Рішення № 16518676, 25.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2011 р.

Справа № 5004/847/11 за позовом Підприємця ОСОБА_1, м.Новоград-Волинський Житомирської області

до відповідача: Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву", м.Луцьк

про стягнення 141 393,74 грн.

Суддя Бондарєв С.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець;

ОСОБА_2 - довіреність №87 від 26.05.2011р.

від відповідача: н/з.

СУТЬ СПОРУ: Позивач Підприємець ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву, в якому просить стягнути з відповідача 141 393,74 грн., в т.ч. 100 000,00 грн. - основного боргу за відпущений згідно накладної №ПП-1318 від 01.09.2009р. товар (зерно) та 41 393,74 грн. - збитків, завданих позивачу при продажу зерна, враховуючи різницю в цінах станом на 08.07.2011р.

Відповідач вдруге в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення №4302200330952).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку про можливість вирішення спору за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно підписаної сторонами видаткової накладної №2ПП-1318 від 01.09.2009р. Підприємець ОСОБА_1 поставив Державному підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву" товар на загальну суму 187 851,13 грн. (а.с.9). При цьому термін оплати сторони не визначили.

Відповідач оплатив товар частково на суму 87 851,13 грн., що підтверджується копією виписки з банку, та копіями платіжних доручень.

Позивач 17.01.2011р. направив на адресу відповідача претензію з вимогою провести оплату отриманого товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач за поставлений товар не розрахувався. Заборгованість відповідача становить 100 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 цього ж Кодексу).

Відповідно до ст.. 509 ЦК України зобовязанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.3 ст.509 ЦК України).

Тому суд приходить до висновку, з відповідача слід стягнути 100 000,00 грн. за поставлений товар.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 41 393,74 грн. - збитків.

Згідно ст. 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобовязує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий дохід, якби договір був виконаний належним чином.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобовязання належним чином.

За змістом ст. 1166 ЦК України упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобовязання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

В даному випадку позивачем в порядку, визначеному ст.ст. 33, 34 ГПК України не обґрунтовано та не доведено підставність нарахування 41 393,74 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, не надано суду доказів на підтвердження його реальної можливості на отримання доходів від здійснення передбаченої установчими документами установи діяльності.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 1 000,00 грн. та 166,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до суми задоволених вимог, слід стягнути з нього.

Керуючись ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 22, 509, 526, 530, 623, 692, 759, 1166 Цивільного кодексу України , ст. ст. 44, 49, п. 4, 82 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного комітету України з Державного матеріального резерву", м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11 (код ЄДРПОУ 00953065, р/р 26002055473060000 в ПАТ ВГРУ "Приватбанк", м. Луцьк, МФО 303440) на користь Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ "Укрсиббанк", МФО НОМЕР_3) - 100 000,00 грн. заборгованості та 1 000,00 витрат по сплаті. державного мита і 166,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 41 393,74 грн. збитків відмовити.

Суддя С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

25.06.11