Рішення № 16518580, 23.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2011 р.

Справа № 5004/884/11 за позовом Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинського, м.Володимир-Волинський

до відповідача: Приватного підприємства "РАЙН", с. Лище Луцького району

про стягнення 91534,41 грн. заборгованості

Суддя: Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., начальник відділення експлуатації фондів, довіреність від 22.06.2011 р. №999

від відповідача: директор Шийко О.С., ОСОБА_2., представник, довіреність від 01.03.2011 р. №01/11

в судовому засіданні взяв участь помічник військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України Гончар Б.С., посвідчення №29 від 16.08.2011 р.

Суть спору: Військовий прокурор Луцького гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинського звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "РАЙН" земельного податку в сумі 15262,19 грн. за період з грудня місяця 2010 р. по березень місяць 2011 р., а також орендної плати в сумі 76272,22 грн. за грудень місяць 2010 р., січень місяць 2011 р., березень місяць 2011 р., всього: 91534,41 грн. заборгованості, яка виникла на підставі договору оренди нерухомого військового майна від 01.12.210 р. та додаткового договору оренди №10 від 01.01.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача зобов'язань по повній та своєчасній сплаті орендної плати та компенсації земельного податку..

Ухвалою господарського суду від 08.06.2011р. розгляд справи відкладався за клопотанням представника відповідача для проведення взаємозвірки із позивачем.

У судовому засіданні прокурор та представник подали акт взаємозвірки, підписаний в односторонньому порядку, представник відповідача відмовився від підпису останнього з підстав викладених у відзиві від 18.05.2011 р. (а.с .26-27).

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, яке суд ухвалив відхилити, як необґрунтоване та безпідставне.

Прокурор та представник позивача просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Разом з тим, представник позивача стверджував про відсутність будь-яких домовленостей між сторонами про зменшення орендної плати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2010 року між квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинский в особі начальника підполковника Ліскова В.П. та приватним підприємством «Райн» в особі директора Лиса В.М. було укладено договір оренди нерухомого військового майна №8, розташованого в Луцькому гарнізоні за адресою: Волинська область, м. Луцьк, військове містечко №54, буд. 12 (казарма), 95 (учбовий корпус), 62 (сховище для техніки), 111 (склад), 38 (вартове приміщення), 113 (КПП), 57/17 (навіс для техніки, а.с. 13-17).

У відповідності до умов п. 1.1 цієї угоди КЕВ м. Володимир-Волинский зобовязалось надати, а ПП «Райн», в свою чергу, прийняти у строкове користування на період з 01.12.2010 р. по 30.12.2010 р. не житлові приміщення площею 933,70 кв. м. в будівлі №12 військового містечка №54, що знаходиться на балансі КЕВ м. Володимир-Волинский та розташоване за адресою: м. Луцьк, вул.. Стрілецька, 12.

У додатковому договорі оренди №10 від 01.01.2011 р. сторони домовилися п. 10.1 розділу 10 договору оренди від 01.12.2010 р. викласти в такій редакції: «Даний договір діє з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.» (а.с. 18).

У відповідності до п. 2.1 договору оренди від 01.12.2010 р. сторонами було визначено, що приміщення, які орендуються, вважаються переданими орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі.

Згідно приписів ч.1 ст.284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.1 договору оренди від 01.12.2010р. було визначено, що розмір орендної плати на базовий місяць на рівні 28358,58 грн. за результатами конкурсу, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2009 р.) 21078,15 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Крім того, відповідно до п. 5.15 договору оренди від 01.12.2010 р. орендар зобовязується, зокрема, щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка.

На виконання умов договору оренди позивачем було надано відповідачу, а останнім прийнято у строкове користування приміщення, визначені останнім, що підтверджується актами приймання-передачі нерухомого військового майна (а.с. 28-31 на звороті).

Проте, приватним підприємством «Райн» взяті на себе згідно договору оренди від 01.12.2010 р. зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків орендній платі та сплаті земельного податку (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, у звязку з чим заборгувало КЕВ м.Володимир-Волинский 91534,41 грн. Визначена сума заборгованості включає в себе земельний податок в сумі 15262,19 грн. за період з грудня місяця 2010 р. по березень місяць 2011 р., а також орендну плату в сумі 76272,22 грн. за грудень місяць 2010 р., січень місяць 2011 р., березень місяць 2011 р.

03.02.2010р. та 15.04.2011 р. у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу ПП «Райн» було направлено претензії (а.с. 20, 23) з вимогою проведення останнім належних розрахунків по орендній плати та погашення існуючої заборгованості.

Зазначені вимоги у визначений ст. 530 Цивільного кодексу України строк було залишено ПП «Райн» без відповіді та належного реагування. Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості 91534,41 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинский в особі начальника підполковника Ліскова В.П. та приватним підприємством «Райн» в особі директора Лиса В.М. договір оренди від 01.12.2010 р. за своєю природою є договір оренди.

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували відсутність факту користування ПП "РАЙН" орендованими приміщеннями у спірний період, неможливості використання приміщень з моменту приймання нерухомого майна в оренду згідно підписаних між сторонами актів 01.12.2010р. по 31.01.2011р., здійснення підприємством у вказані періоди реагування до другої сторони щодо невиконання останньою умов договору, неможливості використання орендованих приміщень орендарем з тих чи інших підстав, звернень у спірний період до відповідача із заявами щодо перегляду орендної плати, її зменшення, внесення до договорів відповідних змін тощо.

Судом не можуть взяті до уваги як належні та допустимі докази по справі листи відповідача (а.с. 32-34) про недопуск останнього до орендованих приміщень, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання їх позивачу. Крім того, того в актах обстеження орендованих приміщень (а.с.38-42) відсутні відомості про посади осіб, які підписували останні, при обстеженні не був присутній представник КЕВ м.Володимир-Волинский.

Разом з тим, відповідач стверджує, що не міг користуватися орендованими приміщеннями через затоплення останніх в період з грудня місяця 2010 р. по березень місяць 2011 р., проте 01.01.2011 р. між сторонами було підписано додатковий договір оренди №10 про продовження дії договору від 01.12.2010 р. до 31.12.2012 р. без будь-яких застережень та зауважень з боку відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність предявленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості 91534,41 грн.

Сума заборгованості 91534,41 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), слід у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному обємі стягнути в дохід Державного бюджету з приватного підприємства «Райн».

Враховуючи вищевикладене, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, , господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Райн» (Волинська область, Луцький район, с.Лище, вул. Шкільна, 1А, код ЄДРПОУ 356942050, р/р 2600095822 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинский (м. Володимир-Волинський, вул.. Академіка Глушкова, 1, код ЄДРПОУ 07516184, р/р 35220014000337, УДК у Волинській області) 76272,22 грн. заборгованості по орендній платі, 15262,19 грн. заборгованості по компенсації земельного податку, а всього: 91534,41 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Райн» (Волинська область, Луцький район, с.Лище, вул. Шкільна, 1А, код ЄДРПОУ 356942050, р/р 2600095822 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) в дохід Державного бюджету 915,34 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. О. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

23.06.11