Рішення № 16518628, 24.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р.

Справа № 5004/902/11 за позовом приватного підприємства "Стохід - Волинь", с. Радомишль, Луцький район

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Аванта", м. Луцьк

про стягнення 13014,64грн.

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з.

від відповідача: ОСОБА_1. - представник (довіреність у справі)

Суть спору: позивач - приватне підприємство "Стохід - Волинь" звернувся в господарський суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Аванта", в якій просить стягнути 13014,64грн. заборгованості в т.ч. 11590,74грн. основного боргу, 380,73грн. річних, 1043,17грн. інфляції.

В судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог на суму 1311,00грн., в звязку з поверненням товару та на суму 10279,74грн. в звязку з оплатою та просить стягнути з відповідача 925,20грн. інфляції, 337,96грн. річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 20.05.2011р. та представник в судовому засіданні повідомив, що 18.05.2011 року підприємством було оплачено 5000,00 грн. та 19.05.2011 року - 5279,74 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №16397 та №16570. Щодо інших позовних вимог заперечує з наступних підстав: заявлена сума основного боргу в розмірі 1311,00 грн. є безпідставною, так як товар (що не продавався) на дану суму боргу був повернутий.

Щодо нарахованих інфляційних (1043,17 грн.) та 3% річних (380,73 грн.) пояснив, що для точного та законного нарахування штрафних санкцій (інфляційних та 3% річних) необхідно знати дати реалізації поставленого товару (кожної одиниці окремо або ж партії згідно кожної окремої видаткової накладної). Відповідач таких даних для суду не надав, а отже і підстав нараховувати штрафні санкції не має.

Договором обумовлено момент оплати - по факту реалізації товару. Оскільки строк оплати товару не настав, просить у позові в частині стягнення 1311,00грн. основного боргу, 1043,17грн. інфляції, 380,73грн. річних відмовити.

Ухвалою суду від 23.05.2011 року в підтвердження свого відзиву - заперечення зобовязано відповідача: до 20.06.2011 року подати суду: належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій; пояснення з посиланням на докази щодо залишків поставлених позивачем згідно договору від 21.04.2009 року № 250-09 товарів (книги руху товарно - матеріальних цінностей, складські книги, баланси з розшифровкою кредиторської заборгованості, докази часткової оплати тощо) з зазначенням найменування, кількості, вартості, місцезнаходження товарів); заявки на товар; відповіді на заявки; накладні, по яких товар не реалізований; докази про дату /по днях/ і кількість реалізованого товару.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, натомість подав суду пояснення від 21.06.2011 року, в якому повідомив, що на даний момент залишки поставлених товарів відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, оцінивши подані докази, суд встановив наступне:

21 квітня 2009 року між позивачем - приватним підприємством "Стохід - Волинь" та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Аванта" був укладений договір поставки № 250-09 (далі договір).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобовязання виникли з договору поставки від 21.04.2009 року №250-09.

Згідно п. п. 1.1, 4.1 договору позивач зобовязувався передавати у власність відповідачу товар, а відповідач - приймати та оплачувати його через 7 календарних днів з моменту реалізації товару. Згідно п. 8.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 року, та в будь - якому випадку до повного виконання зобовязань за договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних (а.с. 13 - 45) на загальну суму 22255,45грн. що отриманий та реалізований відповідачем, про що він підтвердив в поясненні від 21.06.2011р., проте в порушення умов договору не оплачений.

Заборгованість відповідача становить 11 590 грн. 74 коп., підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, що згідно розрахунку становить 337,96грн. - 3% річних та 925,20грн. інфляції.

В судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог на суму 1311,00грн., в звязку з поверненням товару та на суму 10279,74грн. в звязку з оплатою та просить стягнути з відповідача 925,20грн. інфляції, 337,96грн. річних.

Отже, в частині стягнення 11590,74грн. суми основного боргу провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору на момент розгляду справи по суті.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали підставою для заперечень.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що до задоволення підлягає 337,96грн. - 3% річних та 925,20грн. інфляції.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Аванта", (м. Луцьк, пров. Макарова, 5, код 35495114) на користь приватного підприємства "Стохід - Волинь", (с. Радомишль, Луцький район, Волинська область, вул. Центральна, 4, код 34868141) 925,20грн. інфляції, 337,96грн. річних, 130,14грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 11590,74грн. провадження у справі припинити.

Суддя П. Р. Слободян

Повний текст рішення

складено та підписано

24.06.11