції, а постачальник зобовязаний прийняти неякісну продукцію від покупця.

Так, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 65996,40 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-0000862 від 22.01.2011 р. на суму 65996, 40 грн. (копія в матеріалах справи), яка підсипана та скріплена печатками обох сторін.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що розрахунки здійснюються за готівковий та безготівковий розрахунок протягом 14 календарних діб з моменту постачання продукції.

Проте, в порушення у мов договору, відповідач належним чином та у встановлені договором строки, за поставлений товар не розрахувався, у звязку з чим позивачем з метою досудового врегулювання спору було направлено відповідачу претензію № 66 від 18.04.2011р. в порядку статті 6 Господарського процесуального кодексу України з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується також наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. (оригінал якого було досліджено в судовому засіданні),з якого вбачається що сума боргу становить 65996,40 грн.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, та у звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Станом на дату винесення рішення відповідач свої зобовязання перед позивачем в повному обсязі не виконав, за отриманий товар не розрахувався, доказів оплати суду не надав, в судовому засіданні проти наявного боргу в розмірі 65996,40 грн. не заперечував, у звязку з чим у суду є достатні підстави для задоволення суми боргу в розмірі 65996,40 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 3% річних складають 466,50 грн., інфляційні втрати 1319,93 грн.

Судом було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат заявлений позивачем є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення 3% річних в сумі 466,50 грн. та 1319,93 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлено пеню в розмірі 2383,92 грн.

Відповідно до п. 6.3. Договору, у випадку прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню в розмірі 0,5 % (не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, який сплачується пеня) від суми с простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 2383,92 грн. (за період з 07.02.2011р. по 03.05.2011р.) визначена позивачем вірно, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та періоду нарахування, визначеного статтею 232 Господарського кодексу України, у звязку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до умов договору позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 6599,64 грн., нарахований у відповідності до п. 6.2, яким встановлено, що за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати продукції покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього штраф у розмірі 10%.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (6.2) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення 6599,64 грн. штрафу є обґрунтованою.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення1191,96 грн. розстрочки неоплаченої продукції у вигляді комерційного кредиту, нарахованого на підставі положень ст..ст.1057,1054,1048 Цивільного кодексу України.

Суд, розглянувши вказану вимогу, а також заслухавши пояснення представника позивача щодо підстав її нарахування, відмовляє в задоволенні стягнення комерційного кредиту з огляду на наступне:

Відповідно до п. 3 статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно приписів статті 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, в свою чергу, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може бути визначений: договором (в такому разі проценти є істотною умовою кредитного договору (ст. 1054) та обов'язково узгоджуються сторонами у самому договорі); законом, зокрема Цивільним кодексом (ст.. 1048 ЦК України договір позики, ст.. 1057 ЦК України комерційний кредит).

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 1191,96 грн. позивач здійснює розрахунок за користування грошовими коштами з посиланням на статтю 1057 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів вказаної статті визначено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, частиною 2 ст. 1057 ЦК України визначено, що до комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу (обовязкова письмова форма), якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Аналізуючи норми вищезазначених статтей, суд зазначає, що юридична природа комерційного кредитування характеризується можливістю авансування, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг. Так, на виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу комерційний кредит може бути наданий продавцем покупцю шляхом відстрочення або розстрочення оплати товарів. Проте, вказана норма можлива тільки в разі закріплення її як умови договору, що прямо зазначено в статті 1057 ЦК України.

Однак, з матеріалів справи, а також договору не вбачається факт надання позивачем комерційного кредиту у вигляді розстрочки чи відстрочки. Нормами господарського законодавства визначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання зобовязання на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка означає виконання зобовязання частками.

В свою чергу, пунктом 5.3 договору передбачено, що розрахунки здійснюються за готівковий та безготівковий розрахунок протягом 14 календарних діб з моменту постачання продукції.

Вказана умова дає покупцю право здійснити розрахунки за товар в будь-який із календарних днів протягом 14 днів, що ніяким чином не повязано з відстрочкою чи розстрочкою даного платежу.

Крім того, розділом 6 договору закріплена відповідальність сторін за порушення договору у вигляді неустойки (штрафу та пені), правом на стягнення яких позивач скористався. Що стосується стягнення з покупця комерційного кредиту в розмірі облікової ставки НБУ, вказана умова договором закріплена не була, а отже не погоджена сторонами у спосіб визначений чинним законодавством (ст. 1055 Цивільного кодексу України), у звязку з чим дана вимога є необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами в розумінні статтей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим суд відмовляє в задоволенні стягнення 1991,96 грн. комерційного кредиту.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" заборгованості за договором поставки підлягають частковому задоволенню, а саме на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 65996,40 грн., 2383,92 грн. пені, 466,50 грн. 3% річних, 1319,93 грн. інфляційних втрат, 6599,64 грн. штрафу.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735) на користь Закритого акціонерного товариства "Український мясокомбінат" (61023, м. Харків , вул. Пушкінська, 104, код ЄДПРОУ 33291292) 65996( шістдесят пять девятсот девяносто шість) грн. 40 коп. основного боргу, 1319 (одну тисячу триста девятнадцять) грн. 93 коп. інфляційних витрат, 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 50 коп. 3% річних, 2383 (дві тисячі триста вісімдесят три) грн.. 92 коп. пені, 6599 (шість тисяч пятсот девяносто девять) грн. 64 грн. штрафу, 767 (сімсот шістдесят сім) грн.. 66 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн.. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. В частині стягнення 1191 грн. 96 коп. розстрочки неоплаченої продукції у вигляді комерційного кредиту відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 21.06.2011р.