Рішення № 16518691, 23.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" червня 2011 р.Справа № 8/5007/44/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. - дов. №182/10 від 23.12.10р.

від відповідача ОСОБА_2 - дов. від 11.04.11р.

Розглянув справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м. Бердичів Житомирської області)

про стягнення 6 459 710, 05 грн.

Розгляд спору продовжено за клопотанням сторін у відповідності до ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 21.06.11р. оголошувалась перерва до 23.06.11р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 6459710,05 грн. заборгованості за поставлений природний газ згідно договору №06/09-1339 ТЕ-10 від 23.09.09р., з яких 5216027,62 грн. - сума основного боргу, 408127,79 грн. - пеня, 213342,73 грн. - 3% річних та 622211,91 грн. - інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечував.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір на поставку природного газу №06/09-1339 ТЕ-10 від 23.09.09р., додаткові угоди до договору, розрахунки, акти приймання-передачі, свідоцтва про державну реєстрацію, статути, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.09р. між сторонами був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-1339 ТЕ-10 від 23.09.09р. (а.с.19-25), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) природний газ за наявності його обсягів, а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору (п.п.1.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ згідно п. 5.1 договору проводиться грошовим коштами в такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов даного договору, позивач протягом жовтян - грудня 2009 р. та січня - травня 2010 р. поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 11859633,37 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.29-36).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати природного газу виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 5216027,62 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 5216027,62 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 213342,72 грн. 3% річних, 622,211,91 грн. інфляційних та 408127,79 грн. пені.

Згідно п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.10 договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що 3% річних, інфляційні та пеня нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго", 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Л. Карастоянової, 29, код ЄДРПОУ 32794899

на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827

- 5216027,62 грн. - основного боргу;

- 408127,79 грн. - пені;

- 213342,73 грн. - 3% річних;

- 622211,91 грн. - інфляційних;

- 25500,00 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДавидюк В.К.

Дата підписання: 27/06/11/

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу