Рішення № 16518576, 24.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р.

Справа № 5004/925/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка", м. Луцьк

третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

громадської організації інвалідів "Волинський фонд активної реабілітації неповносправних", м. Луцьк

регіонального відділення Фонду Державного майна України по Волинській області, м. Луцьк

до відповідачів: Луцької міської ради, м. Луцьк

територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, м. Луцьк

громадської організації "Культурно-просвітницький центр "Нове життя", м. Луцьк

виконавчого комітету Луцької міської ради, м. Луцьк

про визнання недійсним Свідоцтва про право власності від 22.03.1999р., визнання незаконним рішення виконавчого комітету №317-15 від 17.05.2007р., визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №1103 від 17.05.2007р., витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гапанюк Г.Г. директор ТзОВ "Торговий дім "Ніка"

від відповідачів: ОСОБА_1. представник Луцької міської ради та виконавчого комітету Луцької міської ради (дов. від 15.11.2010р. №1.1-8/4812)

в судовому засіданні взяли участь: Гапанюк Г.Г. голова громадської організації інвалідів "Волинський фонд активної реабілітації неповносправних"

ОСОБА_2 помічник прокурора міста Луцька (дов. №67-2619 від 21.04.2011р.)

Суть спору:

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.09.2010р. у справі №01/50/2-92, залишеним без змін у відповідності до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2010р., було задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" та визнано недійсним свідоцтво про право комунальної власності Луцької міської ради на будівлю підприємства "Кулішна" за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 31, виданого 22.03.1999р. та зареєстрованого в Волинському обласному бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 634 від 05.04.1999р. в реєстрову книгу №6, визнано незаконним рішення виконкому Луцької міської ради №317-15 від 17.05.2007р. "Про оренду нежитлового приміщення", визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності №1103 від 17.05.2007р., зобовязано Луцьку міську раду повернути приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку ТзОВ "Торговий дім "Ніка", а також стягнуто з Луцької міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" витрати, повязані з розглядом справи в суді.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2010р. та рішення господарського суду Волинської області від 22.09.2010р. у справі №01/50/2-92 було скасовано та передано матеріали зазначеної справи на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

При цьому Вищий господарський суд України виходив з того, що оскаржувані в касаційному порядку рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного зясування всіх суттєвих обставин справи, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення по суті, зокрема, без встановлення судами того, чи відповідає предмет позову (про визнання недійсним свідоцтва про право власності) способам захисту прав та інтересів, встановленим законом на момент предявлення вказаної позовної вимоги.

У відповідності до положень ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 16.05.2011р. справі було присвоєно №5004/925/11, прийнято останню до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні з врахуванням при цьому встановлених при попередньому розгляді даної справи господарським судом Волинської області та оформлених відповідними ухвалами суду обставин і вчинених дій, за виключенням скасованого в касаційному порядку рішення суду у справі.

При цьому суд виходив з того, що у випадку зміни складу суду, що розглядає справу, процесуальні дії, вчинені й належним чином оформлені в ній попереднім складом суду, є обовязковими для нового складу суду, крім тих випадків, коли процесуальні документи, змінено або скасовано в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 06.06.2011р. за письмовим клопотанням представника Луцької міської ради та враховуючи невиконання відповідачами вимог суду розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача надавши суду додаткові письмові пояснення, а також посилаючись на пояснення та клопотання, надані товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" під час попереднього розгляду даної справи господарським судом, предявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" позовні вимоги підтримала, просить суд задовольнити останні в повному обємі, визнати недійсним свідоцтво про право власності від 22.03.1999р., визнати незаконним рішення виконкому Луцької міської ради №317-15 від 17.05.2007р., визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень №1103 від 17.05.2007р., витребувати із незаконного володіння Луцької міської ради приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку, а також покласти на Луцьку міську раду обовязок відшкодування позивачу понесених у звязку з поданням позову до суду витрат.

При цьому представником позивача було здійснено посилання на те, що Свідоцтво про право комунальної власності на будівлю підприємства "Кулішна" було видане Луцькій міській раді без жодних правових підстав, рішення виконкому №317-15 від 17.05.2007р. прийнято, договір оренди нежитлових приміщень №1103 від 17.05.2007р. між Територіальним центром обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та громадською організацією "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" укладено всупереч вимог законодавства, а також засвідчено, що Луцька міська рада незаконно володіє приміщенням по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку, зокрема, з тих підстав, що в процесі приватизації в складі приватизованого майна перейшло у власність організації орендарів ОВТП "Кулішна", а згідно з п.1.1. Статуту ТзОВ "Ніка" створене на базі викупленої на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.1995р. частки державного майна комунальної власності і є правонаступником його майнових та немайнових прав та обовязків.

Відповідно до клопотання прокуратури міста Луцька №215-07 від 02.11.2007р. ( том 1 а.с. 95-96) у справу вступив прокурор. Присутня в судовому засіданні помічник прокурора міста Луцька предявлені ТзОВ "Торговий дім "Ніка" позовні вимоги підтримала, заперечивши при цьому обставини, викладені представником Луцької міської ради у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник Луцької міської ради та виконавчого комітету Луцької міської ради (пояснення від 22.06.2011р. №221/01-11 том 6 а.с. 65-68) з приводу позовних вимог ТзОВ "Торговий дім "Ніка" засвідчив, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Звертаючись до суду з позовом позивач вказує на те, що у 1995 році на підставі договору купівлі-продажу державного майна комунальної власності № 87-П/В ще організацією орендарів ОВТП "Кулішна" правонаступником якого є ТзОВ "Торговий дім "Ніка", було викуплено приміщення по вул. Львівській, 31 у місті Луцьку. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" будівлі (споруди приміщення) приватизуються разом з розташованими в них обєктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу.

У разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований обєкт, що приватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому порядку власникам приватизованих обєктів в оренду на строк не менше як десять років.

Як вбачається з витягу протоколу зборів колективу ОВТП "Кулішна" від 03.11.1995р. було вирішено викупити майно ОВТП "Кулішна" без приміщення кафе по вул. Львівській, 31 у місті Луцьку, що і свідчить про відмову покупця від приватизації будівлі кафе "Кулішна", що приватизувалось шляхом викупу за готівкові кошти.

Відповідно до договору купівлі-продажу державного майна комунальної власності міста Луцька №87-п/в від 27.11.1995р. організацією орендарів орендного виробничо-торгового підприємства "Кулішна" придбано майно ОВТП "Кулішна" (без приміщення кафе по вул. Львівській, 31). Це підтверджується актом оцінки цілісного майнового комплексу підприємства, затвердженого 30.10.1995р. начальником представництва ФДМУ у місті Луцьку та протоколом загальних зборів ОВТП "Кулішна" від 03.11.1995р.

В акті оцінки п. 20 п.п. 2 проведена сума зменшення вартості цілісного майнового комплексу на 320 млн. крб. (ця сума відповідає залишковій балансовій вартості приміщення кафе "Кулішна") з відомості інвентаризації № 1 основних засобів ОВТП "Кулішна".

Підтвердженням того, що приміщення не викуплялося в процесі приватизації є також і те, що ТзОВ Торговий дім "Ніка" було придбано у представництва Фонду державного майна України за договором купівлі-продажу №39 від 07.03.1996р. патент на право оренди будівлі загальною площею 360,80 кв.м., яка знаходиться за адресою вул. Львівська,31 (згідно п. 5.10.5 договору від 27.11.1995р. покупець зобовязаний у місячний термін виготовити техпаспорт орендованого приміщення, подати заяву на продаж приміщення або патенту на право оренди приміщення та укласти договір), а також договором оренди нежитлових приміщень №39 від 30 червня 2000 року.

У звязку з несплатою орендної плати, господарським судом було розірвано вищезазначений договір, припинено дію патенту та виселенно з орендованого приміщення кафе "Кулішна" ТзОВ "Торговий дім "Ніка". На виконання рішення господарського суду від 21.03.2003р. по справі №06/12-30 був виданий наказ про примусове виконання рішення.

За актом приймання-передачі від 20.05.2003р. приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку було самим же ТзОВ "Торговий дім "Ніка" повернуто Луцькій міській раді.

Підтвердженням того, що ТзОВ "Торговий дім "Ніка" ніколи не викуплялося спірне приміщення, а лише перебувало на праві користування є також звернення позивача з листами (за підписом нинішнього вже голови правління) від 28.02.2004р. №4 та від 28.02.2004р. №2 про надання спірного приміщення в оренду.

Зазначається представником Луцької міської ради також і те, що позивачем не надано належних доказів які б свідчили яке саме майно в процесі правонаступництва перейшло від ОВТК "Кулішна" до ТзОВ "Торговий дім "Ніка".

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як зазначено в постанові господарського суду Волинської області від 04.03.2009p., позивачем в установленому законом порядку не оформлено правовстановлюючі документи на обєкт нерухомого майна приміщення "Кулішна" по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, обєктом якого може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подачі позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ч. 3 ст. 397 Цивільного Кодексу України).

Крім того, підстави, зазначені позивачем у позовній заяві, повинні підтверджувати право власності (інше субєктивне право титульного володіння) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача субєктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене представник міської ради вважає, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджували б право власності ТзОВ "Торговий дім "Ніка" на приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовна давність щодо вимог витребування майна з чужого незаконного володіння становить три роки. Як вбачається з доказів долучених до матеріалів справи, а саме договору купівлі-продажу №39 від 07.03.1996р. патенту на право оренди будівлі та свідоцтва про право власності від 22 березня 1999 року позивачем пропущений трирічний строк позовної давності.

Враховуючи викладені обставини представник Луцької міської ради та її виконавчого комітету зазначає, що ні організація орендарів ОВТП "Кулішна", ні ТзОВ "Торговий дім "Ніка" не були і не є власником приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку та не можуть виступати позивачем у віндикаційному позові, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог останнього.

Відповідач територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян не дивлячись на належне повідомлення про день та час розгляду справи в суді не надав суду витребуваних пояснень з приводу позовних вимог товариства "торговий дім "Ніка", не направив в судове засідання свого повноважного представника.

Разом з тим, у наявних в матеріалах справи поясненнях №Д-792 від 10.12.2007р. (том 1 а.с. 138), №Д-305 від 23.02.2010р. (том 2 а.с. 19-20) територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян позову не визнав, посилаючись на наступне:

Згідно з рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 31.01.2004р. №11 на баланс територіальному центру було передано будівлю колишнього кафе "Кулішна" загальною площею 360,8 кв.м. по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку. Розпорядженням Луцького міського голови від 06.09.2004р. №783 територіальному центру дозволено укласти договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 360,8 кв.м за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 31, з Волинським фондом активної реабілітації неповносправних з 01.09.2004р. до 30.08.2005р., встановивши річну орендну плату в розмірі однієї гривні. Даний договір було укладено з дотриманням всіх вимог. Згідно з розпорядженням Луцького міського голови від 26.12.2005р. №1049 повторно було укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 360,8 кв.м. за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська ,31, з Волинським фондом активної реабілітації неповносправних з 01.09.2005р. до 30.08.2006р., з річною орендною платою в розмірі однієї гривні. Даний договір також було укладено з дотриманням всіх вимог. Рішенням постійної комісії відділу майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради Волинському фонду активної реабілітації неповносправних відмовлено у продовженні договору оренди нежитлового приміщення, що на вул. Львівській, 31, та поставлено вимогу звільнити дане приміщення в термін до 15.01.2007р. ( лист відділу майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської від 25.12.2006р. №310). Згідно з рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007р. №317-15 укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 31 між територіальним центром та громадською організацією "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" з 17.05.2007р. до 15.05.2010р. з орендною платою в сумі 794,80 грн. щомісячно. Даний договір укладено з дотриманням всіх вимог.

Громадська організація "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" не дивлячись на належне повідомлення про день та час розгляду даної справи судом, вимог суду в частині подання письмових пояснень з приводу позовних вимог та направлення в судове засідання повноважного представника не виконала.

У наявних в матеріалах справи поясненнях №1-вих від 10.12.2007р. (том 1 а.с. 139-140) громадська організація просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке:

- позивачем не ставиться позовної вимоги про скасування свідоцтва про право власності та скасування реєстрації права власності на дане спірне приміщення, проведене КП "ВОБТІ", а без цієї вимоги неможливе витребування з чужого незаконного володіння майна, яке є предметом розгляду справи. Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди стосуються виключно сторін договору та позивача, який вважає, що його права порушені, проте не може цього довести, відповідно і участь в справі Луцької міської ради не зрозуміла, більше того орендодавець є і балансоутримувачем даного спірного приміщення.

На підставі ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України визначено перелік підстав для визнання правочину недійсним. Позивач не наводить аргументів, на підставі яких просить визнати правочин недійсним.

Згідно із ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається з моменту його державної реєстрації в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", проте позивач не надає доказів звернення до КП "ВОБТІ" і не надає витягу про реєстрацію свого права власності.

Позивачем не подано рішення суду про визнання права власності на спірне приміщення по вул. Львівській, 31, у м. Луцьку, не надано і доказів оплати цього приміщення перед Луцькою міською радою.

Договір купівлі-продажу 1995 року містить суперечливі поняття щодо можливого придбання патенту на право оренди даного приміщення замість права власності на дане приміщення і то не за позивачем, а за попередником щодо цих прав.

Позивачем не надано доказів оформлення свого права власності у вигляді рішення міськвиконкому про оформлення такого права власності.

В розділі договору купівлі-продажу "Відповідальність" вказано про можливість одностороннього розірвання договору у випадку невиконання вимог договору по оплаті прав, які переходять згідно договору.

Якщо припустити укладення такого правочину, то міською радою вже вжито всіх заходів щодо одностороннього розірвання договору. Позивач не може представити на розгляд суду оригінали документів, на підставі яких нібито доводить свої позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2010р. (том 4 а.с. 117) до участі у розгляді справи на підставі ст. 27 ГПК України було залучено третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, регіональне відділення Фонду Державного майна України по Волинській області.

В письмових поясненнях №10-06-1527 від 16.09.2010р. (том 5 а.с. 37-39), а також №10-06-898 від 08.06.2011р. (том 6 а.с. 20-21) регіональне відділення ФДМУ по Волинській області посилається на таке:

- відповідно до протоколу загальних зборів орендарів ОВТП "Кулішна" від 30.01.1995р. учасниками зборів прийнято рішення про викуп майна та приміщення ОВТП "Кулішна".

17.03.1995р. організацією орендарів подано заяву в комітет по майну комунальної власності на проведення приватизації вказаного підприємства.

09.03.1995р. представництвом Фонду Державного майна у м. Луцьку видано наказ №7 "Про визначення способу проведення приватизації об'єктів комунальної власності міста", згідно якого трудовому колективу організації орендарів орендно-виробничого підприємства "Кулішна" запропоновано провести приватизацію шляхом викупу державної частки майна вказаного підприємства.

На підставі наказу представництва ФДМУ у м. Луцьку від 10.03.1995р. №21 "Про проведення інвентаризації та здійснення оцінки вартості майна ОВТП "Кулішна" та наказу від 14.03.1995р. №7/К "Про створення інвентаризаційної комісії з оцінки вартості майна" комісією з оцінки вартості майна проведено інвентаризацію майна орендно-виробничого торгового підприємства "Кулішна" та складено акт оцінки вартості майна орендного виробничо-торгового підприємства "Кулішна" на суму 589 млн. крб., який затверджений начальником представництва ФДМУ у м. Луцьку 30.10.1995р.

Відповідно до п.39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995р. №36 в акті оцінки вартості майна ОВТП "Кулішна" зменшено вартість цілісного майнового комплексу на 320 млн. крб. (ця сума відповідає залишковій вартості приміщення кафе "Кулішна" з відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01.04.1995 ОВТП "Кулішна").

Згідно з договором купівлі-продажу державного майна комунальної власності міста Луцька від 27.11.1995р. № 220-к організацією орендарів орендного виробничо-торгового підприємства "Кулішна" придбано майно ОВТП "Кулішна" на суму 589 млн. крб.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них обєктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований обєкт, що приватизується шляхом викупу.

У разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований обєкт, що приватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.

На підтвердження факту, що будівля кафе не була приватизована в складі ЦМК є заключення експерта від 10.10.1995, згідно якого вартість даної будівлі становила 4300 млн. крб. (чотири мільярди триста мільйонів карбованців), що була значно більшою, ніж вартість приватизації ЦМК і у зв'язку з відсутністю коштів у ОВТП "Кулішна" трудовий колектив протоколом загальних зборів вирішив приміщення кафе не викуповувати за готівкові кошти, а оформити патент.

У відповідності до п.5.10.5 договору від 27.11.1995р. № 220-к покупець зобовязаний у місячний термін виготовити техпаспорт орендованого приміщення, подати заяву на продаж приміщення або патенту на право оренди приміщення та укласти договір", тобто ТзОВ "Торговий дім "Ніка" як правонаступник організації орендарів мало право купити це приміщення або патент на право його оренди.

07.03.1996р. між представництвом ФДМУ у м. Луцьку та ТзОВ "Торговий дім "Ніка" було укладено договір №39 купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі площею 360 кв.м. в м. Луцьку по вул. Львівська, 31. На підставі патенту на право оренди нежитлового приміщення 29.04.1996р. між цими сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №39 на строк з 01.01.1996р. по 01.01.2006р.

Враховуючи вищевикладене, приміщення кафе "Кулішна" не приватизовувалося по договору купівлі-продажу державного майна комунальної власності міста Луцька від 27.11.1995 № 220-к. Дане приміщення відноситься до міської комунальної власності згідно із свідоцтвом про право власності від 22.03.1999р.

Згідно із ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені держави та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Дослідивши матеріали справи і додатково долучені сторонами до останньої документи, заслухавши пояснення представників позивача та заперечення представника відповідачів, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.02.1992р. відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" у виконкомі Луцької міської ради зареєстроване Положення про організацію орендарів кафе "Кулішна".

Вказаною організацією орендарів 24.12.1992р. укладено договір оренди майна, а саме основних та оборотних засобів, включаючи будівлю колишнього кафе "Кулішна" згідно з додатком до договору на строк з 01.10.1992р. до 01.12.1995р.

Відповідно до протоколу загальних зборів орендарів ОВТП "Кулішна" від 30.01.1995р. учасниками зборів прийнято рішення про викуп майна та приміщення ОВТП "Кулішна", а 06.02.1995р. організацією орендарів подано заяву в комітет по майну комунальної власності на проведення приватизації вказаного підприємства.

Представництвом ФДМУ у м. Луцьку 09.03.1995р. видано наказ №7 "Про визначення способу проведення приватизації обєктів комунальної власності міста" (том 1 а.с. 66-68), згідно з яким трудовому колективу організації орендарів орендного виробничо-торгового підприємства "Кулішна" запропоновано провести викуп державної частки майна вказаного підприємства.

10.03.1995р. представництвом ФДМУ у м. Луцьку видано наказ №21 "Про проведення інвентаризації та здійснення оцінки вартості майна ОВТП "Кулішна" та наказ "Про створення інвентаризаційної комісії з оцінки вартості майна" (том 1 а.с. 70-71).

На підставі вказаних наказів проведено інвентаризацію майна орендного-торгового підприємства "Кулішна" та 30.10.1995р. протоколом засідання комісії по оцінці вартості майна ОВТП "Кулішна" було затверджено акт оцінки вартості майна вказаного підприємства, який також 30.10.1995р. затверджений начальником представництва Фонду Державного майна у м. Луцьку (том 1 а.с. 73-79). Згідно з п.22 акту оцінки вартість майна, що підлягає приватизації (державна частка у статутному фонді) складає 589 млн. крб.

Згідно з відомістю інвентаризації №1 від 01.04.1995р. обладнання, транспорту, інвентарю та інструментів, які рахуються в складі основних засобів ОВТП "Кулішна", до складу основних засобів входить і будівля "Кулішна" залишковою балансовою вартістю близько 320 млн. крб.

Між представництвом Фонду та організацією орендарів ОВТП "Кулішна" 27.11.1995р. було укладено договір купівлі-продажу державного майна комунальної власності м. Луцька (том 1 а.с. 57-65), відповідно до якого покупець отримує майно згідно акту приймання-передачі за ціною 589 млн. крб.

Пунктом 1.5. цього договору визначено, що повне право власності переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі.

Вказаний договір у встановленому законодавством порядку було посвідчено державним нотаріусом 08.12.1995р.

12.01.1996р. складено акт приймання-передачі майна від Представництва ФДМУ у м. Луцьку до ОВТП "Кулішна" (том 1 а.с. 17), згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв продане 27.11.1995р. майно орендного виробничо-торгового підприємства "Кулішна" згідно з актом оцінки вартості майнового комплексу вартістю 589 млн. крб.

Згідно із п.8.2. Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженого наказом ФДМУ №56 від 04.02.1993р., діючого на час приватизації майна, перелік проданого майна повинен відповідати акту інвентаризації.

Як зазначено в акті приймання-передачі, додатками до нього є 3 інвентаризаційних описи майна, в першому з яких в переліку майна значиться будівля залишковою балансовою вартістю 320 млн. крб.

Наведені обставини дають підстави дійти висновку про те, що в процесі приватизації приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку в складі приватизованого майна перейшло у власність організації орендарів ОВТП "Кулішна" та спростовують доводи регіонального відділення ФДМУ по Волинській області про те, що зазначено майно приватизовано не було.

В рядку "Обєкти, які не підлягають приватизації" акту оцінки (п.20.5.) будь-які записи відсутні.

Доводи Луцької міської ради та виконавчого комітету Луцької міської ради про те, що приміщення не було приватизовано, оскільки було проведено зменшення вартості цілісного майнового комплексу на 320 млн. крб., тобто на суму вартості будівлі, про що свідчить п.20 п.п. 2 акту оцінки, не приймаються судом до уваги.

Згідно з п. 20 п.п. 2 акту оцінки вартість цілісного майнового комплексу зменшено на вартість майна, щодо якого встановлено пільги 320 млн.

Проте Луцькою міською радою та виконавчим комітетом Луцької міської ради не обґрунтовано та не подано доказів про те, що будівлю по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку було віднесено до обєктів, щодо яких встановлено пільги.

У відповідності із п.3 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них обєктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований обєкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.

Доказів, які б свідчили про те, що позивач відмовився від приватизації будівлі не подано. Позивач в письмових поясненнях (том 3 а.с. 94), представник товариства "Торговий дім "Ніка" в судовому засіданні той факт, що він відмовлявся від приміщення, заперечує.

Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р., положення котрого діяли на час приватизації майна) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено договором або Законом.

Згідно з установчим договором від 18.01.1996р. на базі орендного підприємства ОВТП "Кулішна" було засноване ТзОВ "Торговий дім "Ніка", яке зареєстроване у виконавчому комітеті Луцької міської ради 24.01.1996р.

Протоколом №1 установчих зборів засновників від 18.01.1996р. затверджено, а розпорядженням виконкому Луцької міської ради від 24.01.1996р. зареєстровано Статут ТзОВ "Торговий дім "Ніка".

Згідно з п.1.1. Статуту ТзОВ "Ніка" засновано згідно з рішенням засновника від 18.01.1996р., яке створюється на базі викупленої частки державного комунального майна орендного підприємства кафе "Кулішна", і є правонаступником його майнових та немайнових прав та обовязків

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертиз.

07.03.1996р. між представництвом ФДМУ у м. Луцьку та ТзОВ "Торговий дім "Ніка" було укладено договір №39 купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі площею 360 кв. м. в м. Луцьку по вул. Львівська, 31 (том 1 а.с. 157-158).

На підставі патенту на право оренди нежитлового приміщення 29.04.1996р. між цими ж сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №39 на строк дії останнього з 01.01.1996р. по 01.01.2006р. (том 1 а.с. 162-166).

30.06.2000р. між відділом обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради і товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" було укладено договір оренди вказаного приміщення №39 на строк з 01.06.2000р. по 01.01.2006р. (том 1 а.с. 167-169).

Проте рішенням господарського суду Волинської області від 21.03.2003р. у справі №06/12-30 договір оренди №39 від 30.06.2000р. розірвано, дію патенту №39 від 29.04.1996р. на право оренди нежитлового приміщення площею 360,8 кв.м., що знаходиться по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку припинено, постановлено виселити ТзОВ "Ніка" із зазначеного приміщення.

16.12.1997р. управлінням юстиції Волинської області було зареєстровано Статут Волинського фонду активної реабілітації неповносправних (том 1 а.с. 28-38).

Згідно з протоколом зборів засновників ТзОВ "Торговий дім "Ніка" від 14.06.2003р. (том 1 а.с. 19-21) збори прийняли рішення про внесення змін до установчого договору та Статуту товариства, відповідно до яких Волинський фонд активної реабілітації неповносправних став власником статутного фонду ТзОВ "Торговий дім "Ніка".

Розпорядженням Луцького міського голови від 06.09.2004р. №783 (том 2 а.с. 23) надано дозвіл територіальному центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька укласти договір оренди нежитлового приміщення по вул. Львівській, 31 з Волинським фондом активної реабілітації неповносправних на строк з 1.09.2004р. до 30.08.2005р.

На підставі вказаного розпорядження було укладено договір оренди від 01.09.2004р. (том 2 а.с. 24-25).

Розпорядженням Луцького міського голови від 26.12.2004р. №1049 територіальному центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька надано дозвіл укласти договір оренди вказаного приміщення з Волинським фондом активної реабілітації неповносправних на строк з 03.09.2005р. до 30.08.2006р.

На підставі вказаного розпорядження 26.12.2005р. було укладено договір оренди приміщення №551 (том 2 а.с. 27-28).

Представники Волинського фонду активної реабілітації неповносправних 22.08.2006р. звернулись до територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька із заявою №22 про продовження терміну договору та з проектом договору оренди строком на 5 років.

Документи були направлені для розгляду у відділ обліку майна комунальної власності виконкому Луцької міської ради.

Листом від 11.09.2006р. територіальному центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька відмовлено в продовженні терміну дії договору оренди у звязку із порушенням 45-денного терміну подачі заяви на продовження строку дії договору, передбаченого п. 9.8 договору оренди від 26.12.2005р.

Листом відділу обліку майна комунальної власності виконкому Луцької міської ради №310 від 25.12.2006р. (том 2 а.с. 29) Волинський фонд активної реабілітації неповносправних повідомлено про те, що їх заява розглянута на засіданні постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, в продовженні терміну дії договору відмовлено і запропоновано до 15.01.2007р. звільнити приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.02.2007р. №101-19 територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька зобовязано укласти договір оренди нежитлового приміщення по вул. Львівській, 31 з громадською організацією "Культурно-просвітницький центр "Нове життя"

У звязку із порушенням виконавчим комітетом Луцької міської ради вимог ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" на рішення виконкому від 20.02.2007р. №101-19 прокуратурою міста Луцька було внесено протест №1555вих.07 від 25.03.2007р. За наслідками розгляду протесту прокурора рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.04.2007р. №228-1 протест задоволено, вказане рішення виконкому скасоване.

Згідно з протоколом №19 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсів на право оренди нежитлових приміщень від 10.05.2007р. одноголосним голосуванням комісія вирішила надати в оренду нежитлове приміщення по вул. Львівській громадській організації “Культурно-просвітницький центр "Нове життя", а рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 317-15 від 17.05.2007р. повторно зобовязано територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька укласти з громадською організацією "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" договір оренди нежитлового приміщення по вул. Львівській, 31 в м. Луцьку.

На підставі рішення виконкому Луцької міської ради від № 317-15 від 17.05.2007р. територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька як орендодавець 17.02.2007р. уклав із громадською організацією "Культурно-просвітницький центр "Нове життя", як орендарем, договір оренди приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку (том 1 а.с. 12). Згідно з п.9 зазначеного договору строк його дії встановлено з 17.05.2007р. по 15.05.2010р.

07.12.2006р. виконавчим комітетом Луцької міської ради було прийнято рішення №639-1, яким встановлено порядок оформлення права власності на обєкти нерухомого майна.

Згідно із п.1.1. цього рішення свідоцтво про право власності видається на підставі рішення виконкому про оформлення права власності і повинно містити відомості, зазначені в п. 63 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

В свідоцтві на право власності на будівлю підприємства "Кулішна" від 22.03.1999р., виданому Луцькій міській раді Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, зазначено про те, що воно посвідчує право комунальної власності на будівлю підприємства "Кулішна" по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку і видане на підставі рішення Луцької міської ради від 11.03.1999р. №90.

Згідно із реєстраційним написом запис в реєстрову книгу проведено 05.04.1999 р. за №634.

Проте постановою господарського суду Волинської області від 04.03.2009р. у справі №05/122/22-11А встановлено, що Луцька міська рада не приймала рішення від 11.03.1999р. №90, а відтак у виконавчого комітету Луцької міської ради не було правових підстав вказувати як підставу видачі свідоцтва рішення Луцької міської ради від 11.03.1999р. № 90.

Як зазначено у згаданій постанові, в процесі розгляду цієї справи суду не було надано доказів на підтвердження прийняття радою рішення щодо права власності на нежитлове приміщення ОВТП "Кулішна" по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку. У звязку з цим рішення Луцької міської ради від 11.03.1999р. №90 в судовому порядку було визнано нечинним.

Під час апеляційного перегляду зазначеної постанови Львівським апеляційним адміністративним судом (постанова суду від 07.04.2011р. №35076/10/9104 том 6 а.с. 69-70) було також встановлено, що "в архіві Луцької міської ради відсутнє оскаржуване позивачем рішення від 11.03.1999 року №90, на підставі якого було видане свідоцтво про право комунальної власності Луцької міської ради на будівлю підприємства "Кулішна". Згідно копії повідомлення архівного відділу Луцької міської ради 11 березня 1999 року рішення та розпорядження Луцької міської ради і міськвиконкому не приймались. За №90 від 25.02.1999 року в архіві знаходиться рішення Луцької міської ради про припинення виплати щомісячної грошової допомоги. Представник Луцької міської ради, на якого у відповідності до вимог ч.2 ст. 721 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, не надав суду копії рішення Луцької міської ради, на підставі якого було видано свідоцтво про право комунальної власності Луцької міської ради на будівлю підприємства "Кулішна".

За таких обставин та враховуючи встановлення факту відсутності існування в природі як такого рішення Луцької міської ради від 11.03.1999р. №90, на підставі котрого в подальшому Луцькій міській раді було видано свідоцтво на право власності на будівлю підприємства "Кулішна" від 22.03.1999р., постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011р. постанову господарського суду Волинської області від 04.03.2009р. у справі №05/122/22-11А в частині визнання нечинним рішення Луцької міської ради №90 від 11.03.1999р. було скасовано та прийнято нову постанову про відмову позивачу у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

У відповідності із п. 6 додатку 1 до Інструкції про порядок реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1998, зареєстрованої 26.06.1998 за №399/2839, що діяла на час проведення державної реєстрації права власності, до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на обєкти нерухомого майна, відносяться свідоцтва про право власності на обєкти нерухомого майна, видані органами місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Як вбачається із відповіді комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" №803 від 17.02.2010р. (том 2 а.с.11) право власності за Луцькою міською радою було зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Луцької міської ради 22.03.1999р. згідно з рішенням №90 від 11.03.1999р., і підставою відмови у скасуванні реєстрації права власності на нерухоме майно по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку є саме та обставина, що це свідоцтво не скасоване і не визнане недійсним.

Відповідно до діючої на момент видачі свідоцтва ч. 1 ст. 57 Закону України "Про власність" якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним майном, такий акт визнається недійсним чи незаконним і скасовується за позовом власника або особи, права якої порушено.

Саме по собі свідоцтво про право власності не є актом ненормативного характеру, оскільки воно самостійно не породжує певні правові наслідки, а є лише похідним документом від рішення.

Свідоцтво про право власності, видане на підставі відповідного акта не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 р.").

Однак, в даному випадку суд вважає, що наявність цього документа істотно порушує права позивача у справі, оскільки саме свідоцтво (а не рішення ради) згідно із п. 6 додатку 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року №121, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за №399/2839, (що діяла на час проведення державної реєстрації права власності), було правовстановлюючим документом, на підставі якого за Луцькою міською радою було і є зареєстроване право власності на будівлю по вул. Львівській, у м. Луцьку, і саме наявність цього документа, незважаючи встановлення в судовому порядку факту відсутності як такого рішення Луцької міської ради від 11.03.1999р. №90, є підставою, через яку КП "Волинське ОБТІ" відмовлено позивачу у скасуванні запису про скасування реєстрації права власності за Луцькою міською радою та у реєстрації права власності за ТзОВ "Ніка".

Разом з цим при вирішенні зазначеного питання по суті суд вважає за необхідне засвідчити наступне:

Вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, чинного на момент предявлення товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" позовної вимоги, зокрема, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України, чинного на момент предявлення позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності, права та законні інтереси субєктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Засади і способи захисту права власності передбачено також главою 29 ЦК України, у тому числі право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України), предявлення позову про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України), визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 ЦК України) та ін.

Судом встановлено, що позовна вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" в частині визнання недійсним свідоцтва на право власності Луцької міської ради на будівлю ОВТП "Кулішна" по вул. Львівській, 31, виданого 22 березня 1999 року №02007) не відповідає способам захисту прав та інтересів субєкта господарювання, встановленим положеннями чинного, на момент предявлення цієї вимоги до суду, законодавства України.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 13.07.2004р. №10/732, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю.

Враховуючи викладені обставини суд вважає за доцільне відмовити позивачу в частині задоволення позовних вимог ТзОВ "Торговий дім "Ніка" щодо визнання недійсним свідоцтва на право власності Луцької міської ради на будівлю ОВТП "Кулішна" по вул. Львівській, 31, виданого 22 березня 1999 року №02007.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №317-15 від 17.05.2007р. територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька зобовязано повторно укласти з громадською організацією "Культурно-просвітницький центр "Нове життя" договір оренди нежитлового приміщення по вул. Львівській, 31 в м. Луцьку.

Приймаючи це рішення, виконком Луцької міської ради керувався ст. 35 Закону України "Про власність", ст.ст. 29, 52, 59, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Законом України "Про оренду державного та комунального майна", рішеннями міської ради №5/134 від 08.09.2006р. "Про врегулювання оренди нерухомого майна територіальної громади м. Луцька", №9/12 від 27.12.2006р. "Про оренду нежитлових приміщень" та результатами конкурсу.

У відповідності із ч.1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

Статтею 52 Закону визначено повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Згідно із ч.6 ст. 59 Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Аналіз положень законодавства, на підставі яких виконавчим комітетом приймалось рішення, дозволяють дійти висновку про те, що шляхом передачі спірного майна в оренду виконком здійснював повноваження щодо управління майном, що належить до комунальної власності.

Порядок надання обєктів права власності територіальної громади міста Луцька у користування визначений Положенням про оренду майна територіальної громади міста Луцька, затвердженим рішенням Луцької міської ради №5/134 від 8.09.2006р. (том 1 а.с. 108-117)

Згідно з п.2.3. цього Положення орендодавцем майна може виступати його балансоутримувач, а в окремих випадках відділ майна міської комунальної власності як уповноважений орган.

Рішенням виконкому Луцької міської ради №11 від 31.01.2004р. "Про будівлю на вул. Львівській, 31" міському територіальному центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян було передано на баланс будівлю загальною площею 360,8 кв.м. по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку.

Проте, як Луцька міська рада, так і виконавчий комітет Луцької міської ради без достатньої правової підстави здійснювали повноваження по управлінню спірним майном, зокрема, приймали рішення та зобовязували укласти договір оренди з огляду на таке.

Статті 142-144 Конституції України визначають, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також обєкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із ст.ст. 19, 41 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У відповідності із ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

У відповідності із ст. 1, п.п. 9, 10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; а до повноважень виконавчого комітету ради віднесено тільки облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади, облік та реєстрація відповідно до закону обєктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти тощо належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах (пункт 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), які згідно зі статтею 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності. Як передбачено пунктом 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зазначені органи від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Представницькі органи місцевого самоврядування сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення (пункт 31 статті 26 цього ж Закону). Зокрема, до відання виконавчих органів цих рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності.

Якщо державна виконавча влада здійснюється місцевою державною адміністрацією, остання в межах повноважень, делегованих їй згідно зі статтею 119 Конституції України відповідною радою, здійснює управління майном, що належить до комунальної власності.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до обєктів оренди віднесено нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств, орендодавцями яких згідно із ст. 5 вказаного закону є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності.

Згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Встановлення в судовому порядку факту відсутності як такого рішення Луцької міської ради №90 від 11.03.1999р., а також відсутність у звязку з цим правових підстав для видачі свідоцтва про право власності на будівлю ОВТП "Кулішна" по вул. Львівській, 31, виданого 05.04.1999р., тягнуть за собою скасування державної реєстрації права комунальної власності на вказане майно за Луцькою міською радою, а оскільки інших належних доказів перебування вказаної будівлі в комунальній власності відповідачами суду не подано, то у виконавчого комітету Луцької міської ради не було правових підстав розпоряджатися майном приймати рішення №317-15 від 17.05.2007р. та передавати приміщення в оренду, належність якого до комунальної власності не доведена.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин, коли встановлено, що Луцькою міською радою у встановленому законом порядку не приймалось рішення №90 від 11.03.1999р., на підставі якого їй було видано свідоцтво про право комунальної власності на будівлю підприємства "Кулішна" по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку, у виконавчого комітету Луцької міської ради не було правових підстав розпоряджатись спірним приміщенням, а саме: приймати рішення та зобовязувати територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Луцька укладати договір оренди цього приміщення, а тому рішення №317-15 від 17.05.2007р. про передачу майна в оренду прийнято всупереч наведеним вище нормам законодавства, а відтак його слід визнати незаконним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено підстави недійсності правочину.

Дана норма відсилає до ст. 203 цього ж Кодексу, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оскільки Луцька міська рада та її виконавчий комітет не вправі були розпоряджатися спірним майном, то і договір оренди №1103 від 17.05.2007р., за яким спірне приміщення територіальним центром обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян передано в оренду, також не відповідає наведеним нормам законодавства, оскільки орендодавець, передаючи майно, діяв на підставі рішення виконавчого комітету №317-15 від 17.05.2007р.

У звязку з цим суд вважає, що договір оренди нежитлового приміщення комунальної власності №1103 від 17.05.2007р. слід визнати недійсним.

Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач з врахуванням письмових заяв про уточнення позовних вимог (том 3 а.с. 92-148, том 4 а.с. 135-137), а також пояснень по суті позовних вимог від 06.06.2011р. №2 (том 6 а.с. 26-31), просить також витребувати від Луцької міської ради приміщення по вул. Львівській, 31 і передати його товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка".

У відповідності із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Обґрунтовуючи зазначену вимогу, позивач посилається на те, що будівля була набута в процесі приватизації майна організацією орендарів, а в подальшому позивачем на підставі створення на базі викупленої частки державного майна комунальної власності ТзОВ "Ніка", яке є правонаступником майнових та немайнових прав та обовязків орендного підприємства кафе "Кулішна".

Відповідно до ст. 86 ЦК УРСР, ст. 2 Закону України "Про власність", які діяли на час передачі майна за актом приймання-передачі від 12.01.1996р., право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Підставою для набуття права власності є певні юридичні факти, з якими закон повязує виникнення права власності.

В силу ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, позивач набув права власності на спірне майно з моменту його передачі відповідно до акту приймання-передачі організації орендарів ОВТП "Кулішна" та послідуючого створення на базі викупленої на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.1995р. частки державного майна комунальної власності ТзОВ "Ніка", яке є повним правонаступником майнових та немайнових прав та обовязків орендного підприємства кафе "Кулішна".

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на підставі загальних засад, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.

Як зазначено в частині 1 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. За статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки Луцька міська рада не подала належних доказів на підтвердження перебування будівлі по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку в комунальній власності, а відтак не довела у встановленому законом порядку своє право на неї, то володіння нею спірним приміщенням є незаконним, а тому суд вважає, що вимога позивача про повернення приміщення по вул. Львівській, 31 товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" підлягає до задоволення.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку відповідачі не довели належними та допустимими доказами відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України підставність обставин, котрі було покладено останніми в основу заперечень на предявлений позов, не навели аргументів на спростування обставин, визначених позивачем.

Згідно з поясненнями позивача, не спростованими відповідачами, про наявність свідоцтва про право власності на спірне приміщення у Луцької міської ради товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" стало відомо в березні місяці 2007 року. З відповідним позовом до суду позивач звернувся в жовтні 2007 року.

У відповідності із ст. 257, ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А тому не можна погодитись з доводами Луцької міської ради про те, що позивач при зверненні до суду з відповідним позовом пропустив строки позовної давності.

Враховуючи ті обставини, що даний спір виник внаслідок неправильних дій Луцької міської ради, суд вважає за необхідне саме на останню покласти обовязок відшкодування позивачу понесених ТзОВ "Торговий дім "Ніка" у звязку з поданням позову до суду витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 3 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 1, п. п. 9, 10 ст. 30, ч. 1 ст. 29, ст. 52, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 16, 203, 215, 257, 261, 327, 328, 331, 386, 387, 392, 864 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №317-15 від 17.05.2007р. "Про оренду нежитлового приміщення".

3. Визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності №1103 від 17.05.2007р.

4. Зобовязати Луцьку міську раду (м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) повернути приміщення по вул. Львівській, 31 у м. Луцьку товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" (фактична адреса: м. Луцьк, вул. Гордіюк, 29/116, юридична адреса: м. Луцьк, вул. Львівська, 31, код ЄДРПОУ 13356514).

5. Стягнути з Луцької міської ради (м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніка" (фактична адреса: м. Луцьк, вул. Гордіюк, 29/116, юридична адреса: м. Луцьк, вул. Львівська, 31, код ЄДРПОУ 13356514) 215 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

6. В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним Свідоцтва про право комунальної власності Луцької міської ради на будівлю підприємства "Кулішна" за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 31, виданого 22.03.1999р. та зареєстрованого в комунальному підприємстві "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" за реєстровим номером 634 від 05.04.1999р. в реєстрову книгу № 6, відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

24.06.11